Ще зовсім недавно керівники агропідприємств на запитання, коли в них початок жнив, відповідали, ніби змовившись: «Та не скоро. Десь, мінімум, через два, а то й більше тижнів. Земля волога, стебла ще зеленіють, збіжжя не наливається».
Пройшло зовсім небагато часу, на зміну хмарній прийшла ясна погода, сякі-такі дощики та мряка припинилися, а помірна температура поступилася спекотним градусам. Ба, більше, температура стала мало не щоденно встановлювати рекорди. Немислимих величин сягнули середньодобові показники, а тепло опівдні стрибнуло до рекордних 37-38, чи й усіх 40 градусів. У багатьох місцевостях настала така спека, якої не бувало в цю липневу пору. Вона й пришвидшила прихід жнив. Спочатку — вибіркових, а вже нині — й масових. Першими стартувала молотьба двох озимих культур — озимого гороху та озимого ячменю. Перший сіють на Черкащині буквально лише двоє-троє господарств, другий має дещо значніше поширення.
Ледве завершилася молотьба озимих гороху та ячменю, як зернозбиральні комбайни рушили на лани, зайняті іншими ранніми зерновими культурами. Десь почалося збирання ярого ячменю й гороху, а десь — озимої пшениці. Наспіла черга братися за озимий ріпак. Ніщо не вистояло перед неймовірною спекою тих двох-трьох тижнів, на які сподівалися хлібороби, жнивування з вибіркового набуло масового характеру. Як на правобережній, так і на лівобережній частинах Черкащини.
Генеральному директору групи компаній «Відродження» Юрію Васильовичу Ляшенку зі своїх юних років довелося займатися в аграрному виробництві, й тому добре пам’ятаються ті роки минулого, ХХ століття, коли хліборобам буквально по десятку гектарів, по десятку тонн доводилося в жнива виборювати в негоди. Бо далеко не рідкість були й у 70-ті, й у 80-ті та й у 90-ті роки жнива, коли дрібні дощі, грози та хмарні дні не давали змоги косити чи молотити ячмінь, пшеницю, горох. Час ішов, хліба перестоювали, бо комбайни не могли збирати збіжжя.
— Тотальне потепління, яке вже почало свій наступ, стає для хліборобів усе відчутнішим, — ділиться своїми думками Юрій Васильович. — Зими стали теплішими та коротшими, а літо — жаркішим та довшим. Але найбільш значущим стало те, що поменшало опадів. Довелося, правда, чути думки, що опадів ніби й не дуже зменшилося. Хай це навіть і так. Але ж тепла стало більше, спека стала тривалою. Цей приріст жари й подовження її панування стає основною бідою для сучасного хліборобства. Візьмімо для прикладу хоча б нинішнє літо. Де більші, де менші дощі підправили ситуацію після весняних приморозків та посухи. Посіви почали гарнішати, розвиток їх увійшов у нормальну колію. Ніби вже й жнивувати час, проте волога в ґрунті дає про себе знати: рослини ростуть, стебла зеленіють, колос наливається, косовиця відтягується. Та це тривало до першого стрибка температури за 30-градусну позначку. Вжарила спека 35, 37 та 38 градусів — і збирання хлібів замаячіло вже на горизонті найближчих днів. І той позитивний момент гарного наливання зерна й поступового його дозрівання обірвався. Особливо відчутно проявилося це цьогоріч на полях озимого ячменю. А подекуди й пшениця це відчула.
— Озимий ячмінь у вас значну площу займає?
— Ні, зовсім невелику. Ми його сіємо швидше для того, що він дає нам змогу перевірити й налаштувати збиральну техніку та й відрегулювати увесь комплекс жнивних робіт для основної нашої ранньої зернової культури — озимої пшениці.
Що ж до палітри сортів озимої пшениці, то вона на ланах «Відродження» в різні роки бувала різною.
— Не таємниця, що до вибору сортів пшениці ми підходимо так само прискіпливо, як і для добору сортів чи гібридів інших культур, — говорить головний агроном СПОП «Відродження» Анатолій Григорович Гайдаш. — Висіваємо, спостерігаємо, перевіряємо, порівнюємо, аналізуємо. Зважуємо всі «за» й усі «проти», всі переваги та всі недоліки. Ми прагнемо кожну новинку (чи розрекламовану, чи й не дуже) перевірити в наших польових умовах, на ґрунтах та за погодних особливостей, характерних для нашого господарства чи навіть певної його частини. Останнє також не варто ігнорувати, бо відстань між нашими крайніми південними полями біля села Коротине та північними — за селом Зелена Діброва — сягає з добрих пів сотні кілометрів. Є певні відмінності й у ґрунтах півдня та півночі. Тому важливо побачити вплив усього цього на реальний сорт.
— Я не перші жнива буваю на ваших пшеничних полях і помітив, що «Відродження» останні роки регулярно вирощує сорт «Еміль».
— Це справді так. Ми його ретельно перевіряли, випробовували скрізь, і дійшли висновку, що за умов нинішнього часу він зарекомендував себе найкраще. Навіть за цієї неймовірно різкої спеки він почувається краще, ніж деякі також зарубіжні сорти, не кажучи вже про наші, вітчизняні. Тому від «Еміля» не відмовляємося й надалі. Сподіваємося, що він ще себе покаже в майбутньому й виручить нас ще не раз.
Поцікавився в спеціалістів і керівників агропідприємства, яка ж урожайність озимого клину цього року.
— Буду відвертим: ми сподівалися на кращі намолоти, з урахуванням того, як підживлювалися посіви, як доглядалися, — говорить Юрій Васильович Ляшенко. — Так воно ніби й складалось. Але раптова спека, її наростання внесли свої негативні корективи — вже перше обмолочене поле показало нижчий вихід зерна, ніж хотілося, ніж те, на що сподівалися. Однак говорити щось остаточно ще зарані, бо жнива в нас далекі від фінішу. Є різні поля, де були різні попередники, є площі, де були локальні більш інтенсивні опади останнього разу. Змолотимо все — побачимо повну реальну картину. Та й не той хліб, що в полі, а той, що в коморі.
Що ж до загальної картини з вирощування головного нашого хліба, то скажу таке: ми не від добра сіємо сорти іноземної селекції. Бо вони мають виражену посухостійкість та більш задовільно переносять температурні катаклізми в період дозрівання. Наші хлібороби бачать, що сортам вітчизняної селекції цих властивостей здебільшого бракує. Вихід тут один: вітчизняним генетикам і селекціонерам необхідно в спішному порядку створювати посухостійкі нові сорти. І не лише озимини. Це не примхи хліборобів, не наші вигадки: якщо стає спекотніше, то потрібно не відмовлятися через це щось сіяти, а засівати свій лан новим сортом (чи гібридом). Це — вимога нашого непростого сьогодення.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Шполянщина
Черкаські аграрії вже активно працюють у полях. За перший тиждень обмолотили понад 560 гектарів озимого ячменю. Про це повідомив начальник ОВА Ігор Табурець.
— Цього року маємо амбітну ціль: до 4 мільйонів тонн валового збору зерна. Попри погодні перипетії цього сезону та виклики воєнного часу, в нас хороший показник урожайності.
Також додав, що на Черкащині тримають курс на розвиток переробки. Цього року в області здійснюється фінансова підтримка фермерських господарств, засновниками яких є ветерани війни.
Читайте також: Непрості жнива другого літа війни
