Перші дні нового року — це не лише святковий настрій (що цілком логічно) чи складання планів і формування мрій, а й підбиття підсумків роботи за рік, що минув. Ці підсумки в різних випадках бувають різними. Бо накладає свій відбиток наша непроста реальність, позначаються несподівані ситуації. А особливо болючим буває вплив нашого найбільшого нинішнього лиха — війни. Бо від неї ніде не дінешся, вона дістане твоє господарство тоді, коли ти найменше на це сподіваєшся, і з того боку, звідки не очікував. Складно втриматись нині хліборобу «на плаву», зберегти стабільність свого агропідприємства. А надто, коли воно — багатогалузеве. І, чесно кажучи, приємно чути, що те чи інше господарство, підбивши підсумки роботи за прожитий рік, має позитивні результати, досягло показників, які дійсно радують. Сказане повністю стосується молочно-товарної ферми племзаводу СПОП «Відродження», що господарює на Шполянщині.
Молочне скотарство в СПОП «Відродження» давно перейшло десятитонний рубіж із річного надою молока від кожної корови. В минуле вже відійшли й річний надій в 11 тонн. А якщо брати перерахунок надоєного молока на базисну жирність, то подолано вже й планку в 14 тонн. Бо доять тут не просто з року в рік усе більше молока, а й прагнуть підвищувати його товарно-якісні показники.
— Ми досягли стабільності не лише в підвищенні продуктивності корів дійного стада, а й стабільної високої якості молока, незалежно від пори року, погоди надворі чи тих прикрих труднощів, які бувають у цей тривожний військовий час, — говорить завідуюча фермою Лідія Лисенко. — Молоко з нашої ферми — лише екстра-класу, в ньому високий вміст як білка, так і жиру. І це стабільно, бо для нас це — непорушне правило.
Досягається ця стабільність двома шляхами: як повноцінно збалансованою годівлею, так і поліпшенням племінних якостей поголів’я.
— Наш племзавод займається українською чорно-рябою молочною породою не один рік і не одне десятиріччя, — розповідає зоотехнік Анатолій Слободяник. — Ця порода продемонструвала значно вищі показники продуктивності, ніж інша вітчизняна порода — червоно-ряба. Тому на ній свого часу й зупинили вибір. І — не помилилися, наші чорно-рябі корови з року в рік демонструють усе вищі надої. Але час вимагає, щоб, як мовиться, додавалась у племінне стадо свіжа кров. Тому вирішили зайнятись певним рівнем голштинізації поголів’я. Чому вибір зупинили на голштинській породі великої рогатої худоби? Бо для неї властиві високі показники не лише удійності, а й якості молока (це якщо коротко охарактеризувати цю породу). Вже бачимо перші помітні позитивні зрушення, які підтверджують, що ми прямуємо правильним шляхом.
Коли я відвідав після новоріччя ферму, добовий надій на корову становив 32 кілограми молока. А коли вчора (у вівторок, 9 січня. — Автор) поцікавився в Анатолія Миколайовича станом справ, то з’ясувалося, що рубіж двох пудів потихеньку відходить у минуле, ферма на підступах до вищої цифри. Звичайно, цей процес зростання може загальмувати холоднеча, яка посунула на наші краї з півночі, однак вплив холоду повинні знівелювати годівля, корми.
СПОП «Відродження» давно перейшло на цілорічну годівлю всієї великої рогатої худоби з круглорічного запасу кормів. Це стабілізувало продуктивність молочного стада, тому що зникли падіння надоїв, які неминуче виникали при переході від зимової годівлі корів на свіжий зелений корм. Для всього поголів’я господарства вдосталь заготовлено як соковитих, так і грубих та концентрованих кормів. Отож цілий рік тут стабільна годівля тварин зі сховищ як силосом і сінажем та сіном, так і зернофуражем. А останній, між іншим, це не просто дерть, а свій, власного виробництва комбікорм, який збалансований за вмістом поживних та мінеральних речовин.
Для СПОП уже стало правилом час від часу перевіряти якість своїх кормів у столичних наукових лабораторіях, де робиться детальний і ретельний аналіз того, чим годується худоба. А що стосується кількісної наявності кормів, то для агрономічної служби СПОП стало правилом вирощувати їх стільки, щоб був заготовлений щедрий річний запас. Із таким собі перевищенням, як кажуть, на всяк випадок. Хай краще буде півторарічний запас, ніж нестача того ж силосу чи сінажу. Запас, як мовиться, не муляє, їсти не просить.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Шполянщина
