Від редакції: Письменник — такий військовий позивний справжнього письменника Сергія Яковича Мартинюка з Київщини. В есе, надісланому в редакцію, він поділився своїм баченням, як українцям зберегти державність та не втратити суб’єктність в умовах зовнішнього тиску та внутрішніх державних перипетій:
Немарно кажуть: все геніальне – просте. Читаю і дивуюся. Москвинські пропагандисти й малороси (ох, і багато їх ще замаскувалося нині) запускають черговий міф, що Україна є поліетнічною державою. Це ж повна нісенітниця. Україна є моноетнічною. Згідно з опитуванням у 2017 році 90.6% опитаних вважають себе етнічними українцями. Хоча під час перепису у 2001 році етнічними українцями себе вважали 77.6%. Згідно зі статутом ООН національною державою вважається країна в якій певний етнос складає понад 50%. На мою думку, це спроба ворогів України позбавити українців самоідентичності. Не маємо права не бути собою.
З 2014 року триває війна, кожен день обстріли ракетами, КАБами, снарядами, шахедами. Щодня гинуть вояки й цивільні. Тисячі зруйнованих доль. Тисячі втікачів від війни. Наше прикордоння зрівнюється з землею. Тисячі загиблих, поранених, скалічених. І це не кінець. Ніхто нам миру не дасть. Мир настає або з перемогою, або з поразкою. Іншого миру не існує. У моєму розумінні у нас війна з московитами йде понад 370 років. За цей час у нас намагалися вкрасти все: мову, культуру, звичаї, нашу гордість і сміливу вдачу. Не змогли вкрасти тільки одне – наші нескорені стародавні гени. І саме вони надають нам зараз силу битися з вторжниками – каторжанами.
Як приклад: “4 січня 1918 р. Франція й Англія визнали УНР суверенною державою.” І що? Як і зараз почали чекати миру. Отримали геноцид – голодомор, репресії, знищення еліти господарників, науковців, літераторів. Деякі перелякані гречкосії навіть український борщ їли під ковдрою, бо боялися, що припишуть український націоналізм…
Війна надовго, бо маємо справу з ворогом, який ніколи не визнає головного — нашого права на життя.
Цього ворога неможливо задовольнити — ані територіальними поступками, ані економічною вигодою, ані вмовляннями. Він не гуманний і не рахується з втратами.
Він піде на все, аби захопити й знищити. Аби відібрати наше право на життя. Перемога залежить від кожного з нас. Ніхто не візьме нас на поруки й не надасть гарантій безпеки. Це все фікція, міраж, гарна обгортка.
До чого це все я? Хочу розуміння від українців: немає абсолютно ніякої різниці, хто буде при владі в США! Абсолютно не важливо, хто там головує в ЄС. Якщо ви слабкі – вас продадуть, подарують або обміняють на якусь цяцянку. Тому вимагаю – досить бути слабкими! Будемо сильними нам допомагатимуть, але ніхто не буде битися за нас.
Ворушимо міцне вогнище України й не даємо йому згасати! Не боїмося бути інакшими та доводити, що не той козак, який за течією пливе, а той, що проти неї. Нам є чим пишатися і з кого брати приклад.
Моя Україно! Будуй – муруй світ, у якому немає московита. Не дай себе ошукати знову!
Сергій Мартинюк (м.Ірпінь, Україна)
Читайте також: Сергій Мартинюк: “Історія любить тих, хто її творить!”
