Чи йду до черкаського шляху городами, чи ходжу полями агропідприємств, — пильно дивлюся поперед себе на поверхню землі. Щоб випадково не потрапила моя паличка-ковінька в тріщину в ґрунті. Бо тріщин тих — не міряно й не злічено. Панує ґрунтова засуха, вологи катма не те що в орному шарі, а й до метрової глибини. Сохне все: і те, що сіялося, і бур’яни, яких ніхто ніколи не сіяв. Та цього року кепсько від браку вологи та дощу як пізнім зерновим та технічним культурам, так і невибагливим травам на узбіччях польових шляхів.
Пригадується, зустрівшись весною в Шполі з генеральним директором групи компаній «Відродження» Юрієм Васильовичем Ляшенком, ми якось мимоволі дійшли спільного висновку: нинішній високосний рік на всі сто відсотків продемонструє свій характер. Бо в минулі десятиліття таке з ним траплялося не раз. А минулої п’ятниці ми з Юрієм Васильовичем констатували, що 2024-й рік перевершив усі наші прикрі прогнози і продемонстрував свій високосний норов на повну. Бо такої аномальної та рекордно тривалої спеки наш край ще не бачив. Так само, як і такого рекордно пришвидшеного дозрівання пізніх культур та початку їхнього збирання в небувало ранні строки.
— Раніше, якщо хтось казав, що треба дощу, знаходився співбесідник, який виправляв його й казав, що треба просити не дощу, а врожаю, — звертаюсь до Юрія Васильовича.
— Було таке, — погодився Юрій Ляшенко, — але нині ми просимо в Бога таки дощу. Бо врожай пізніх культур — досить непоганий. А ось хліб майбутнього року стоїть під великим знаком запитання. Адже пора сіяти, а ґрунт на ланах майбутньої озимини — абсолютно сухий на рекордну глибину. Ніхто з хліборобів не пригадує такої катастрофічної ситуації з вологою на полях жодної з минулих осеней. Тому молимо Бога про дощ. Він нині вкрай необхідний для майбутньої озимини. Бездощів’я починає досягати катастрофічної межі. Розміщуємо озимину по найкращих для неї попередниках, ґрунт вчасно і згідно вимог агротехніки підготовлений, сівба ведеться з добривами. Але в землі від рекордної спеки — абсолютний нуль вологи. Тож чекаємо з небес опадів, вони матимуть для хліборобів рятівний характер.
— Техніка в нас — сучасна й потужна, працівники — досвідчені та вмілі, — розповідає головний агроном СПОП «Відродження» Анатолій Григорович Гайдаш. — Тому одночасно ведемо і збирання кукурудзи, й осінню сівбу. Ведуться вони планомірно й якісно, без метушні. На сьогодні (розмова велась у вівторок, 1 жовтня. — Авт.) засіяно десь понад три чверті площ майбутнього озимого клину. Обмолочено кукурудзу на 85 відсотках зайнятої площі. Прагнемо і те, і друге зробити до дощу, який, за прогнозами, має бути в суботу-неділю. Кукурудзу треба змолотити, поки вона суха, а насіння пшениці — покласти в ґрунт, щоб воно очікувало на життєдайну вологу вже на своєму ложі. Останнє — дуже важливо, бо коли дасть Бог гарний чи затяжний дощ, то по його закінченню сівалка в гони не піде, доведеться чекати, доки ґрунт підтряхне. Тому й молотимо, й сіємо — в темпі. В озимому клині переважає сорт «Еміль», який сіємо вже не перший рік, і він досить непогано себе зарекомендував. А для випробування посіяли ще три нові сорти, якість яких хочемо побачити в наших умовах.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Шполянщина
Читайте також: Юрій Ляшенко: «Війна не лише на фронті,а й на фермі та в полі.