19 серпня — День пасічника. Ніби нещодавно липень розкошував, а вже серпень на свій екватор вийшов. Не зогледілись, коли й перша половина його виповнилась, а в найближчий понеділок замаячіло бджолярське свято — День пасічника. Біжать серпневі дні чередою, тікає літечко золоте… Та бджолам — не до відпочинку.
Таку оцінку нинішнього весняно-літнього періоду я чув цьогоріч не від одного пасічника й не в одному селі чи районі, а в різних місцевостях і населених пунктах Черкащини. Скажу відверто: жоден пасічник, із яким довелося цього літа спілкуватися, не назвав погоду сприятливою, а рік — вдалим для бджільництва.
Але цей висновок я не вважав остаточною характеристикою нинішнього року доти, поки не побував у селі Городецьке за Уманню та не поспілкувався з давнім знайомим бджолярем Сергієм Гнатюком. Бо Сергій Валентинович не лише пасічникує все життя, а й займається бджільництвом ґрунтовно — ця галузь є головною в сфері діяльності його фермерського господарства «Струмок». Згадане господарство він започаткував понад три десятиріччя тому, а бджіл доглядати почав ще в далекому 1976 році. За цей час траплялися всякі літа — сприятливі й не дуже, щедрі на мед і рекордно багаті ним, достатні роями і бідні на них. Бували роки, коли меду було ніде діти, траплялось і таке літечко, коли Гнатюк рої та відводки майже роздавав наліво й направо — так щедро божі комахи плодилися.
Отож думка й оцінка Сергія Валентиновича — точна й об’єктивна, бо за його плечима неабиякий пасічницький стаж.
— Я не перебільшу й не помилюся, коли скажу, що 2024 рік сповна продемонстрував свою високосність і став роком справжніх випробувань для всіх пасічників, — говорить Сергій Гнатюк. — Я — не виняток, мене також, як і всіх колег-бджолярів, чекало чимало прикрощів та розчарувань. Практично для всіх пасік нинішня зимівля закінчилася невтішними наслідками. Хоча зима й не була суворою, але раннє потепління, а особливо різкі добові коливання температури, коли теплий день провокував комах розповзатися по вулику, а морозяна ніч заставала їх раптовим холодом на крайніх рамках поза клубом, — призвели до значної загибелі бджіл. Зрештою, це спричинило те, що при відносно сприятливих зимових та весняних тижнях сім’ї втратили силу. Навіть маючи в достатку корму, просто вимерли. У кращому випадку загинуло 10-15 відсотків сімей на пасіці. Але частіше вимерла четверта, а то й третя частина бджолородин, не рідкість — пасіки, де відійшла половина й навіть більше сімей. У більшості випадків ті родини, які витримали несподіваний весняний дискомфорт, виявилися ослаблені й нарощували свою силу повільно, попри вже й цілком сприятливий пізніший період. Отож у багатьох вуликах у достатку свіжого меду не було, коли зацвіла акація. Хоча вона й непогано виділяла нектар, проте сповна ним скористались лише сильні сім’ї.
— Хтось поспішив відкачати свіженького акацієвого медку, звільняючи соти для меду з липи, — ділиться думками Сергій Гнатюк. — Але дехто рамок із акацієвим медком не зачепив, бо сумнівався у взяткові запахущого нектару з липи: вже не один рік липа високими медозборами не радує. Якщо говорити відверто, то, за моїми спостереженнями, це сталося після Чорнобильської аварії — відтоді я не пригадую жодного року з такими щедрими липовими медами, як це бувало до Чорнобиля. Бідною була липа на нектар і нинішнього літа. В результаті ті, хто не забрав акацієвий мед із вуликів, залишився з сильними сім’ями і сповна взяв те, що дав квітуючий соняшник. А хто видер акацієвий мізер — мусив підгодовувати комах цукром, бо рамки були сухі й пусті.
Цього року соняшнику в Україні посіяно стільки, скільки його ще зроду віку не сіялось. Не виняток і Черкащина, де ця олійна культура також зайняла рекордну площу.
— Багато соняшнику — буде багато й меду з нього, так сподівався не один пасічник, — ділиться міркуваннями Сергій Валентинович. — Але не так сталося, як гадалося. Соняшник гарно виділяв нектар, взяток із його золотих кошиків був непоганий, але — короткочасний. А виною всьому — аномальна спека. Через неї ця технічна культура почала цвісти на добрячих два, а то й три тижні раніше. Але денна жара в межах 35-40 градусів завадила бджолам — призвела до скорочення часу квітування кожної рослини вдвічі. Замість двох-трьох тижнів золоте поле соняхів буяло цвітом якийсь тиждень-півтора. Взяток був, але короткочасний. У гарантованому виграші будуть із великим соняшниковим медом лише ті пасіки, поблизу яких є поля цієї культури різних строків посіву. Тобто, де один лан засівався раніше, а інший — дещо пізніше. Таке спостерігається, але далеко не скрізь. В основному соняшник уже давно відцвів, а подекуди його молотить лаштуються там, де зарані він був посіяний.
Сергій Гнатюк за акацієвим медом не гнався, дбав про відновлення сімей та нарощування їхньої сили. Бо були і в нього весною загиблі сім’ї. Із соняшнику взяток загалом — непоганий. Пасічник пригощає свіжаком і друзів, і знайомих, і духовних побратимів козаків-фермерів. А ще в нього є правило: регулярно передавати солодкий дар божих комах на фронт. Він це робить постійно й регулярно. Я сам був свідком того, що знайома мені група волонтерів щороку отримувала від фермера Гнатюка мед і везла на фронт. Виготовляв він і ліки з бджолиного підмору, воскової молі та прополісу, їх також передавав час від часу бійцям. Так лаштується вчинити й цього року.
— Бджола — божа комаха, і всім тим, що вона нам дарує, треба ділитися з нашими захисниками, — так вважає пасічник Сергій Гнатюк.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Уманський район
Читайте також: Хочеш мед качати — треба медоноси висівати. Так щорічно забезпечує високий медозбір пасічник Василь Драч із Золотоніщини