Історик, краєзнавець і етнограф Олександр Солодар опублікував у мережі дослідження на тему, з приводу якої часто сперечаються: як правильно звучить прізвище героїв-холодноярців часів боротьби молодої Української держави з більшовицькою окупацією — Чучупак чи Чучупака? У родині Чучупаків було п’ятеро синів. Отаманами повстанського руху були Василь, Петро та Олекса, з ними проти російських окупантів воював і наймолодший брат Дем’ян. Орест загинув у Першу світову.
«Чи не в кожному населеному пункті є роди, які в силу об’єктивних обставин стали відомими за межами регіону, — пише Олександр Солодар. — У селі Мельники, що на Чигиринщині, одним із таких родів стали Чучупаки, відомі, насамперед, в Україні завдяки холодноярським отаманам — повстанцям, борцям за незалежну Україну. З цього роду походять також учителі й священники, громадські діячі. Поговорімо про вживання двох варіантів одного прізвища, оскільки на початку ХХ століття окремі освічені представники роду надали перевагу усіченому варіанту прізвища. Цю ж тенденцію підхопили дослідники національно-визвольних змагань.
Насправді, як у документах від середини XVIII століття, так і в розмовній мові, єдиним вживаним варіантом прізвища було «Чучупака».
У 1993 році Микола Павлович Корнієнко записав у Катерини Олексіївни Скрипник (1910 р.н., с.Мельники) таку родинну легенду: «Мій дід розповідав, що був він не Чучупака, а нашого діда, який із-за Дніпра, називали Дрозд. Там він у пана був, та хотів його пан постригти у москалі на 25 років. А як у москалі попав, 25 років вислужив, прийшов додому — йому вже немає нічого, ні ступеня землі, ні який там курінь, немає нічого. Він — солдат, москаль, і все. Ну то й дід утік сюди, подивився: драчина, водичка є, ліси страшні були, такі ліси були на вовків, що сумно було вечором. Нільзя нічого було казать про вовка, бо неодмінно прийдуть вовки. Так і люди жили, так боялися. Та він подивився, що можна там жить, водичка є, ліс великий, пеньки здорові, він розкорчував собі. Розжився на відро картоплі, жінку привів собі й розвелися собі ці люди. Цей дід лаявся: «Чу-чу, пакосна!». Це у нього прізвище (вуличне) було — Чучупакосне» .
Ймовірно, у переказі про полтавчан-переселенців мова йшла про рід Чучупаків із містечка Ковалівка Зіньківської протопопії на Полтавщині. У сповіді місцевої приходської Миколаївської церкви за 1778 рік згадується родина Федора Тихоновича Чучупаки, дев’ятеро осіб. У документі прізвище записано саме як «Чучупака».
У 1787-1788 роках у Мельниках проживало подружжя Івана й Уляни Чучупаків (так само — «Чучупака»). Разом із ними мешкав і одружений син Федір. У 1787 році Іван Чучупака був шанованою у громаді людиною — ктитором (фундатором) місцевого храму Покрови Пресвятої Богородиці. Упродовж ХІХ століття вживання форми «Чучупак» у документах не виявлено.
У метричних книгах і сповідних розписах місцевої приходської церкви початку ХХ століття так само єдино вживаною формою прізвища є «Чучупака». У власних підписах члени роду диякон Автонома Юхимович (1916) і вчитель Семен Юхимович (1921) також використовують повне прізвище.
Одна з гілок цього роду відзначилася як радянський актив у Мельниках (були головами місцевих сільської ради і колгоспу), але так само її члени використовували прізвище «Чучупака».
Перший, і поки що єдиний із виявлених, хто вживав усічену форму прізвища у документах, — випускник Головківського двокласного учительського училища і холодноярський отаман Василь Степанович Чучупака. Зокрема, у відомому збереженому автографі — заяві майбутнього холодноярського отамана до Чигиринського відділу освіти про призначення на посаду вчителя — Василь Степанович підписується як «Чучупак». Так само він підписав документ як командир полку гайдамаків Холодного Яру в грудні 1919 року. Вочевидь, як «едукований» представник роду після закінчення учительської школи він намагався ошляхетнити прізвище, зробити його більш милозвучним. До речі, у метричному записі про смерть отамана він також був записаний як «Чучупак».
Отже, більш доречним було б використання у наукових дослідженнях повного прізвища «Чучупака». І лише у випадку з Василем Степановичем (як виняток) можливе вживання написання прізвища, яке використовував його носій, а саме — «Чучупак».
