Хасиди прибувають на святкування Рош га-Шана, що в 2024-му відзначають із 2 по 4 жовтня. Цього року очікується велелюдне святкування 5785-го юдейського нового року за участю понад 50 тисяч прочан. Як єврейський Новий рік сприяє розвитку контактів між українцями та євреями, підприємництву та наповненню бюджету Умані, напередодні святкування з’ясовували журналісти українських регіональних медіа. Завдяки старанням Харківського прес-клубу ми відвідали територію паломництва та місце поховання легендарного раббі Праведного Нахмана з Брацлава.
Цьогоріч, як і в попередні воєнні роки, українська влада звернулася до хасидів із проханням утриматися від паломництва в Умань під час святкування Рош га-Шана. Серед факторів, які можуть ускладнити свято паломникам, владці зізнаються в недостатній кількості укриттів, перевантаженості транспортних шляхів, обмежених ресурсах медичного обслуговування. Хасиди також повинні врахувати воєнний стан в Україні, що включає низку обмежень: комендантську годину, посилені патрулі та примусові заходи для порушників.
Втім, є очікування, що на святкування їде вдвічі більше паломників, ніж торік. І міська влада Умані запевняє, що бомбосховищ на випадок ракетних атак повинно вистачити. Частина з них розміщена в зоні паломництва, решта — по всьому місту.
— Цьогоріч очікуємо на приїзд десь понад сорок тисяч паломників-хасидів, — зазначила в інтерв’ю регіональним журналістам міська голова Умані Ірина Плетньова. — Задля безпеки перебування паломників проведена значна підготовча робота. В цьому важливу роль відіграє сплата податків та туристичного збору юридичними й фізичними особами, які приймають хасидів: в Умані ставка туристичного збору для іноземних туристів складає 325 гривень за добу з однієї особи. Торік, зокрема, надійшло 19,1 мільйона гривень. Ніби й великі гроші, але й потреби — чималі, спричинені страшенним навантаженням на комунальну та інші сфери міста. З цих коштів треба забезпечити підготовку та проведення Рош га-Шана: поставити блокпости, знаки, допомогти розташуватися ДСНС, поліції. На все це йдуть значні витрати. В районі паломництва хасидів працюватимуть чотири сміттєвози, техніка для прибирання доріг. Постійно виникає потреба відновлювати інфраструктуру. Минулого року, приміром, за 12 мільйонів гривень переклали мережі, зробили шмат дороги, тротуар. І це коштувало місту дорожче, ніж надійшло туристичного збору.
Очільниця відділу туризму Уманської міської ради Людмила Гекалюк, яка супроводжувала медійників, пояснила сміливість хасидів їхати в охоплену війною Україну настановами їхнього духовного лідера. «Все у світі — все, що існує, і все, що відбувається, — це випробовування, призначення якого — дати тобі свободу вибору. Вибирай із розумом. Знай! Весь світ — дуже вузький міст, і головне — зовсім не боятися!», — повчав раббі Нахман.
Дорогою до хасидського кварталу, зовні схожого на маленький Єрусалим, уманська екскурсоводка пані Ольга говорила про історію хасидизму на теренах України. Цей популярний містичний рух виник у першій половині ХVІІІ століття зокрема й на Поділлі, що було тоді під владою Речі Посполитої. Тут, у місті Меджибіж (нині Хмельницької області), 4 квітня 1772 року народився майбутній засновник брацлавського хасидизму. Здібний та обдарований, ще змалку засвоїв ази талмудичної вченості. Після поїздки в Палестину ім’я раббі Нахмана стало популярним у тодішньому хасидському світі. З 1802 року він проповідував у Брацлаві (нині Вінницька область), що став осередком поширення ідей відновленого хасидизму. Саме тут виголосив основні оповіді, які зусиллями найближчих учнів склали джерело своєрідного напрямку, названого ім’ям невеликого на той час подільського містечка.
— Духовний учитель хасидів за світосприйняттям був містиком, — розповіла наша гідеса. — На основі духовного містично-філософського вчення Кабали він створив нову течію — вірування, що відрізнялася від ортодоксального хасидизму. Головне в ньому те, що Бог є скрізь, у кожному атомі життя: в матеріальному й нематеріальному світі, в явищах природи, навіть у думках і діях людини. Це створює реальність життя. Єврей-хасид має обов’язково з’єднатися з Богом за допомогою молитов. Тому що молитва — це найсильніше, що може бути в хасида. І ще важливо, які емоції при цьому відчуває людина. Має бути лише позитив — і в словах, і в думках. Тому що хасид приходить на землю, щоб у цьому матеріальному світі відпрацювати свої завдання й у кінці життя повернутися додому, до Господа.
За словами пані Ольги, цадик Нахман був лікарем — зцілював словами, травами, ліками, думками. Ребе вважав найбільш важливим те, що найпростіше. Він ніби намагався розкрити елементарну істину: мудрець не в змозі досягнути простоти, а простак, навпаки, може стати мудрим. І те, що неграмотний єврей може бути ближчим до Бога, ніж розумний учений, подобалося людям, дуже швидко кількість хасидів стала перевищувати класичних іудеїв. Знання духовний провідник передавав через казки — історії з життя, викладені в трансформаційному стані. Кожна казкова притча містила безліч інших історій. І всі вони були без закінчень — для того, щоб кожен домислив свій фінал.
У 1810 році, відчуваючи близьку смерть, раббі Нахман вирішив поселитися в Умані, де за кілька років до його народження під час Коліївщини постраждало чимало євреїв. Його вразило, що душі стражденних не можуть знайти прихисток і залишаються пропащими. Тож заповів послідовникам, щоб його поховали в полі розправи, мовляв, його душа втішить душі жертв. Помер 16 жовтня у віці 38 років від сухот і був похований на єврейському кладовищі поруч із загиблими одновірцями. Під час Другої світової нацисти кладовище зруйнували. Могила відновлена біля того місця, де був похований цадик.
Наша гідеса пригадала, що в радянські часи єврейське кладовище в Умані, де був похований цадик Нахман, було під городами в населення. Поховання не займали, але прочан не пускали ні під яким приводом. Нечисленні паломники почали їздити на могилу з 1988 року — тоді на молебень прибули дві сотні брацлавських хасидів. З набуттям Україною незалежності це місце стали регулярно відвідувати віряни з усього світу. Садибу з могилою, навколишні будинки частково або повністю викупили. З 1994 року тут побудували одну з найбільших синагог, готель для хасидів, мікву, організували міжнародний центр брацлавських хасидів.
Могила цадика стала культовим місцем паломництва. До нього, великого мудреця, приїздили євреї за порадою, підтримкою і порятунком. За заповітом, кожен, хто приїде на його могилу, дасть пожертву та буде молитися, читати псалми, то навіть якщо його гріхи великі та численні, Нахман постарається й докладе всіх зусиль, щоб витягнути з болота гріховності, тільки нехай більше не повертається до гріха. Тому всі, хто хоче очистити душу, хоч раз за життя приїжджають сюди, щоб відчути духовну міць цадика — провідника між людиною й Богом. Хасиди навіть не хочуть вибирати нового цадика, чекають пришестя свого лідера.
За три десятиліття в Умані сформувалася туристична індустрія, орієнтована на потреби євреїв. На вулиці Туристичній, центральній у єврейському кварталі, сучасні будівлі витіснили традиційну забудову. Мікрорайон нагадує квартали єврейських міст: будівлі синагог, готелів та хостелів, які приймають паломників, написи іноземними мовами. На багатоповерхових готелях розміщені великі плакати на ідишу.
На цій вулиці є спеціальне місце з навісами, де одночасно можуть обідати до 10 тисяч паломників. За словами екскурсоводки, багаті хасиди вважають великою справою оплачувати ці обіди, подекуди сам благодійник долучається й до миття посуду після харчування одновірців.
Вулицею постійно прямують, заклопотані справами, місцеві євреї. Їхні діти емоційно розважаються на електросамокатах.
Людмила Гекалюк звертає увагу на будинок за невисоким парканом. Це — єврейська школа, де здобувають освіту хлопчики. Облаштували хасиди й власну лікарню. Відкрито чимало закладів харчування з кошерною їжею: під час Рош га-Шана треба прогодувати десятки тисяч прочан, які прибувають до міста.
До Могильного комплексу цадика Нахмана впускають не лише релігійних послідовників, а й туристів. Пощастило потрапити й журналістам. Храм поділений на дві частини: для чоловіків і жінок — окремі входи. З кожного з них є доступ до могильної плити.
У чоловічу половину веде підвісний міст. Нам пояснили, що то — для заможних хасидів, які вважають, що йдучи по землі можуть забруднитися. Адже цей квартал — територія колишнього кладовища, яке існувало до Другої світової війни. Частина тротуару тут теж викладена із повітряною подушкою.
Хустки для жінок — не обов’язкові, та плечі й ноги мають бути прикриті. Нам дали молитовники українською мовою й пояснили, що цадик може допомогли людям різної віри. Потрібно прийти до його могили, зробити пожертву та прочитати молитву. Прохання до цадика має бути духовне, в жодному разі не варто просити матеріальних благ. Фотографувати можна, не заважаючи віруючим. Втім, категорично заборонили знімати людей, які моляться, а також дітей.
Чимало євреїв обрали Умань постійним місцем проживання. Сотні родин хасидів створили тут власний бізнес. Нас познайомили з власниками кафетерію «Штетл», назва якого перекладається як «містечко» й часто використовується як метафора традиційного способу життя євреїв. Адель і Барух Бавлі — з Кременчука, восьмий рік проживають в Умані. За цей час досягли високого рівня організації кошерного харчування. З перших днів війни всією командою «Штетл» допомагали біженцям, годували переселенців, відправляли допомогу територіальній обороні.
Так робили багато хасидів, які живуть у цьому кварталі, підтвердила міська голова Умані Ірина Плетньова:
— У перший місяць повномасштабного вторгнення, коли через Умань прямував великий потік біженців, хасидська спільнота благодійно допомагала. Велика кількість готелів проявила соціальну відповідальність і безкоштовно приймала людей, забезпечувала триразовим харчуванням. Саме в хасидському районі були розміщені кухні, де містяни готували для ТРО і оборонців блокпостів. У них — найбільші потужності в місті, де можна приготувати їжу одночасно більш як на тисячу осіб. Наші люди працювали саме на цих кухнях і пустили нас туди безкоштовно.
Торік на вулицях були встановлені гучномовці, з них лунала молитва за мир в Україні: тисячі хасидів в Умані одночасно просили цадика заступитися за Україну. Спільна молитва лунатиме й цьогоріч.
Тетяна КАЛИНОВСЬКА, м.Умань
Читайте також: Комісія вивчатиме, чи вистачить укриттів для хасидів
