Я обіцяв нашим сільським волонтерам навідатися. Чи не будете заперечувати, якщо бодай на кілька хвилин заїдемо до них?
Звичайно, я не заперечував, і за кілька хвилин ми вже зустрілися з волонтерським активом цього селища Христинівської територіальної громади. Коротке спілкування з жителями Верхнячки підтвердило ту думку, що тутешній волонтерський центр «Незламні» справді об’єднує людей неспокійної вдачі, громадян з глибоким патріотизмом. Пора така, що роботи в селянському обійсті — хоч греблю гати, бо є до чого докласти рук як на садибі, в палісаднику чи ягіднику, так і в садку. А про город із овочевими ділянками — то й поготів, навіть говорити нічого: те просить сапи, там треба прополоти, там — полити, десь жуки в наступ зненацька повалили, а десь новий бур’ян з’явився. Та односельчани-верхнячківці, об’єднані у волонтерський центр, знаходять можливість кожної днини якусь дещицю часу вділити волонтерським справам, відірвавшись бодай на пару годин від городньо-садових клопотів. Ось і того дня, несподівано навідавшись у центр, ми застали там за кількома роботами чимало людей. Хтось щось фасував, а найбільше були зайняті на плетінні маскувальних сіток.
— Попит на сітку є, воїни-земляки просять надіслати її на фронт, та й не тільки вони, тож працюємо над цим, — говорить Ніла Лазнева. — Робота ця хоч ніби й не важка, але дещо одноманітна, та й руки швидко втомлюються, тому раді, коли люди йдуть і допомагають, — додає Анастасія Рура.
— Може хтось попрацювати півдня — дуже добре, а хтось якусь пару годин в’язанням займеться — ми й цьому раді, — підсумувала Наталія Виговська. — Отак гуртом і робимо те, що фронтовикам потрібне.
Генеральний директор СТОВ Юрій Ковач відразу поцікавився, чи є основа для майбутніх сіток. Виявилося, що з нею у волонтерів не густо. Тому Юрій Ласлович відразу взяв це собі на замітку: треба допомогти, бо волонтери добру й необхідну справу роблять.
І слово з ділом у Ковача не розходиться, раз пообіцяв — значить, зробить. Вчора, готуючи цей матеріал до друку, я поцікавився у волонтерів, чи одержали вони обіцяну основу.
— Звичайно, вже наступного дня Юрій Ласлович її придбав, — розповіла Наталія Виговська. — А ще він нашому волонтерському центру допоміг із крупами, борошном, олією, щоб було що зготувати для фронту й передати нашим захисникам. СТОВ «Верхнячка-Агро» — наш постійний і надійний помічник, агропідприємству близькі турботи «Незламних», тож його підтримка — стабільна.
Одну з волонтерських активісток Наталію Яроменко тоді мені не вдалося сфотографувати разом із цими трьома її подругами. Бо вона в іншому місці була зайнята важливою роботою: фарбувала тканину для майбутніх маскувальних сіток. А це вимагає певних навичок і вміння.
Василь МАРЧЕНКО,
фото автора.
Христинівщина
