Ці слова від генерального директора групи компаній «Відродження» Юрія Васильовича Ляшенка довелося почути минулого року. Після масового вторгнення в Україну російських військ багато чоловіків Шполянщини пішли захищати Батьківщину в перші дні після 24 лютого. Були серед них і трудівники СПОП «Відродження», зокрема й з-поміж працівників тваринницької галузі. Хтось відбув на фронт відразу, дехто лаштувався туди потрапити найближчим часом. Зрозуміло, що для патріотів це було святим — захищати рідну землю від ворогів на фронті. На фермах залишалося менше працівників, на місце вибулих підшукувались нові, хто б міг рівноцінно замінити попередників. Спілкуючись із людьми, Юрій Васильович тоді неодноразово наголошував:
— Тваринництво нині — також фронт, бо тут, як і в усьому аграрному виробництві, створюється фундамент продовольчої безпеки — як усієї держави, так і Збройних Сил України. Адже війську, окрім зброї та боєприпасів, щоденно потрібні харчі.
Ці слова очільника потужного агропідприємства багатьом трудівникам запам’яталися. Вони й зараз їх частенько нагадують.
Війна тривожить усіх українців, а надто — хліборобів. Бо вони працюють на полях і фермах, через які безпосередньо котиться смертельний вихор війни. У 2022 році аграрне виробництво зазнало кількох ударів із різних сторін. Це — припинення продажу зерна через російську блокаду морських портів та обвал цін на нього, карколомне подорожчання пального, засобів захисту рослин і міндобрив, здорожчання природного газу. Щось із цього прикрого переліку з часом зникло, щось втратило свою гостроту. Натомість з’явилась нова біда — перебої з постачанням електроенергії, непередбачуване її вимикання. Та навіть якщо струм зникає й передбачувано, тобто в заздалегідь оголошений період, від цього трудівникам села не легше. А особливо — працівникам ферм, надто — молочнотоварних. Бо худобу треба не лише вчасно нагодувати, а й забезпечити напування водою, регулярно вичищати гній. Дуже тривожне зникнення електроенергії під час доїння. Корові не поясниш, що сьогодні її подоять пізніше, а завтра — раніше, бо виною всьому — відсутність струму. Тварини звикли до усталеного розпорядку дня, й такий його елемент як ранкове, обіднє чи вечірнє доїння — винятково важливий і не терпить будь-якого зрушення вперед-назад. Інакше не уникнути неприємностей, найменшою з яких буде зниження добових надоїв молока, а відтак — і падіння продуктивності худоби за рік.
— Тут єдиний вихід — кожному господарству, яке має ферму, потрібний дизельний генератор, який виручить тваринників у випадку вимкнення струму в електромережі, — говорить Юрій Ляшенко. — Добре, що це розуміють державні чиновники: державні структури пообіцяли в цьому своє сприяння та допомогу. Якщо допоможуть із генераторами — це буде реальна й відчутна підтримка аграрному сектору загалом і тваринницькій галузі зокрема. І чим швидше — тим буде краще для тваринників.
Попри всі труднощі й непередбачувані обставини, молочне скотарство у «Відродженні» функціонує нормально. І це, насамперед, завдяки злагодженій роботі трудових колективів, їхніх керівників, спеціалістів галузі, зрештою — вмілій організаційній політиці очільників СПОП. Всі живуть проблемами ферми, всі піклуються про неї. Тут хочу навести слова головного енергетика господарства Миколи Антонова:
— Я, якщо день-другий не побував на фермі, сам не побачив, як іде там робота — почуваюся не зовсім комфортно. Всі переживають за те, як і що там, на фермі, і це — закономірно.
А щоб було постійно гаразд у галузі, дбають у СПОП по всіх напрямках. І насамперед про кормову базу. Тут давно відмовилися від сезонної годівлі худоби, а перейшли до цілорічної годівлі з запасів як грубих, так і соковитих та концентрованих кормів. Годівлі, збалансованої за всіма показниками раціону, за науковими нормами поживних і корисних речовин та елементів. За вмістом їх у кормах, за якістю та збалансованістю слідкують не лише фахівці зоотехнічної служби, є й контроль наукових вітчизняних лабораторій, де час від часу перевіряється весь корм. Міцна, надійна й науково обґрунтована кормова база дала можливість племінній худобі (а тут два племгосподарства по двох молочних породах корів) показати весь свій, справді неабиякий, потенціал. Судіть самі: за минулий рік валовий надій від кожної корови — 10500 кілограмів молока. Зараз, у ці холодні різдвяні дні, тут щодоби надоюють від кожної корови 32 кілограми молока. Тобто, старими мірками міряючи, — по два пуди за добу від корови. Далеко не кожна ферма не те що в Україні, а й у Європі має зараз надої такого рівня.
— Наше молоко — екстракласу, тому має попит у переробників, — говорить Тетяна Ляшенко. — Бо високоякісне молоко «Відродження» залюбки використовують як для виробництва сирів високого ґатунку, масла та інших продуктів, так і для такого сегмента переробки як дитяче харчування.
Багатьох людей війна зірвала з насиджених місць і погнала з рідних осель у далекі краї. Чимало внутрішньо переміщених осіб знайшли прихисток на Шполянщині. Не винятком стало й СПОП «Відродження»: переселенці тут працюють на багатьох виробничих об’єктах. Хтось — механізатором, хтось — на зерноочисному комплексі, а хтось і на фермі. Як простими працівниками, так і спеціалістами. Промовистою в цьому плані стала доля Тернових із Балаклійського району Харківщини. Глава сімейства Ренат Володимирович закінчив Харківську державну зооветеринарну академію в 2014 році, працював головним ветлікарем у СТОВ «Гусарівське» Балаклійського району. Дружина Світлана вчителювала в місцевій школі, навчала молодші класи. Подружжя виховувало двох донечок-двійняток Кіру та Аріну. Та вдарила війна, мов сарана, посунули «асвабадітєлі». У квітні родина змушена була під обстрілами покидати СТОВ «Гусарівське». Добрі друзі порадили переїхати в Шевченків край, на Шполянщину. Із першого травня Ренат Володимирович очолив ветеринарну службу «Відродження» в Шполі.
Агропідприємство надало родині Тернових упорядковане житло зі свого фонду, виділило службовий транспорт. Ренат Володимирович із перших днів зарекомендував себе здібним і обізнаним фахівцем. Ось так він і його родина знайшли на Шполянщині домашній затишок і путню роботу з непоганим заробітком, про яку ще якийсь рік тому не думали й не гадали.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Шполянщина
