Для хліборобів осінь завжди була порою досить напружених польових робіт. Бо доводилося збирати урожай нинішній і водночас уже дбати про врожай майбутнього року. Жнивування тривало на ланах пізніх зернових та технічних культур, а на нивах поруч завершувалася осіння сівба, розкидався гній, мінеральні добрива, орався грунт на зяб. Не є винятком із цього замкненого кола польових робіт і нинішній рік із його непростою воєнною осінню. Бо хоч і клекоче у південних степах та між донецькими териконами і шахтарськими селищами полум’я війни, розпалене лихим сусідом, на наших полях треба і комбайном жнивувати, і гноєрозкидачам снувати, і плугами орати.
Що нинішня війна росії проти нас привнесла чимало труднощів селянам у звичайний і усталений перебіг хліборобських робіт, говорилося не раз. Бо поставала перед хліборобами багатьох господарств проблема: виконувати ту чи іншу операцію так, як і раніше, чи втнути дещо по-іншому, площу під осінню сівбу скорочувати чи залишити в попередніх межах? Не таємниця, що загальмований російськими окупантами наш зерновий ринок свій негативний вплив показав на осінній сівбі.
— Знаю, що багато моїх колег розмірковували цьогоріч: сіяти чи не сіяти? Сіяти так само, як і було, чи менше? — ділиться своїми думками засновник СФГ «Петровіт», що в селі Попівка на Маньківщині, Петро Драпогуз. — Ми не вагались ні щодо самої сівби, ні щодо структури озимого клину, вирішили зберегти все так, як є, як це складалось роками. Тому кількість озимини не зменшили, але й не збільшили, співвідношення площі під озимою пшеницею до площі озимого ячменю лишилось у попередніх межах. Бо все-таки озима пшениця — це наш головний хліб. Враховуючи це, й засіяли на урожай 2023 року 80 відсотків озимого клину пшеницею, а 20 — ячменем. Як буде надалі — поживемо й побачимо, а поки вирішили триматися того, що й було.
Із осінньою сівбою підлеглі Петра Артемовича впоралися досить оперативно, поклавши добірне насіння в так як слід підготовлений грунт, подбавши, щоб майбутні сходи мали вдосталь поживних речовин для свого нормального розвитку в теплі осінні місяці. Тобто, сівба нинішньої воєнної осені нічим не відрізнялася від тотожних технологічних моментів попередніх років. Зараз увесь озимий клин майбутнього 2023 року зеленіє рядочком дружних і рівних сходів.
А механізатори роботу в полях продовжують, є до чого долучитися й жниварям, й орачам. Триває збирання зернової кукурудзи, хоч цій роботі досить-таки вадять дощі та осіння мряка, які частенько навідуються на ниви біля Попівки чи Зеленого Гаю. Часто й густо бува, що після двох чи одного дня жнивування доводиться 2-3 дні вичікувати на сприятливу погоду. Але як би там не було, а на сьогодні в «Петровіті» обмолотили вже половину площ зернової кукурудзи.
А ось на інші дві осінні польові роботи жовтневі й листопадові дощі й затяжні мряки впливають значно менше. Маю на увазі вивезення й розкидання гною під оранку та саме підняття зябу. У СФГ «Петровіт» потихеньку (але стабільно) й органіку розвозять по полях, і самі лани орють швидко. Господарство, як і раніше, має велику рогату худобу в значній (як для його земельної площі) кількості. Отож гній протягом року щоденно з МТФ вивозиться в польові гноярки, де й чекає на осінь. А восени його з тимчасових гноярок розвозять навколишніми полями й розкидають по поверхні грунту перед зяблевою оранкою.
— Кожен хлібороб ще від своїх дідів і прадідів засвоїв просту селянську істину про те, що пісна земля рясно не родитиме, що від бідного на поживні речовини грунту годі сподіватися путнього урожаю, — ділиться своїми міркуваннями Петро Артемович. — Знаю це і я, і мої діти, і наші трудівники. Тому кожної осені удобрюємо частину полів перед оранкою. А кращого за гній нічого поки що не придумано, органіка найповніше (а головне — природним чином) поповнює й відновлює запас поживних речовин у грунті. Тих елементів, яких повноцінно ніякими міндобривами з хімзаводів не заміниш. Тому й цієї осені визначені ділянки сповна угноїли. Насамперед, розкидали гній на лану, де ріс соняшник, бо ця культура виносить із грунту за час свого росту й дозрівання чимало поживи. Кожен гектар колишньої соняшникової плантації одержав під оранку 70 тонн гною. Така його кількість сприятиме не лише відновленню балансу поживних елементів у грунті, а й істотно вплине на перегнивання в землі пориораних частин власне самого соняшничиння.
Додам до слів очільника селянсько-фермерського господарства Петра Драпогуза лише одне: розкиданий гній не пересихає на поверхні землі, його, як правило, вслід за розкидачем приорюють.
— Ці три операції: навантаження гною, його розкидання та оранку грунту виконують працьовиті, невтомні, а головне — добросовісні механізатори, — говорить Петро Артемович. — Навантажує Дмитро Голубенко, розкидає Вадим Галасюк, а оре поле Юрій Говорун. Усі троє — досвідчені механізатори, технікою володіють добре, отож і площа з-під гноярки зачищена, і гній розкидано рівномірно, без пропусків, і поле виоране гарно.
Я поцікавився, між іншим, як вродив соняшник у «Петровіті» цієї осені.
— Загалом, непогано, — повідомив очільник СФГ. — Пустили частину соняшникових зернят на переробку для власних потреб. Бо маємо дійне стадо, то для того, щоб були путні надої високоякісного молока, коровам потрібна в зернофуражі й соняшникова макуха. А олію використовуємо для їдальні господарства та для продажу нашим працівникам, орендодавцям та жителям села. Придбати свіжу смачну олію охочих не бракує, люди не проти мати її вдома у власній кухні.
Василь Марченко, фото автора. Маньківщина
