Днями Державний архів Київської області надав онлайн доступ користувачам архівної інформації до нових цифрових копій 627 архівних справ опису № 2 Ф-280 «Київська казенна палата». Оприлюднений масив документів складають ревізькі казки різних податних станів населених пунктів низки повітів Київської губернії, а саме Бердичівського (до 1846 р. – Махнівського), Богуславського, Васильківського, Звенигородського, Канівського, Київського, Радомисльського, Сквирського, Таращанського, Уманського, Черкаського та Чигиринського.
Також представлено першоджерела ревізій населення м. Києва, м. Переяслава Полтавської губернії, окремих населених пунктів Старокостянтинівського повіту Волинської губернії та Ямпільського повіту Подільської губернії. Репрезентовані документи охоплюють результати основних і додаткових ревізій за період 1795–1873 рр., інформує Держархів Черкаської області.
Ревізькі казки — документи, що відображають результати проведення ревізій податного населення Російської імперії у XVIII — 1-й половині XIX ст., що проводилися з метою подушного податкового обкладення населення. Ревізькі казки були поіменними списками населення, в яких вказувалися ім’я, по батькові та прізвище власника двору, його вік, ім’я та по батькові членів родини із зазначенням віку, стосунків до глави сім’ї. До ревізьких казок (крім 1, 2 та 6 ревізій) включалися особи чоловічої і жіночої статі, але в зведених таблицях жіноча стать ніколи не фігурувала.
У містах ревізькі казки складалися представниками міського управління, в селищах державних селян — старостами, в приватних володіннях — поміщиками або їх керуючими.
У проміжках між ревізіями ревізькі казки уточнювалися. Здійснювалася фіксація наявності або відсутності особи на момент поточного обліку, причому в разі відсутності фіксувалася причина (помер, в бігах, відселений, в солдатах і т. П.). Всі уточнення ревізьких казок ставилися до наступного року, тому кожна «ревізька душа» вважалася наявною до наступної ревізії навіть в разі смерті людини, що дозволяло державі з одного боку підвищувати збирання подушного податку, а з другого створювало умови для зловживань (цей факт отримав відображення в творі М.В.Гоголя «Мертві душі»).
Сьогодні матеріали ревізьких казок є одним з джерел в генеалогічних дослідженнях. Переглянути архівні документи можна за посиланням: http://surl.li/cgytk
