Окрім благодійної допомоги (грошима, в’язали з мамою шкарпетки і спеціальні трипалі рукавички, зручні для стрільби) фонетистка, кандидатка філологічних наук, викладачка Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка і наша авторка Оксана Бас-Кононенко щодня протягом року гартувала одну мовну стрілу. Перша була випущена у ворога 25 лютого 2022, ось запис у фейсбуці: «Провела лекцію з фонетики. Принагідно пояснила студентам, як за російським мовленням відрізнити чужинців від російськомовних українців. Хай краще не знадобиться, але треба бути готовими». Далі щодня позначала війну переважно маленьким памфлетом, нагостреним сатирою, чи анекдотом, сповненим праведного гніву. Коли минув рік війни, пані Оксана зібрала свої думки й рефлексії і видала книжку «Мова — зброя, фонетика — приціл! 365 лютих стріл». Ілюстрації — самої авторки.
Наші мови насправді дуже різні (порівняймо користь і корысть, дитина і детина, лаяти і лаять. Або настільки ментально різне їхнє і наше — піддубники і свинушки, шлюб і брак, лікарня і больница (порівняльна таблиця «Світ — антисвіт» є в книжці). А зараз між нашими мовами тільки поглиблюється прірва, якщо послухати, що звучить російською: загарбницькі мрії і бажання знищити весь український народ.
Ось пучок стріл із породженої війною книжки Оксани Бас-Кононенко.
Хочете почути обурення чужинця? Запитайте, чи дуже ВРОДЛИВА його дівчина.
— Куме, а ви чули, як вони наш барвінок називають? Магільнік!
— Ну що ж, туди їм і дорога!!!
— Мань, укропи нас бьют, а вот іх баби дабрєє — КОТАМИ нас клічут.
— Дурак, КАТИ — ет душегуби па-нашему.
Запропонуй москалеві ЛУК — захоче іще й водачьки с сільодачкай. Дай козакові ЛУК — зажадає стріл і джавелінів, і байрактарів!
— Куме, а чого Москва так називається?
— Тю, то болото — воно ж і болото! Ось послухайте: масКВА, клюКВА, тиКВА, брюКВА…
— Ет чьо, ужє актябрь?
— Ніт, враже, лютий жовтень!
— Куме, а як по-росіянському «побратими»?
— Тю, куме, та в них такого взагалі нема!
— А що ж у них є?
— БРАТВА, БРАТАНИ, БРАТІШКІ і САБУТИЛЬНІКІ!
— Мая армія пачьті пєрвая в мірє! Я абізатєльна ПАБЄДЮ… ой нєт, ПАБЄЖУ!
— А то! Ще й як побіжиш — аж штани залопотять!
