Нашому майже тисячолітньому Корсуню поталанило: тут у різні роки бували видатні люди, навіть історичні постаті, відбувалися знакові події. Все це наповнювало його історією. Про Корсунь чимало писали, згадували, але все це — майже епізодично.
Б агато чого змінилося після створення музею Корсунь-Шевченківської битви в палаці Понятовського в 1946 році. Почалася наукова робота, проте вона більше стосувалася вивчення матеріалів битви, менше — подій історичного минулого. Проте з часом цей підхід змінювався, особливо, коли тут почала працювати П.Я.Степенькіна, а в 1994 р.
музей отримав статус історико-культурного заповідника.
38 років роботи Парасковії Яківни в заповіднику стали служінням, так, саме служінням, бо вона, випускниця філософського факультету Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка, чітко усвідомлювала, який багатий матеріал для глибокого дослідження та оприлюднення зосереджено на Корсунщині, та яку цінність мають історичні споруди палацового ансамблю на острові Коцюбинського. Тому, очоливши колектив заповідника, вона доклала всіх зусиль, щоб перлина історії Корсунщини була не просто музеєм, а науковим осередком. Тут постійно проходили наукові конференції, творчі зустрічі, лекторії. З 1994 року двічі на рік виходив «Корсунський часопис» — науково-популярне історичне видання, друкувалися збірники матеріалів наукових конференцій. З’явився і ряд книг. Насамперед, це — «Малий енциклопедичний словник Корсунщини» (2003), 2-томний довідник із історії культури, економіки, населених пунктів та персоналій Корсунщини. Далі — «Корсунь староденний» (2012), автори П.Я.Степенькіна, С.П.Дремлюк, А.Г.Ніколенко, С.Ю.Степенькін, книга відзначена обласною краєзнавчою премією М.Максимовича; «Корсунські дороги Т.Г.Шевченка» (2013), авт. П.Я.Степенькіна; «Село Квітки і квітчани: сторінки людської пам’яті» (2015), авт. Л.П.Цьоменко, П.Я.Степенькіна; «Палацовий ансамбль на гранітних островах» (2019), авт. П.Я.Степенькіна, Т.Ю.Полякова; «Незакінчена історія старовинного парку» (2021), авт. П.Я.Степенькіна.
Від початку російської агресії в 2014 році колектив заповідника постійно збирав і висвітлював матеріали про воїнів-земляків, організовував виставки та зустрічі з ветеранами. Коли розпочалася широкомасштабна агресія росії проти України, ця робота значно розширилася й ускладнилася. Науковці заповідника почали збір матеріалів про наших земляків із усіх сіл колишнього Корсунь-Шевченківського району, які стали Янголами Небесного Воїнства, віддавши життя за незалежність України. Головним координатором цієї тяжкої, але такої потрібної, роботи стала Парасковія Яківна. Вже здано до друку першу книгу цього видання.
За десятки років напруженої діяльності Корсунь-Шевченківський історико-культурний заповідник здобув широке визнання й авторитет не лише на Черкащині, а й за її межами. Чимало науковців із різних областей України брали участь або присилали свої матеріали до наукових збірників, спілкувалися, обмінювалися новинами з Парасковією Яківною. Про наш заповідник писали, показували в телевізійних оглядах, у соціальних мережах, а його очільниця була одним із найбільш досвідчених музейних працівників не тільки на Черкащині, а й за її межами. Вона отримала звання заслуженого працівника культури України, стала кандидатом історичних наук, була відзначена орденами княгині Ольги ІІ і ІІІ ступенів. Усе це — результат титанічної багаторічної праці. Вона була не просто директоркою, а й хранителькою безцінного осередку історії та культури в нашому староденному місті Надросянського краю.
Нехай ці рядки стануть даниною світлій пам’яті Парасковії Яківни — другові й однодумцю, особистості, з якою мені пощастило співпрацювати останні 15 років. Вважаю, що найкращою даниною її світлій пам’яті буде здатність нашої громади зберегти все те, чим вона разом зі своїм колективом жила, чим пишалась, а ще — неодмінно продовжити роботу над останнім проєктом.
Вічна і світла пам’ять Парасковії Яківні — справжній патріотці України, талановитому науковцю та просто непересічній людині.
Світлана ДРЕМЛЮК, літератор, краєзнавець, член редколегії видання «Корсунський часопис»
Є люди, які ще за життя стають легендами. Їхні ідеї — безцінні, дії — виважені й мудрі, а висловлені думки настільки вагомі, що можна розбирати їх на цитати. І такою людиною для нашого колективу (як, урешті, й для тисяч інших жителів громади) завжди була і буде Парасковія Яківна Степенькіна. Жінка-легенда, жінка-лідер, жінка-совість.
Та раптово для всіх Господь забрав її на небо, у кращі світи. Немає жодних сумнівів, що пам’ять про Пашу Яківну житиме вічно у серцях її вдячних земляків. Дуже важко втрачати людину, образ якої став виразним уособленням найріднішого куточка нашої Батьківщини. Ба більше, як директорка Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника, вона стала, по суті, його символом. Бо впродовж десятиліть не просто працювала, а жила заповідником.
Вона зробила колосальний внесок у збереження та примноження надбань музейного осередка. Крім скрупульозної наукової роботи, під її керівництвом здійснювалася потужна дослідницька, пошукова, культурно-просвітницька діяльність. А скільки разів на території міста «оживала» історія! Реконструкції битв «гриміли» так гучно й видовищно, що нагадували про звитягу Корсунського краю далеко за його межами.
Окремих слів варті книги, видані завдяки Парасковії Степенькіній. Адже саме вони стануть для прийдешніх поколінь квитком в історію рідного краю, написану чесно та повно. Пригадуємо, як професійно, з любов’ю Парасковія Яківна працювала над книгою «Село Квітки і квітчани: сторінки людської пам’яті» (2015). Співпрацювати з такою компетентною, небайдужою, ініціативною людиною було великою честю.
Часи були різними, та щоразу, коли сіялася зневіра у суспільстві, заповідник під керівництвом Парасковії Яківни робив усе можливе й неможливе, аби достукатися до людей і навчити їх дбати про майбутнє, бути справжніми патріотами рідної землі. Остання робота авторки «Янголи небесного війська» присвячена воїнам, жителям колишнього Корсунь-Шевченківського району, які віддали життя, захищаючи волю та незалежність України.
Парасковія Яківна по-справжньому любила Корсунь, увіковічнювала його славетну історію, формувала культуру пам’яті. Її відданість справі — у щоденній роботі, книгах, благородних ідеях, до яких вона линула рішуче й невпинно, аж поки не обірвався цей красивий земний політ…
Світла та вічна пам’ять Парасковії Яківні… Пам’ятаємо Вас, шануємо й сумуємо.
Петро ЄВИЧ, Ігор КОВТАНЕЦЬ,
Ольга КОСТЕНКО, Іван ГУМЕНЮК,
Ірина БАБЕНКО, Георгій СУДАКОВ
від працівників ТОВ «АгроРось»
