Не беруся рахувати, який раз я був на осінніх полях у СПОП «Відродження». Але не було ще такої осені, щоб мені бодай хоч один раз не довелося повештатися ланами цього потужного агропідприємства. Бо приємно бачити, як його трудівники збирають вирощений дорідний урожай, готують грунт для осінньої сівби та кладуть у нього насіння озимини. І все це робиться в ритмі, розміреним кроком, без найменших простоїв техніки, несподіваних зупинок чи раптових проблем. Подібним чином творився осінній перелік робіт на ланах «Відродження» й нинішнього вересня.
Робиться все,що потрібно
Генеральний директор групи компаній «Відродження» Юрій Васильович Ляшенко в нашому спілкуванні був небагатослівний:
— У нас на полях триває весь комплекс робіт, що має виконуватися в цей період. І спеціалісти, й механізатори господарств добре знають не лише загальні вимоги до проведення того чи іншого заходу, а й нюанси, деталі їх виконання, які диктують як зміни, привнесені глобальним потеплінням, так і вимоги, що висувають на цьому фоні та чи інша культура, той чи інший сорт або гібрид, практичне втілення тієї чи іншої технології. Якщо перелічене брати окремо по одному, то ніби — й невелика біда буде, коли щось відкласти, спростити, а щось, можливо, й проігнорувати. Але в підсумку такі зволікання, спрощення та нехтування можуть дорого обійтися агропідприємствам. Ось до цього ми намагаємося не дійти, прагнемо уникнути збоїв та зривів (а головне — втрати дорогоцінного часу) в напружену осінню пору. Чинити так чи інакше нашим фахівцям і керівникам підказує їхній багаторічний досвід на ниві хліборобства. Я це в підлеглих не лише поважаю, а й ціную.
Озимину треба до дощу посіяти
Цього правила прагнуть у нинішні часи дотриматися всі хлібороби, які вирощують озимі зернові та технічні культури. Бо в далеке минуле відійшли затяжні осінні дощі, якими славилися осінні місяці в минулому столітті, що не давали можливості копати цукрові буряки, молотити соняшник чи пізню гречку, збирати кукурудзу та й вести, власне, саму осінню сівбу. Нині такі інтенсивні осінні дощі — лише в хліборобських спогадах. Бо тепер випадає лише дещиця тих опадів, які сипалися на землі Черкащини у 60-90-их роках двадцятого століття. Відійшли в минуле повноводні осінні струмки, переповнені водою ставки, розмоклі під дощами чорноземи, на які годі стати ногою, а не те, що заїхати трактором чи ГАЗоном.
— Нинішні осінні дощі — попри те, що нерясні й незатяжні, а й, здебільшого, мають локальний характер: суне більш-менш потужна хмара — впадуть із неї на землю хай і невеликі опади, — говорить головний агроном СПОП «Відродження» Анатолій Григорович Гайдаш. — А трохи вліво чи вправо набік від хмари — хіба що сяка-така мряка. В останні роки бачимо, що й періодичність, й інтенсивність осінніх дощів впали до мінімуму. Це стало тією реальністю, яку гріх ігнорувати. Тому ми прагнемо не зволікати з осінньою сівбою, намагаємося засіяти відведені під жито, ячмінь та пшеницю площі вчасно, щоб покладене в сухий грунт насіння відразу зреагувало на довгоочікувану й таку дорогоцінну вологу з небес.
Цікавлюся в Анатолія Григоровича палітрою сортів озимини, принаймні, головної хлібної культури — пшениці.
— Найбільш шанований нами сорт «Еміль», він і займає левову частку полів. Два інші, але також високоврожайні, зайняли дещо меншу площу. На ділянках розмноження розмістили чотири сорти, що непогано зарекомендували себе в наших умовах. Це все — іноземної селекції, серед вітчизняних поки що немає їм рівних за врожайністю. Хоча деякі надбання в наших селекціонерів уже потроху з’являються.
А соняшник слід сухим змолотити
На полях «Відродження» й сіють, і грунт дискують, і проводять його чизелювання (глибоке розпушування), триває робота комбайнів. Останні снують на соняшникових плантаціях. На площі з кукурудзою зернозбиральні агрегати не йдуть — вони поспішають впоратися з молотьбою соняшнику. Бо вродив цьогоріч він у «Відродженні» добре, рослини мають не маленькі кошики із дрібненькими насінинами, а гарні, крупного розміру. Під вагою зернят усі вони хиляться донизу. Отож, якщо впаде навіть невеликий дощ, на кожному кошику зверху буде водяне кільце, волога з якого перезволожить зернята. Тоді чекай погожої днини з сонцем та вітерцем, які висушать та струсять із кошиків акумульовану воду. Тому на полі соняшнику й працює не один комбайн, а кілька. І крутяться-вертяться вони в загінках не повільно, а досить швидко. Цікавлюся в головного агронома, які гібриди як уродили.
— Цього року ми мали два основні гібриди «піонерської» селекції та один — «сингентівської», — говорить Анатолій Гайдаш. — Ніби непогано вродили. Але остаточні цифри — по завершенню збирання.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Шполянщина
