Доброта повинна бути дієвою, спрямованою на реальну підтримку тих, хто потребує допомоги. З цієї позиції вже понад сто років діє Товариство Червоного Хреста України, допомагаючи вразливим верствам населення, розвиваючи спроможність суспільства попереджати й долати гуманітарні та соціальні кризи. 67 років у складі цього всеукраїнського неприбуткового добровільного громадського об’єднання активно працює Черкаська обласна організація Товариства Червоного Хреста України. З початку цього року її очолює Валерій Безбородов — людина з великим управлінським досвідом, у минулому — керівник одного з енергетичних підприємств області. Про роботу цієї гуманітарної організації в умовах воєнного стану, запровадженого в Україні через війну, розв’язану російським агресором, — і наша з ним розмова.
— Валерію Анатолійовичу, війна увірвалася в наше життя неочікувано, криваво, страхіттями бомбардувань українських міст і сіл, скорботними втратами, мільйонами внутрішньо переміщених по всій Україні осіб, які потребують матеріальної, моральної, психологічної підтримки. На Черкащині таких людей сьогодні понад 160 тисяч. А ще допомога потрібна соціально вразливим жителям нашої області — інвалідам, дітям-сиротам, сім’ям загиблих військових, багатодітним родинам, самотнім громадянам похилого віку, тяжкохворим та іншим категоріям населення, якими опікується Червоний Хрест. Наскільки реально за теперішніх умов усіх цих людей не залишити без уваги?
— У нашому житті через війну, дійсно, відбулося чимало важких змін. Та незмінними в роботі Червоного Хреста залишаються чуйність, відповідальність, обов’язковість, доброта. Серед працівників, волонтерів нашої громадської організації взагалі не буває осіб із черствими серцями. Такі тут просто не затримуються. Та й як можна бути відстороненим, коли бачиш очі людей, які тільки-но пережили найстрашніші події — руйнування житла, знищення всього, що створювалося роками, а нерідко в тих очах є чорнота від найболючіших втрат.
Найчастіше ці люді нікуди не збиралися виїжджати, ще кілька місяців тому в них усе було добре. І раптом — війна. Рятуючи себе, дітей, батьків, вони тікали від злочинної навали, часто — напіводягнені, без документів, грошей, покладаючись лише на чужу доброту. А ми — не чужі, ми в Україні всі свої, велика родина, яка об’єдналася в час лихоліття і спільно протистоїть ворогу. На фронті цю боротьбу за Україну, наш народ ведуть Збройні Сили України. В тилу — все суспільство, в якому Товариству Червоного Хреста відведено особливу роль — захищати слабких, соціально вразливих людей. І ми цю місію виконуємо чесно, з повною віддачею сил. Окрім переселенців із місць бойових дій, маємо в області тисячі підопічних, яким також постійно потрібна наша допомога продуктами харчування, гігієнічними засобами тощо. І ми її надаємо, не залишаючи людей віч-на-віч із їхніми проблемами.
— Це надзвичайно великий обсяг роботи. Як справляєтесь?
— Сьогодні в області діє чотири районні та міські організації Товариства Червоного Хреста України — Черкаська, Уманська, Звенигородська та Золотоніська, які очолюють досвідчені керівники з багаторічним стажем роботи в нашій структурі. В Черкасах — це заслужений працівник охорони здоров’я України, почесний донор України Ганна Василівна Горбач, яка віддала роботі в Червоному Хресті 47 років і відзначена почесним знаком ТЧХУ. В Умані — Валентина Андріївна Чорна, яка за свою багаторічну працю нагороджена орденом Княгині Ольги, має звання «Жінка року-2018 м.Умань». У Звенигородці організацію ТЧХУ понад сорок років очолює Володимир Гнатович Слинько, відзначений нагрудним знаком «Почесна відзнака Товариства Червоного Хреста України». Майже все своє життя присвятила допомозі нужденним людям колишня голова Золотоніської організації ТЧХУ Надія Іванівна Гур’єва, яку шанують у цьому регіоні, вона також нагороджена почесною відзнакою Товариства Червоного Хреста України, має 40 почесних грамот і подяк. Це люди, які багато зробили і продовжують робити для покращення життя наших громадян. Вони орієнтують суспільство на добросердність, благодійні справи, організовують волонтерський рух, залучають до співпраці підприємства, малий і середній бізнес, громадськість, молоде покоління. І за це їм наша глибока повага і щира вдячність. Як і заслуженому працівнику охорони здоров’я України Івану Івановичу Гретченку, який донедавна понад сорок років очолював Черкаську обласну організацію ТЧХУ, а в цілому віддав Червоному Хресту більше шести десятків років. По суті, він і створив за час своєї роботи дієву команду, яка вже в перші дні війни, коли розпочався масовий потік біженців, запрацювала злагоджено й ефективно і на яку я, як новий керівник, можу сповна покластися.
Це був дійсно надзвичайно складний період. Обласна організація, всі районні структури ТЧХУ працювали без перебільшення цілодобово. Зареєструвати в Єдиній базі даних, розмістити внутрішньо переміщених осіб, надати їм гуманітарну допомогу — продукти харчування, лікарські та гігієнічні засоби, одяг, посуд, ковдри, постільну білизну, речі першої необхідності — все це потребувало оперативної організаційної роботи. І вона відбувалася безперервно. Ми діяли спільно з обласною та районними держадміністраціями, обласною та районними радами, депутатами всіх рівнів, громадами, громадськими організаціями, бізнесовими структурами, медичними та освітніми закладами, в координації з Товариством Червоного Хреста України. Все було скероване на підтримку людей, які прибували до нас здебільшого в стресовому стані. Тому відразу ж організовували заходи з їхньої психосоціальної підтримки, до якої залучалися відповідні фахівці. А наскільки активно долучилося населення до допомоги вимушеним переселенцям, просто вражало. Люди приносили в гуманітарні центри все, що мали, і що було потрібно тим, хто залишився через війну без даху над головою, без майна та грошей.
Із перших днів вторгнення орди в Україну Товариство Червоного Хреста України започаткувало низку гуманітарних програм і проєктів для підтримки внутрішньо переміщених осіб. У тому числі й щодо надання фінансової допомоги ВПО в розмірі 2500 гривень на одну особу на місяць. Це стало можливим завдяки підписанню меморандуму про взаєморозрахунки між Товариством Червоного Хреста України, Міжнародним Комітетом Червоного Хреста та Міністерством соціальної політики. Слід сказати, що з початку повномасштабної війни Черкаська обласна організація ТЧХУ постійно отримує гуманітарну допомогу від Товариства Червоного Хреста України, яку ми розподіляємо по районних організаціях відповідно до замовлень. Ці вантажі, розподіл яких ретельно контролюється, призначаються як внутрішньо переміщеним особам, так і певним категоріям соціально вразливих жителів області.
В усіх питаннях ми тісно співпрацюємо з Товариством Червоного Хреста України, президентом ТЧХУ Миколою Єфремовичем Поліщуком, генеральним директором Національного комітету ТЧХУ Максимом Ігоревичем Доценком, усіма підрозділами цієї потужної і визнаної суспільством організації, яка оперативно реагує на гуманітарні та соціальні виклики й допомагає тим, хто найбільше цього потребує.
— Цього року обласна організація ТЧХУ запровадила три гуманітарні програми на підтримку малозабезпечених верств населення та внутрішньо переміщених осіб.
— Передусім це проєкт «Пересувні мобільні медичні пункти», який ми реалізуємо спільно з канадським Червоним Хрестом та Національним комітетом ТЧХУ. Йдеться про забезпечення медичними послугами найвіддаленіших населених пунктів Черкаської області, де відсутня медично-санітарна допомога. А таких, де немає ФАПів, амбулаторій, а до найближчого медичного закладу — десятки кілометрів, немало. В деяких селах навіть тиск поміряти нікому, визначити рівень цукру в крові, тим більше — призначити лікування. Проблема медичного обслуговування сільського населення може бути вирішена завдяки пересувним мобільним медичним пунктам. Цього року ми започатковуємо цей проєкт у Монастирищенському, Звенигородському, Драбівському та Чигиринському районах. На початку серпня автомобіль, оснащений сучасним обладнанням, уже почав працювати за графіком у Монастирищенській територіальній громаді. До складу мобільної бригади входять лікар, дві медсестри і водій. Невдовзі мобільним медичним обслуговуванням будуть охоплені й інші громади.
В Уманській міськрайонній організації ТЧХУ запроваджено проєкт «Браво», який сприяє розвитку регіональних організацій і волонтерства ТЧХУ. Він теж стосується сфери охорони здоров’я, бо волонтери вчаться самі й учать людей, підростаюче покоління надзвичайно важливих сьогодні практик: як надати першу медичну допомогу, протистояти ризикам, реагувати на критичні ситуації. І при всіх теперішніх небезпеках — жити повноцінним життям, залучати в коло свого оптимізму інших людей, об’єднувати їх добротою, благодійністю і головною в нашому житті метою — вірою в Перемогу, мир на нашій землі. Ми вважаємо: волонтерів мало не буває, вони потрібні скрізь — у допомозі Збройним Силам України, підтримці малозабезпечених верств населення, добрих справах із розвитку громад, організації заходів, які в складний теперішній час об’єднують людей.
— Ще одна важлива програма — це відродження й розвиток патронатної служби на основі волонтерства.
— У цьому проєкті, запровадженому Товариством Червоного Хреста України і підтриманому Міжнародним комітетом ЧХ, Швейцарською і Німецькою організаціями ЧХ, Черкаська обласна організація також бере участь. Багато лежачих інвалідів, ветеранів війни і праці, самотніх і непрацездатних громадян похилого віку потребують безкоштовної медичної допомоги вдома. Такий догляд можуть здійснювати підготовлені в рамках проєкту патронажні сестри-волонтерки. Вони допомагатимуть людям, які вже не можуть себе обслуговувати і потребують сторонньої допомоги. Певною мірою це сьогодні в громадах роблять Центри надання соціальних послуг сільських та селищних рад. Але здебільшого вони малочисельні, обслужити всіх лежачих хворих і стареньких просто невзмозі. Організація ж волонтерського руху в цьому напрямку може вирішити немало проблем.
Черкаська обласна організація Товариства Червоного Хреста України, попри всі складнощі та виклики, пов’язані з агресією рашистських нелюдів, продовжує активно діяти. Всім, хто цього потребує, без зволікань надаємо гуманітарну допомогу. Так, днями майже 500 багатодітних родин області отримали досить вагомі продуктові набори. Не залишаються без підтримки переселенці, люди з особливими потребами, інші вразливі категорії населення. В липні пральні машини «Samsyng» отримали КЗ «Черкаський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Теплий дім», обласний спеціалізований будинок дитини, Черкаська спеціалізована школа-інтернат та школа-інтернат No16. Такі ж машини днями встановлені в Золотоноші для найбільш вразливих категорій населення. Звенигородська районна організація придбала для кожного першокласника з категорійних сімей повний комплект навчального приладдя та шкільні ранці. Ми допомагаємо медичним закладам, центрам надання соціальних послуг, громадам.
Всього, що робить Червоний Хрест, перерахувати просто неможливо. Сьогодні, приміром, разом із діловими партнерами прагнемо забезпечити внутрішньо переміщених осіб житлом на зиму. І придбання Червоним Хрестом обігрівачів для нових помешкань ВПО — це одне з наших завдань.
Ми, як і Збройні Сили України, які стійко захищають нашу державу і народ від ворога, теж тримаємо свій фронт у тилу — милосердя і гуманізму. В усіх нас одна мета — Перемога.
Інтерв’ю вела Наталя ВІРГУШ
