Останні польові турботи ще однієї фронтової осені
— Загалом хід робіт на осінньому полі мав рівномірний плин, люди не розслабляються, трудова дисципліна й хліборобська наполегливість із усим впоратися за сприятливої погоди дають свій результат, — так охарактеризував ситуацію Юрій Васильович. — Практично найважливішу роботу — збирання кукурудзи — через пару днів завершуємо повністю.
Ця наша розмова відбулася в четвер, тоді ж я й побував на останній кукурудзяній плантації, куди того ранку прибули всі кукурудзозбиральні комбайни та автомашини-зерновози, що їх обслуговують. Зачекавши якихось півгодини, доки ранкове сонце просушить стебла від світанкової роси, комбайни дружно взялися за роботу. Як і передбачав Юрій Васильович, через два дні з обмолотом качанистої всі клопоти було завершено. Таким чином СПОП «Відродження» закінчило збирання пізніх зернових цієї, ще однієї нелегкої, обпаленої війною, осені.
Минулого тижня на землях «Відродження», крім жнив на останньому кукурудзяному полі, велися ще дві польові роботи: на одному з ланів завершували дискування грунту, а на ділянці, де зібрано кукурудзу, повним ходом вже йшла оранка на зяб.
— Невеликий дощик, що пройшов напередодні, дещо полегшив оранку, стало менше вивертатися сухе груддя, — говорить головний агроном Андрій Гайдаш. — Практично маємо тепер єдину польову роботу — оранку. Вона й завершить комплекс осені.
Як далі вижити?
І про зернові, й про технічні культури у «Відродженні» турбота завжди була на вищому рівні, характерному для сучасного європейського землеробства. Практично все, що росло на полях у Скотаревому, Іскреному, Зеленій Діброві, Коротиному чи Товстій, вирощували за передовими й сучасними агротехнологіями. А це — і відповідна підготовка грунту, і туки, і засоби захисту рослин, боротьба з можливим нашестям шкідників та прогресуванням бур’янів. Тож затрати і на лани пшениці, й на плантації кукурудзи та соняшнику — щорічно досить значні. Але вкладені в поле гривні поверталися гарним урожаєм збіжжя, значною його прибавкою. Не зменшувався фінансовий вклад у вирощування зернових та технічних культур і в минулі роки, і нинішнього року. Але урожай вирощено, геть увесь зібрано, а на душі в хлібороба не те що не радісно, а геть сумно. І для цього є підстави, до того ж вагомі та дуже тривожні. Викликані вони не чим іншим, як тією проблемою, що вже не перший рік турбує великі й малі агропідприємства України. Мається на увазі те, що урожай вирощено й зібрано гарний, а закупівельні ціни на збіжжя — не те що низькі, а справді нікчемні. Навіть у тому випадку, коли зерно закуповують не в господарстві, а його своїм транспортом доставили переробнику чи на припортову територію.
— Незавидна ситуація не те що з кукурудзою, а навіть із головною нашою хлібною культурою — пшеницею, — ділиться сумними фактами Юрій Васильович. — Практично затрати на тонну якісного зерна пшениці — в межах 160 доларів. А правлять за нього лише половину цього — 80 доларів. Ми розуміємо, що йде війна, що немає (хоча мали б бути) державні дотації на оброблений гектар зернового поля. Але немає ні дотацій, ні державних закупівель у державні продовольчі засіки. Якщо колись (та навіть ще й не так давно) держава була основним покупцем продовольчого збіжжя, то нині вона, здається, самоусунулася від цього. І це тоді, коли маємо армію, яка зросла чисельно, коли для харчування воїнів потрібні й хліб, і до хліба.
Соняшник — собі на збиток
Від очільника цього досить потужного агропідприємства довелося почути ще одну неприємну цифру. Після збирання соняшнику та початку реалізації його зернят, порахувавши гроші, багато хто голову обхопив руками від розпачу. Адже замість очікуваного прибутку, ця провідна технічна культура завдала суцільних збитків. Бо якщо в господарстві засіяли весною лан насінням гарного гібриду, доглядали й ростили рослини і, зрештою, змолотили, то через дорогі туки, засоби захисту та стрибок вартості пального при нинішній ціні на соняшник кожен його гектар завдав майже 300 доларів збитку (в декого ця цифра може дещо й менша, але — не на багато). Держава ж не закупляє й не переробляє соняшник, хоч олія не була й не є зайвою ні в приготуванні їжі армійцям, нацгвардійцям чи прикордонникам.
Навіть якщо і є де зберігати намолочене і доставлені з поля пшениця, кукурудза чи соняшник ретельно очищені, на душі у аграрія не дуже спокійно. Бо треба за щось і якось поле на зяб орати, і чимало солярки для цього закупити, і людям зароблену гривню віддати, і податки державі та громаді заплатити. Це все нині й бентежить хліборобів. І цю тривогу не знімає навіть те, що все вирощене, змолочене, й на полі не лишилася зимувати жодна сотка качанистої…
Василь МАРЧЕНКО,
Шполянщина
