Далеко не кожне село може похвалитися тим, що в ньому є заклад (як колись говорили — громадського харчування), де щодня готують піцу. Інша справа — місто, хай навіть колишній райцентр: там є кафе, де можна посмакувати й гарячою кавою, і свіжою випічкою. Чи навіть наявний спеціальний заклад, де щоденно печуть і пригощають кількома видами піци. А що стосується такого різновиду специфічної торгової точки, як дитяча піцерія, то навіть далеко не всі великі міста можуть похвалитися наявністю такого закладу, розрахованого на дітвору. А ось у селі Родниківка Уманського району дитяча піцерія успішно діє вже другий місяць. Цю ідею втілив Сергій Войченко.
Найбільш несподіваним для мене, коли дізнався про цей об’єкт, стало те, що організувало його місцеве колективне сільськогосподарське підприємство «Родниківка». Отож, зустрівшись із головою цього агропідприємства Сергієм Войченком, я поцікавився, що ж стало передумовою відкриття такого закладу?
— Наша Родниківка — приміське село, що біля Умані, — розповів Сергій Михайлович. — Проживає тут 3400 осіб. Хтось має роботу в сільських закладах, у нашому КСП. Але чимало жителів працюють і в Умані, бо місто зовсім близько. Є чимало молодих родин, у багатьох із них — діти. Тому відвідувачів у піцерії не бракуватиме.
— У нашій сільській школі навчається понад пів тисячі учнів, дитячу дошкільну установу відвідує понад сотня дітей, — доповнює очільник родниківського старостинського округу Валід Шейх-Абдін. — А загалом дітей дошкільного віку налічується 148 осіб.
Не беруся стверджувати, чи були в Сергія Михайловича опоненти, які пропонували, щоб це була піцерія, так би мовити, — «дорослого» типу. Але розповідають, що від самого початку він виношував ідею якраз суто дитячої піцерії. На підтвердження цієї точки зору свідчать слова, почуті з уст самого Сергія Войченка:
— Дорослі знайдуть, де пивом посмакувати чи посмалити цигарку — в ближніх околицях подібних точок не бракує. Але дітям у таких гамірливих закладах зовсім некомфортно, не кажучи вже про запахи пива чи цигарковий сморід. Тому наш намір був чіткий і однозначний: піцерія має бути дитячою. А раз вона дитяча, то в ній — не місце для алкогольних напоїв чи тютюнових виробів. Наші односельці підтримали такий варіант. Отож ні алкогольних, ні слабоалкогольних, ні тютюнових виробів тут немає. Та інакше й бути не може, адже піцерія знаходиться в центрі села. Буквально поруч — за якихось півсотні кроків — школа.
Таке розташування для дитячої піцерії — зручне для малечі. Тепер не потрібно для того, щоб посмакувати піцою, їхати, хай і в недалеку, Умань, а коли ти геть малий, прохати про таку поїздку дорослих. Бо це можна зробити ось тут — неподалік освітнього закладу. Можна й самому зайти, і гуртом, разом із друзями. Поїсти свіжу, ще гарячу піцу, попити чаю чи солодких напоїв, посидіти, погомоніти з ровесниками.
А ось коли батьки зайдуть у піцерію разом із малюками, то доки дорослі будуть вирішувати з баристою, що купити, доки піцейоли готуватимуть піцу, малеча зможе побавитися в дитячому куточку. Його спеціально обладнали необхідним інвентарем та іграшками в просторому залі.
— Для нас у виробничому плані дитяча піцерія важлива тим, що це — п’ять додаткових робочих місць, п’ять молодих осіб знайшли тут для себе роботу, — говорить Сергій Войченко.
— А головне — людям, дітворі це дуже зручно, — доповнює керівника головний бухгалтер КСП Олена Харченко. — Піца готується зі свіжих продуктів, переважно місцевого виробництва, створено всі умови і для технологічного процесу, й для зберігання продуктів. Мова не йде про прибутки чи збитки (і те, й інше ще зарані рахувати), йдеться про зручність для дітей, про роботу для п’яти людей. А це, на мою думку, зараз — головне.
Із баристою Дарією Черниш та піцейолами Надією Ткаченко й Оксаною Білошапкіною ми зустрілися в новому закладі, відсутні були дві їхні колеги — Ганна Ковтуненко та Анжела Черненко. Молоді працівниці задоволені своєю роботою. Не бракувало й відвідувачів: чимало столиків зайняли учні. На наше запитання, чи смачна піца, — всі дружно відповіли: «Дуже!».
А ось біля одного зі столиків присів чоловік поважного віку. З ним ми познайомились, розговорилися. Виявилося, що Івану Васильовичу Савченку вже йде 77-ий рік, він — житель Родниківки. Заглянув сюди, щоб спробувати, чим пригощають. І не прогадав: і кава, і піца — чудові. І це — в своєму селі, а не в місті. Звичайно, що дітям і дорослим — зручно.
Перший місяць дитяча піцерія пропрацювала, але на ній так і не з’явилася вивіска з назвою закладу.
— Хотілося б, щоб назва була якась промовиста, може й патріотична, — пояснив голова КСП Сергій Войченко. — Поки ще не обрали достойної. Хтозна, може навіть доведеться конкурс серед дітвори оголосити на кращу назву, якщо самі не підберемо.
Можливо, й так. Адже в дітвори більше фантазії, ніж у дорослих. Та назва — не головне. Важливо те, що дитяча піцерія працює в звичайному селі.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Уманський район
Читайте також: «Родниківка» підтримує і воїнів, і селян»
