День незалежності України в минулі роки жителі Черкащини відзначали по-різному. Якогось року це було урочистіше, а якогось — і буденніше, але в такій стривоженості, як нинішнього серпня, ми з вами не були жодного попереднього 24 серпня. Бо — війна. Війна велика, грізна.
І не лише на Донбасі, а й на Слобожанщині, на Запорізьких, Таврійських та Херсонських просторах. Та війна, смертельний огонь якої часом лине на Криворіжжя й Придніпров’я, на Миколаївщину й Побужжя. Війна, яка пронизливими сиренами повітряної тривоги вривається в домівки всієї України. З нагоди свята не було велелюдних зібрань, пишних урочистостей, бравурних маршів та колон демонстрантів, які скандують патріотичні гасла. Та День незалежності для багатьох із нас став все-таки тим серпневим днем, який уособлює день народження нашої держави, тієї незалежності та тієї держави, які, мов кістка в горлі, стали для представників русскава міра. Тієї незалежності й держави, за яку проливають кров і жертвують найдорожчим — своїм життям — наші захисники, кращі сини й дочки України. Тож багато хто побував цього дня в храмі, щоб помолитись за упокій загиблих і за благополуччя живих бійців, своїх рідних. Хтось завітав до пам’ятника Великому Кобзареві чи меморіального знаку загиблим. Хтось зустрівся зі своїми бойовими друзями чи духовними побратимами. Хтось навідав стареньких чи одиноких родичів у селі, щоб і на присадибі допомогти з городніми роботами, підтримати добрим словом рідню. А хтось побував у знакових місцях енергетики, місцях сили, що стали близькими для серця, для душі. Десь — це освячена ще дідами криничка, десь — місцина древнього ще дослов’янського городища чи фортеці часів козаччини, десь — це місце років Коліївщини чи вільного козацтва. Слава Богу, таких місць на Черкащині є чимало. І одним із них було, є і буде село Охматів на Жашківщині, пов’язане з кількома битвами українського козацтва, яке навічно вписане на скрижалі історії України.
Сюди на місцину, де було козацьке укріплення на березі Гірського Тікича, де свого часу таборилися козацькі полки та сотні на Трійцю, Покрову та День незалежності, вже не перший рік приходять і приїжджають люди. Не був винятком і день 24 серпня цього року. Щоправда, гостей здалека не було, прибули жителі ближніх сіл Сорокотяга, Вороне, Скибин, Леміщиха, міста Жашків, села Кути на Маньківщині та власне самого Охматова. Майже всі вони — активісти громадської організації «Охматівська Січ».
— Прийшли ті, кому дорога історія, кому близький дух козацтва, хто шанує незалежність нашої держави, — поділився своєю думкою протоієрей, настоятель храму святої мучениці Параскеви-П’ятниці села Сорокотяга Віталій Большак. — Це справжні, істинні українці, для яких є святими поняття незалежності, українства, вірності батьківській вірі, рідній землі.
Отець Віталій відправив на Охматівській Січі біля пам’ятного хреста молебень за незалежну Україну та її воїнів, звернувся із пастирським настановчим словом до присутніх. Окропив святою водою новопосвяченого козака. Ним став житель Жашкова Василь Макаров, який два роки готувався до цього висвячення й дуже хотів, щоб воно відбулося у День незалежності.
Між іншим, присутні на цій події раділи не тільки святу, а й тому, що побачили вже вкриту дахом будівлю козацької церкви на Охматівській Січі, що вже не один рік будується коштом цієї громадської організації. Отож із кошовим отаманом Василем Поліщуком велася розмова про те, чим допомогти, як підсобити, щоб уже до нинішньої Покрови оштукатурити храмову споруду всередині.
Василь Марченко, фото автора. Жашківщина
