Щоб там не було, хоч це нині для декого надто й важко, однак нинішні жнива потроху рухаються. Жнива — не прості, бо вони — воєнні, обпалені війни подихом. Це у нас, на Черкащині, можна нині почути підпадьомкання перепілки на пшеничному лану, побачити на стерні після комбайна мовчазних, але прискіпливих польових «агрономів»-чорногузів, що ретельно перевіряють якість збирання (чи то пак — наявність поживи для себе). А десь трохи на Південь і на Схід над пшеницями літають не перепілки, а ракети, міни та снаряди. Від їхніх вибухів чорніють глибокі воронки та вирви, які їдким смородом вибухівки й пороху забивають хлібний дух дозрілого збіжжя і свіжовимолоченої соломи. В багатьох місцях у прифронтовій зоні додається й чад та дим горілого колосся та тліючих валків, які навмисне підпалюють своїми пострілами непрошені асвабадітєлі… Є всього на нинішніх жнивах на просторах нашої багатостраждальної України.
Підлеглі дуже уважні й до поведінки, й до вмотивованості свого керівника — це азбучна істина. Вона проявляється й у невеличкому, і в багатотисячному виробничому колективі, й у військовому підрозділі. Для багатьох керівник — орієнтир, на який рівняються, по якому звіряють свій крок, свої подальші дії. За прожиті десятиліття цю істину добре засвоїв Юрій Васильович Ляшенко, і будучи нині генеральним директором групи компаній «Відродження», чітко й жорстко її дотримується. Бо знає, що від стилю його роботи, врівноваженості, продуманості його кроків, чіткості спланованих дій, загалом — поведінки за екстремальної ситуації, залежить ритм і темп роботи виробничих колективів. Війна стала найбільшим випробуванням як для самого генерального директора, так і для його підлеглих. Однак і Юрій Васильович, і керівники та фахівці виробничих підрозділів, і рядові трудівники витримали і витримують це суворе випробування.
— Я не один раз говорив, що успіх усього колективу залежить від ставлення до роботи кожного працівника, а під час війни це особливо відчутно, — поділився своїми міркуваннями Юрій Васильович. — Війна, її подих лише загострюють, підсилюють це почуття відповідальності. І скажу відверто, що мені приємно бачити й повсякчас відчувати, що цю відповідальність у наших трудівників не заступила розгубленість чи інертність, розслаблення чи безпорадність. Навпаки, спільна біда наших людей ще краще згуртувала, додала кожному відповідальності, акуратності в діях, загострила почуття колективізму, розкрила відчуття значимості праці кожного на його робочому місці. За це і вдячний нашим трудівникам. Бо це має особливо величезне значення нині, під час війни, під час оцих непростих воєнних жнив. Працюємо всі на спільний результат, на спільну, велику Перемогу. А є злагодженість у роботі, то й жнива йдуть, роботи на полі, на зернотоках тривають. Перешкод через військові дії для хліборобів зараз хоч відбавляй, але на їх подолання повинні бути націлені всі: від генерального директора до кожного хлібороба. Діятимемо злагоджено — віджнивуємо, будемо дружні — подолаємо труднощі, будемо в єдності — здобудемо успіх. Ви знаєте моє правило: я не люблю висловлювати припущення про врожайність, оцінювати все за одном полем чи за одним сортом. Бо твердо дотримуюсь істини батьків-хліборобів: не той урожай, що в полі, а той, що в коморі. І хай цього року в декого в коморах тіснувато від торішніх залишків, однак як буде все намолочене збіжжя звезене на зернотоки, під навіси, в тимчасові укриття чи пристосовані сховища до останньої зернини — отоді й говоритимемо про урожайність. Загалом, гріх на землю жалітися, вона уродила. Гріх нам буде, як цього її дарунку не зберемо, змарнуємо.
Зараз «Відродження» жнивує на пшеничних ланах — вони тут займають солідну площу, бо пшениця для цього агропідприємства була і лишається головним хлібом. Збиральні агрегати працюють злагоджено, все в жнивному комплексі спрямоване на те, щоб час не марнувався, техніка не простоювала, ритмічність збереглася.
— У нас були посіви озимого ячменю, — розповідає головний агроном «Відродження» Анатолій Гайдаш. — Площу він займав порівняно зовсім невелику, але на неї було виведено всі зернозбиральні комбайни. Вчинили так не випадково, адже для всіх машин це стало своєрідною перевіркою на готовність, таким собі невеликим жнивним екзаменом. Адже у виробничих умовах виявилась (якщо вона була) якась недоробка, допущена під час ремонту, якесь упущення. Ніхто нікого не лаяв і не шпетив за це, але ця своєрідна виробнича перевірка підказала комбайнерам, де й що негаразд, де є якийсь промах. Тому все, що виявилося на полі озимого ячменю, було оперативно усунено, й уже на пшеничні лани техніка пішла надійно перевірена, що й забезпечує нині й високі темпи збирання, і його якість. А головне — техніка в надійних руках, комбайнери у нас — досвідчені, водіям також досвіду і вправності не бракує. Намолочене збіжжя оперативно доставляється з поля. Маємо тваринництво, то вслід за комбайнами йде тюкування соломи з тим, щоб худобі взимку був і грубий корм, і підстилка. Коротше — жнива тривають в єдиному комплексі.
Василь МАРЧЕНКО,
фото автора. Шполянщина
