Кліматичні зміни наклали свій відбиток на галузь рослинництва буквально в усіх районах та закутках Шевченкового краю. Мабуть, не помилюся, коли скажу, що найбільше відчуло весь негатив цього кліматичного перелому овочівництво. Як і те, що велося на присадибних і дачних ділянках, так і те, що культивувалося на багатогектарних площах на полях. І якщо чверть століття тому овочеві культури бралися вирощувати чималенько як фермерських господарств, так і агропідприємства поважного розмаху, то нині сяку-таку городину в нас сіють та садять значно менше ФГ, СТОВ та ПСП. Бо не так просто виростити гарні соковиті й смаковиті овочі за нинішніх погодних вибриків, де вдосталь аномально спекотних літніх місяців, де часто-густо весна зводиться до двох-трьох погожих тижнів, де мало не кожного року є якісь метеорологічні рекорди. Та на Черкащині не перевелися все-таки прихильники овочівницької галузі. Займаються нею переважно ті, кого з повним правом можна назвати овочівниками за покликанням, у кого майстерність поєдналася з любов’ю до цього непростого сегмента сучасного агровиробництва.
Три десятиліття біля овочів
Якраз стільки на Золотоніщині займається овочівництвом Надія Кім. Хотілося написати «30-те літо», однак городні культури — це такі рослини, що вимагають до себе від господаря уваги не лише влітку, а й восени, а особливо — весною. Ба — навіть взимку, коли висівається насіння в теплиці та парники. Тому коло турбот овочівника — майже цілорічне.
Надія Федорівна таки вже на четверте десятиріччя приміряється зі своїм фермерським овочівництвом. Звичайно, було за ці роки в її роботі всього, були труднощі та перешкоди, успіхи й здобутки, помилки та хиби. Але завжди її городні культури і на полях ФГ «Ромашка+», і на орендованих ділянках ФОП врожаїлися.
Голова Золотоніської районної організації фермерів та приватних землевласників Василь Драч про це сказав дуже влучно:
— Надія Кім опанувала найновіші технології овочівництва й стала справжнім майстром цієї непростої галузі. Це досвід, помножений на роки наполегливого й невпинного пошуку, невтомної праці. Це відшліфоване, інтуїтивне відчуття професійних нюансів, плюс вміння працювати з людьми. Вона плекає овочі, тому й має гарний урожай щороку. Легко так працювати? Звичайно, що ні. Але вона в цій царині досягла майстерності.
Додам до слів Василя Павловича, що Надії Федорівні допомагає донька Рая. Допомагає активно, професійно, кваліфіковано. Велику практичну допомогу має Надія Федорівна і від агронома Руслана Халимоника. Його знання в царині овочівництва акумулювали все те прогресивне й ефективне, що є не лише у вітчизняному, а й у європейському овочівництві.
Площі — невеликі, але є все
Цікаво те, що Надія Кім вирощує не дві-три якісь популярні, а практично цілий десяток овочевих культур. Тобто, тут росте й наливається земними соками все те, що звичне для нас і сіють та садять більшість українських селян. Площі — один чи півтора, два чи максимум два з половиною гектара, але є — все. Ось і цього року тут росли цибуля, картопля, болгарський перець, огірки, баклажани, морква, набираються соків капуста й столовий буряк. Ще є помідори. А в обідню пору працівники ласували з власної баштанної ділянки кавунчиками.
— З огляду на те, що йде війна й деякі наші покупці передислокувалися чи опинилися по той бік лінії фронту, ми ще з весни відмовилися вирощувати одну культуру — гіркий перець, — розповідає Надія Федорівна. — А інші — посадили чи посіяли, бо знаємо, що потреба буде.
Гарна якість — високий попит
Додам до слів Надії Кім, що по овочі до неї їдуть не лише з Черкащини (про Золотоніщину й говорити нічого — тут є постійні багаторічні клієнти), а й з усіх усюд. Коли я був минулого тижня на овочевій плантації Надії Федорівни, сюди приїхали вантажівки за свіжою городиною з Переяслава, Яготина, Кропивницького, Вінниці, Києва. А перед цим були покупці з Чернігова, Сум, Полтави. Їдуть у село Домантове як із ближніх, так і з дальніх країв, бо знають, що овочі тут свіжі, гарної якості, вирощені без зайвої хімії.
Я не допитувався про виробничі тонкощі, не цікавився деталями процесу сортування, але спостеріг, що в основному все форматується на дві величини: те, що крупне, й те, що дрібніше. Отож, є сітки великих плодів болгарського перцю й сітки дрібнішого, є цибуля великого розміру й меншого. Так і з морквою. Тобто, хто чого і якого хоче — той таке й може купити. І скажу чесно: ні крупне, ні дрібне не залежується. Бо покупці (чи логісти) знають, що воно гарантовано якісне й свіже. Та й красне літечко вже минуло, осінь — вповні, вже Покрова на носі. Багато овочевих культур давно зібрано, це хіба що в таких, як Надія Кім, ще можна знайти щось із останніх дарунків городини.
А ще треба додати, що овочі Надії Кім знають і воїни на фронті, бо вона з 2014 року допомагала й допомагає фронтовикам. Уже знайомі мені волонтери-фермери Золотоніщини часто й густо возили й возять її овочі на бойові позиції. А як вона може не допомагати фронтовикам, як у неї самої син Федір і зять Олександр — нині воїни, захищають українську землю… Допомагала вона їм не лише овочами, а всим тим, що просили рідні бійці та їхні друзі. А як треба буде — то й ще допоможе.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Золотоніський район
