Про його ювілей мені почали телефонувати колишні колеги й друзі Петра Мар’яновича як із Монастирища, так і з Маньківки. Хоча нині він працює в Києві. Однак в обох колишніх районах Петра Сметану добре знають і пам’ятають, бо він там працював. Свого часу доводилось із ним спілкуватися й мені, як журналісту обласної газети, тож двох думок у мене не було: треба сказати про Сметану слово з нагоди його ювілею.
Народився ювіляр у приміському селі Шостаківка Шаргородського району на Вінниччині в звичайній родині колгоспників. Батько, Мар’ян Йосипович, колишній фронтовик, робив усе життя трактористом. Мати — Гелена Леонідівна — в ланці, від ранньої весни до пізньої осені — на буряках чи кукурудзі. У родині Сметани було четверо діток — два сини й дві дочки. Петро був старшим за дівчаток, тож довелося йому приглядати за сестричками. Було то звичайне життя сільських дітей у 1954-1960 роках. Петро не мріяв бути вчителем чи лікарем. Тож після восьмого класу вступив у Ладижинський технікум механізації. По його закінченні — армія, після якої працював у сільгосптехніці в Шаргороді. Тоді й зміцніла його думка певніше пов’язати майбутнє життя з хліборобством. Це спонукало стати в 1977 році студентом Уманського сільгоспінституту та вчитися на агронома.
За направленням у 1982 році Петро Сметана прибув у село Коритня, де став головним агрономом місцевого колгоспу. Його організаторські здібності не лишилися непоміченими тодішніми керівниками району, й невдовзі він вже працював заступником голови колгоспу. Через якихось чотири роки Петра Мар’яновича обрали головою колгоспу імені Мічуріна в селі Бачкурине. Відтоді він і його родина мешкають у цьому селі.
— На посаді очільника бачкуринського колгоспу Петро Сметана проявив усі свої організаторські здібності й талант керівника, тож не дивно, що в 1994 році йому запропонували очолити Монастирищенське районне управління сільського господарства, — розповіла колишня заступниця голови Монастирищенської райдержадміністрації Катерина Мельник. — На цій посаді він проявив високий професіоналізм, що сприяло його подальшому кар’єрному росту. Він уміло підбирав керівників господарств, спеціалістів, у нього виробилася власна система підбору кадрів. Понад сорок років знаю його в праці, й можу з упевненістю сказати, що він не був кабінетним працівником, чиновницький дух йому не притаманний. А ще він умів чути та розуміти людей, що стало запорукою його високого авторитету.
А ось думка про земляка голови Монастирищенської міської ради, очільника територіальної громади Олександра Тищенка:
— Петро Мар’янович був і залишається справжнім господарником. Загалом це була і є прекрасна людина, яка шанує людей праці, з розумінням ставиться до проблем нинішнього сільського життя, не цурається підставити плече тоді, коли людині трудно. Він допомагав і зараз допомагає громаді так, як може й скільки може. Петро Мар’янович і Ольга Іванівна Сметани виростили й виховали чудову донечку Людмилу, яка очолює первинну ланку медицини нашої територіальної громади.
Чималий період життя Петра Мар’яновича Сметани пов’язаний із Маньківкою, де він очолював районну державну адміністрацію, був обраний головою районної ради, працював директором одного з агропідприємств, керівником агропроєкту. Михайло Олександрович Драган, колишній начальник управління сільського господарства Маньківського району, на мій телефонний дзвінок пригадав спільні поїздки полями й селами в часи моєї роботи в маньківській районній газеті. Він детальніше розповів про Петра Сметану:
— Я добре знаю Петра Мар’яновича з його перших кроків на Монастирищині, бо він став працювати в Коритні, звідки я родом. Отож, буваючи в рідних, я мимоволі бачив і його роботу агронома, й на посаді заступника голови правління. Потім ми вже були колегами — начальниками управлінь. Його талант керівника й наполегливого організатора проявився в Коритній, а розквітнув — у Маньківці.
Цю думку свого земляка доповнює Валентин Федорович Балабак, який свого часу обіймав посаду першого заступника при п’яти керівниках Маньківської РДА:
— Петро Мар’янович вболівав за життя району. Це при ньому активувалася робота з газифікації, зокрема й виробничих об’єктів. Розгорнулося будівництво очисних споруд райцентру. Він умів згуртувати людей навколо себе, націлити на важливу справу. А загалом — це дуже порядна людина, ми підтримуємо з ним контакти й зараз, коли він ось уже понад півтора десятка років працює в Києві в агрохолдингу «Агрейн».
Додам ще думку Юрія Степановича Кононенка, який свого часу був заступником голови облдержадміністрації:
— Петру Мар’яновичу притаманний такий рівень організованості та відповідальності, якого нині бракує багатьом чиновникам. Якби їм були властиві стиль і методи Петра Сметани, ситуація в Україні була б значно кращою. Він, зокрема, цінував та вмів добирати кадри, високо шанував людяність і відданість, високий професіоналізм.
Зі словами Юрія Степановича цілком згодний, адже за ці якості й шанують ювіляра колеги, земляки та прості люди.
Василь МАРЧЕНКО, фото з родинного архіву Сметани
Читайте також: Нинішня праця освітян — це турбота про майбутнє Монастирищенської громади
