Свого часу, коли це агропідприємство на Черкащині очолював невтомний трудівник, людина щирої душі Іван Брусліновський, у нас склалася гарна традиція: в січні, здебільшого на початку місяця, я обов’язково навідувався в Іскрене. Спілкувалися про рік минулий і про рік новий, вели мову про здобутки господарства і його подальші плани. І, як правило, обов’язково були на молочнотоварній фермі, зустрічалися з працівниками цього виробничого об’єкта СТОВ. Бо для покійного Івана Михайловича МТФ була важливою ділянкою виробництва, він постійно жив її турботами, долав труднощі в її роботі, радів успіхам, які здобувалися невтомною повсякденною працею тваринників.
У навколишніх селах чим далі, тим пустіше ставало в колишніх колгоспних фермах. А Брусліновський тримався, всіма можливими й неможливими способами намагався утримати МТФ від повного розору. І не раз повторював мені, що робить це з єдиною метою: щоб людям у селі була постійна робота, щоб вони мали тут сталий заробіток. Таку позицію сповна підтримувало й керівництво групи компаній «Відродження», коли СТОВ «Іскрене» ввійшло до цього потужного агропідприємства. Бо воно мало такі ж засадничі погляди на цю галузь, як і Іван Михайлович.
…Відлетіла у засвіти душа Івана Брусліновського, пухом лягла рідна земля трудівнику на груди кілька років тому. А молочнотоварна ферма в Іскреному живе й діє, її колектив плекає гарну худобу й досягає пристойних показників. І так із року в рік.
— За 2022 рік від кожної дійної корови у нас надоєно фізично 9667 кілограмів молока, що в перерахунку на базовий рівень становить 10680 кілограмів, — розповідає головний зоотехнік СТОВ Володимир Петровський. — Дійне стадо в нас сформоване з корів української чорно-рябої молочної породи плюс голштинська порода. Племінний потенціал цих тварин — високий, і він забезпечує нам приріст надою з року в рік. Відстежуємо продуктивність худоби ретельно. Тих корів, які за своїми показниками нас не влаштовують, вибраковуємо. Для цього маємо відповідний молодняк від кращих тварин, ось і зараз — сім десятків нетелей власного вирощування. За своїми показниками вони нічим не поступаються племінному молодняку.
Володимир Петровський не один рік і не одне десятиріччя працює на фермі в Іскреному. Це під його керівництвом МТФ перелаштувалася на те, щоб пік продуктивності мати не в літні місяці, коли колгоспи прагнули одержати «велике» молоко на дешевих кормах, а високі надої отримати в грудні-лютому, коли на молоко є найвища закупівельна ціна. І, слава Богу, цього переходу досягли й тримаються зимового піку удійності. За ці січневі дні добовий надій від корови піднявся за 29 кілограмів молока. 20 січня, коли я був на фермі, кілька операторів машинного доїння цікавились у Володимира Петровича одним і тим же:
— То буде торт сьогодні чи ні?
— Буде, обов’язково буде.
Виявилося, що перед працівниками МТФ адміністрація СТОВ поставила умову: подолаєте за добу валовий надій по фермі в 11 тонн — буде великий святковий торт. І на Водохреще, 19 січня, вперше в новому 2023 році на фермі надоїли 11 тонн 39 кілограмів молока екстракласу. Я поїхав із ферми, а туди повезли обіцяний святковий торт.
Гарно дояться корови на МТФ СТОВ «Іскрене», бо є чим їх годувати. Як і поголів’я племрепродуктора та племзаводу СПОП «Відродження», дійне стадо СТОВ «Іскрене» має стабільну годівлю завдяки річному запасу всіх видів кормів. Тут давно забули про сезонність у годівлі худоби. Бо є запас і сіна люцерни, і силосу кукурудзяного, і сінажу люцерни, і комбікорму власного приготування, і меляси. Раціон не лише збалансований за поживними речовинами, а й науково обгрунтований. Поїдання їх — стовідсоткове, все спожите — на користь живності й стимулює її високу молочну продуктивність. Бо розрахунок раціону базується не на цифрах довідників, а на результатах висновків про нього науковців провідних наукових установ.
Перерви у постачанні електроенергії прогнозовані (а особливо — непередбачувані) створюють проблеми в усіх галузях економіки, в тому числі — й аграрному секторі.
— Але особливо болісно знеструмлення електромережі б’є по молочнотоварних фермах, — говорить генеральний директор групи компаній «Відродження» Юрій Ляшенко. — Порушення усталеного режиму дня дошкуляє тваринам і вони реагують буквально на найменший його прояв. Я спілкуюся з багатьма керівниками агропідприємств, що мають дійне поголів’я, і всі вони підкреслюють цей сумний факт. Декого це стривожило аж так сильно, що людина готова піти на скорочення дійного стада чи навіть на його повну ліквідацію. Бо знеструмлена МТФ — це не лише головний біль для керівника, а й удар по економіці виробництва. Адже купівля дизель-генератора й щоденне використання виробленого ним струму влітає не в додаткову копієчку, а в карколомні суми господарству. Щоб утримати молочнотоварні ферми, яких і так небагато лишилося, а молочне виробництво врятувати від краху, потрібна підтримка держави. Як у пільговому забезпеченні цих об’єктів дизель-генераторами, так і уникненні вимикань електроструму. Свиноферма, тракторна бригада, автогараж можуть витримати удар знеструмлення, а МТФ — ні. Тут неминучі втрати, які з дня у день наростатимуть, немов снігова куля. Та й таке: генератор не розрахований на тривалу кількагодинну експлуатацію, йому імпонує короткочасне вмикання. Зрештою, прямі збитки від МТФ можуть сягнути свого апогею, і це поставить трагічну крапку на існуванні не однієї молочної череди.
Слова Юрія Васильовича доповнює й деталізує головний зоотехнік Володимир Петровський:
— Дизель-генератор ніби й має гарну потужність і чудову характеристику, але одночасну роботу всього обладнання корівника не забезпечує. Хоча вона цілком вкладається в параметри його потужності. Я сам у цьому переконався. Це підтверджують і колеги з інших господарств, із якими спілкувався. Спокійним можна бути за його роботу лише у випадку завантаження не те що на третину, а лише на чверть потужності. Тому сумістити бодай дві операції на МТФ неможливо: або водомережа діє, або йде доїння, або видаляється гній. Через це працівникам МТФ і доводиться виконувати роботи почергово, щоб не полетів генератор. Нагодували й напоїли худобу, подоїли й охолодили молоко, і вже аж потім гній видалили. Отака сумна реальність сьогодення, хочемо ми цього чи ні. Я прожив чимале життя, пропрацював у тваринницькій галузі не одне десятиріччя, і мені сумно стає від усвідомлення того, що після цієї зимівлі в нашому регіоні поменшає не на одну молочнотоварну ферму.
А жаль…
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Шполянщина
