«Дзвінок для мене був тривожним і несподіваним: бійці з підшефного підрозділу просять про допомогу», — повідомив очільник волонтерської групи, крайовий отаман українського козацтва Черкащини Юрій Возовітов. Тому хутко збираємо необхідний вантаж та їдемо до воїнів, що б’ють ворога на Курщині».
З цими воїнами ми бачилися багато разів на фронтовому Донбасі, де вони стримували ворога в районі Слов’янська — Часового Яру. Майже два з половиною роки їхній підрозділ громив тут ворожі сили, не даючи їм змоги просуватися далі на захід. І це тривало, повторюю, майже два з половиною роки, без перерв та ротацій. Хлопці їхали хіба що в короткочасні відпустки за сімейними обставинами. І ось, нарешті, ротація — перепочинок, про який усі мріяли, якого чекали, ніби свята. Передали позиції іншій бригаді, й поїхали до місця дислокації.
Та довгоочікуваний відпочинок виявився дуже коротким: не минуло й двох тижнів (десь через півтора тижня після повернення з Донбасу) надійшов несподіваний наказ — терміново виїжджати на Схід, щоб допомогти нашим Збройним Силам відстоювати завойовані позиції на Курщині. А Курщина — не Донбас. Можна сказати, що приїхали воїни на голе місце, яке треба й обороняти, і водночас обживати. Тому виникли деякі проблемні питання, за допомогою у вирішенні яких підрозділ звернувся до волонтерів з-поміж українського козацтва. Потрібні були насамперед невеличкі компактні пічки-буржуйки, дещо з продуктів та трохи дечого зі спорядження. Крайовий отаман українського козацтва Юрій Возовітов зайнявся буржуйками.
Швачки з маньківської майстерні «Серце на пікселі» під керівництвом Валентини Кадет взялися за пошиття одягу. А жінки з групи «Зеленогайські бджілки», згуртовані Ніною Вощан із села Зелений Гай, активізували приготування висококалорійних продуктів тривалого зберігання. Цим зайнялося й подружжя волонтерів із Іваньок — Павло Миколайович і Тетяна Анатоліївна Остроушки.
Олена Іванова зі Свидівка та її помічниці наготували свіжих вареників і солодкої випічки. Очільник ГО «Охматівська Січ» Василь Поліщук привіз знаменитий жашківський енергетик та мінеральну воду місцевого розливу. Доєдналася й волонтерська родина Сторчових із Балаклеї на Смілянщині: батько Руслан Анатолійович із сином Ігорем зібрали кондитерські вироби, смаколики, а дочка Вікторія подбала, щоб передати на фронт кілька десятків пар теплих вовняних шкарпеток, котрі вив’язали місцеві майстрині. Теплі рукавиці, шапки, шкарпетки, спідню білизну зібрали й інші волонтери та волонтерки козацтва.
Минулого тижня на Черкащині стояла помірно-прохолодна погода з парою градусів нічного морозу та такою ж кількістю градусів тепла вдень. Якщо вночі трохи й припорошував сніжок, то вже вранці він танув. Сумщина зустріла нас значно міцнішим морозом (як уночі, так і вдень). І чим далі на схід, тим білішими ставали поля й дороги. А прикордоння — то й поготів, виявилося з добрячими морозами у півтора десятка градусів та щедрою сніговою ковдрою. Останню язик не повертається назвати білосніжною.
Земля в прифронтовій, а надто — у фронтовій зоні, часто-густо чорніє поверх снігу, поруч зяють темні вирви від вибухів мін та снарядів. Їх вистачає й на фронтових шляхах — де мілких, а де й глибоких, часто — на всю проїжджу частину дороги. Швидкість руху транспорту в прифронтовій смузі через це різко знижується, й це таїть неабияку небезпеку. Бо в зимовому небі на різній висоті вештаються ворожі безпілотники, які тут інколи полюють не те що за автівкою, а навіть за кожною людською постаттю.
Воїни підрозділу знайшли безпечне місце для благополучного розвантаження (спустошених сіл та безлюдних дворів вистачає тут як із нашого, так і з курського боку). Захисники були всьому раді, бо тут, на фронті, їм ніщо не зайве.
— На Донбасі й місця базування, і бойові позиції ми третій рік обживали, а тут усе починаємо з нуля, — говорить наш давній знайомий, сотник однієї з наших козацьких сотень, старший сержант ЗСУ Олег Ганженко. — Тому все дуже доречне, а інколи — вкрай необхідне. І ті ж буржуйки, і зимова форма одягу, й тепла білизна, рукавиці та шкарпетки, висококалорійна їжа. За все ми дуже вдячні, щире спасибі від бійців нашого підрозділу.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Курський напрямок
Читайте також: Юні волонтери наколядували на розвідувальний дрон і генератор
