Понеділок 4 липня став одним із найспекотніших днів цього літа на Черкащині. А жителям Корсуня-Шевченківського до спеки додалося ще й безводдя — з кранів містян вода навіть не капала. Пізніше офіційно було повідомлено, що водопостачання міста призупинене.
Проблема обласного рівня
«Повідомляємо, що відсутність у місті води пов’язана зі спадом рівня води в басейні річки Рось. Працівники КП «Водоканал» терміново будують новий тимчасовий водогін, який забезпечить наповнення резервуарів на водозаборі. Маємо сподівання, що проблему буде вирішено найближчим часом», — повідомив у соцмережах керівник громади Віталій Мацюк.
Червень 2022 року увійшов до п’ятірки найбільш посушливих за останні 30 років, із дефіцитом опадів по області 30-50%. Тому й на річці Рось, звідки беруть воду корсунчани, склалася непроста гідрологічна ситуація. Там водність досягла критерію маловоддя і сягнула нижче 20% норми червня, що становить 22% норми наймаловодніших місяців, прокоментував ситуацію начальник Черкаського обласного гідрометцентру Віталій Постригань.
Увечері того ж дня централізоване водопостачання в Корсунь-Шевченківському поступово відновили. За кілька годин вода з’явиться в усіх споживачів, оперативно повідомив начальник обласної військової адміністрації Ігор Табурець:
— Напередодні ввечері водопостачання в місті було припинене через зниження рівня води в басейні річки Рось. Причину з’ясують фахівці спільно із правоохоронцями. За моїм дорученням на оперативній нараді знайдені шляхи, як відкоригувати ситуацію, — додав посадовець. — Наразі рівень води у водозаборі на місто нормалізований.
Вже у вівторок із кранів жителів міста стабільно йшла вода. Але проблема, як переконані фахівці, нікуди не зникла.
— Фактично ситуація така: з жовтня минулого року й до сьогодні опадів було лише 33 відсотки від норми. Як наслідок, настало маловоддя, — ще раз висловив нарікання на погодні примхи начальник басейнового управління річки Рось Петро Бабій. — Ми розробили спеціальні режими й на сьогодні майже всі водні об’єкти закумулювали воду. Зараз ми її використали, понизивши на 30 см рівень у цих водних об’єктах. З травня течія річки Рось підтримується штучно.
— Чому ж жителі міста залишилися без водопостачання?
— Причину відключення води в Корсуні-Шевченківському вбачаю не в пониженні рівня води у водосховищі (адже водозабір має бути на глибині 1 метр 40 сантиметрів), бо пониження йде лише на 30 см. Причина, на мою думку, в тому, що вже 10 років не виконуються наші рекомендації. Ми надаємо їх місцевому водоканалу, там близько 10 пунктів, які включені в правила експлуатації. Однак, на жаль, їх ніхто не виконує. Наприклад, там, де здійснюється водозабір, глибина водосховища 1,5 метра, а на правій стороні — до трьох метрів. Щоб брати воду звідти, потрібно на 25-30 метрів подовжити трубопровід. І якість води від того поліпшилася б, адже водообмін кращий. Ми також просили обвалувати водозабір дамбою — там значний похил поверхні, щоб коли випадає злива, цей потік не йшов на водозабір. Для виконання цих заходів потрібні бульдозер і день роботи.
Куди зникає вода?
Як з’ясувалося, водосховище, звідки беруть воду корсунчани, збудоване 1933 року й жодного разу його не поглиблювали. Кілька років тому область могла спрямувати на це кошти, але навіть проєкту не було розроблено.
На думку Петра Олександровича, проблема може критися і в самих насосах. Можливо, обладнання зносилося чи фільтри вийшли з ладу. Бо в минулі роки рівень води опускався до мінус 70 сантиметрів, але вона подавалася. А зараз лише мінус 30 сантиметрів.
— Чи доцільно відкрити шлюзи на Стеблівському водосховищі, яке розташоване вище за течією?
— Від Стеблівського водосховища залежить постачання міста Миронівка на Київщині. Якщо в Корсуні водозабір завглибшки 1 метр 40 сантиметрів, то Миронівка постачає воду з метрової глибини. Фахівці не можуть, грубо кажучи, ризикувати Миронівкою й рятувати Корсунь. Зараз усі в рівних умовах, адже по всіх об’єктах рівень знижено на 30 сантиметрів. Теоретично води, яка проходить (зі швидкістю 2,3 кубічного метра за секунду), має бути достатньо, бо корсунський водозабір забирає за секунду 150 літрів. Є ще одне питання — куди ця вода зникає та хто її викачує? Не секрет, що агрофірми поставили потужні насосні станції й качають воду для поливу. Але ж зараз у критичній ситуації, та ще й у воєнний час, пріоритет має надаватися питному водопостачанню. Раджу керівництву громади спільно з поліцією об’їхати й подивитися свої «володіння» та знайти, куди зникає вода.
Фахівець заявив, що воду ніхто різко не скидав, кожен день її руху фіксується на 40 гідропостах, де вимірюють витрати води.
Ще одна проблема, за словами Петра Бабія, — безхазяйні споруди. Було навіть рішення РНБО, яке рекомендувало місцевим громадам взяти їх на баланс:
— Це, наприклад, Шамраївське водосховище та інші. Але ніяка з місцевих територіальних громад цього рішення не виконала. Тепер ми змушені ламати голову: а хто ж там у разі необхідності відкриє воду? Якщо доводиться відкривати нам, то збирається до півсотні місцевих браконьєрів, які кажуть: стоп, ми тут живемо й рибу тут ловимо, тому не дамо спустити воду — ось такий менталітет і розуміння проблеми.
Складнощі — попереду
Басейн річки Рось — джерело водозабезпечення близько 500 тисяч осіб, 2828 підприємств промисловості, сільського та рибного господарства, 13 ГЕС. Поки всі ці користувачі, а насамперед владні структури різних рівнів, не звернуть увагу на проблеми річки, ситуація лише погіршуватиметься. Останні кілька років наприкінці літа, як і в багатьох інших річках регіону, тут спостерігається «цвітіння води». Причина цього явища — зниження швидкості або відсутність течії, підвищення температури води та вмісту біогенних речовин — азоту, фосфору, калію (внаслідок удобрювання полів, стоки з яких наповнюють воду біогенними речовинами). Цвітіння викликає масовий розвиток фітопланктону, а рівень розчиненого кисню зменшується до критичного показника 0,2-0,4 мг/л, і внаслідок задухи виникає замор риби. Боротися з усіма проблемами, стверджують фахівці, можна й необхідно навіть під час війни.
Наш кор.
