Духовну спільноту Шевченкового краю спіткала велика втрата: пішов у далекі засвіти відомий краєзнавець, музейник і поет Микола Іванович Борщ.
Микола Борщ народився 8 вересня передвоєнного 1940-го року, а його рідними пенатами стало чималеньке село Ташлик на Смілянщині. Зростав напівсиротою у селянській родині: його батько загинув на фронтах Другої світової. Після служби в Збройних силах здобув вищу педагогічну освіту на філологічному факультеті Черкаського педагогічного інституту (1968 р.), а потім учителював у селі Товмач Шполянського району та міській школі №5 (м.Шпола). Впродовж п’яти років працював у Черкаському обласному відділенні Товариства охорони пам’яток історії й культури України, певний час обіймав посаду завідувача відділу кадрів обласного відділу культури. У подальші 15 років (до 2016 р.) він пов’язав життєву долю з Черкаським обласним краєзнавчим музеєм, де працював науковим співробітником, опіковувався збереженням та примноженням фондів цього провідного осередку історичної пам’яті нашого краю.
Впродовж багатьох років Микола Борщ виконував рутинні обов’язки заступника голови Черкаської обласної організації НСКУ. Вже перебуваючи в пенсійному статусі, очолив громадську організацію з надання допомоги ветеранам праці.
Микола Іванович відзначався великою працелюбністю й ретельністю в дослідницько-краєзнавчій роботі. За результатами його невтомних пошуків на шпальтах обласних часописів і збірників побачили світ кілька сотень статей та розвідок із історії Черкащини. Підготував до друку й краєзнавчі книги, зокрема «З вершин славетних черкащан» і «Краєзнавчі нотатки про село Ташлик». А ще він став організатором і учасником кількох десятків краєзнавчих конференцій, постійно виступав із цікавими матеріалами в теле- й радіоефірі.
Здобули популярність його історичні поеми «Козацька доля», «Князь Єремія», «Платонів хутір — геніїв колиска». Писав також і поетичну лірику (громадянську, інтимну, пейзажну), характерними рисами якої є послідовний гуманізм, етичний максималізм, опоетизування селянського світу, звернення до Бога. Кілька віршів поета покладено на музику композиторами Олександром Стадником і Миколою Плашкевичем. Побачили світ збірки поезій М.Борща «Шукаю вічну таїну», «Блискавка болю», «Роздоріжжя». Не забув він і про найменших читачів, подарувавши їм віршовані збірки «Наша киця комизиться», «Ой Дениско коня пасе».
Вагомий внесок ветерана музейництва й краєзнавства у збереження національної історико-культурної спадщини отримав гідне пошанування. Йому присвоєне звання «Почесний краєзнавець України», в 2014 р. присуджено обласну краєзнавчу премію ім.М.Максимовича.
Активним духовнотворенням Микола Борщ заслужив право на нашу незнищенну пам’ять.
Григорій ГОЛИШ, директор наукової бібліотеки ім.М.Максимовича Черкаського національного університету ім.Б.Хмельницького, почесний краєзнавець України
Читайте також: Бібліотечна справа Черкащини: від першоджерел до сьогодення
