З часу свого заснування Буцький ліцей дав професійну освіту понад 15 тисячам осіб. Заклад став справжньою кузнею хліборобських кадрів.
Утворенням ліцей зобов’язаний сумній події, що сталася понад шість із половиною десятків років тому: селище Буки перестало бути центром Буцького району в зв’язку з його ліквідацією. Цей, стандартної величини район, влада покраяла на п’ять шматків, які притулила до територій сусідніх. Жашківському дісталися Хижня, Одая, Вороне, Тинівка, Павлівка, Червоний Кут та Нова Гребля. Лисянському — Рубаний Міст, Мар’янівка, Розкошівка та Червона Зірка; Звенигородському — Ризине, Софіївка, Чемериське та Барвінок. Тальнівському — Янківка та Беринка, які об’єднали в одне село Лісове. Найбільший шмат із самими Буками ввійшов до Маньківського району. Не довго тогочасна влада сушила голову над тим, як бути з приміщенням, де знаходилася Буцька влада.
У ньому вирішили розмістити профтехучилище, яке буде готувати для колгоспів та радгоспів кадри, в основному — механізаторів та шоферів. Адже, на зміну тракторам «Універсал» та автівкам-полуторкам, у село почала надходити досконала й потужна техніка, що вимагала більш освічених, озброєних сучасними знаннями як водіїв автотранспортних засобів, так і трактористів-машиністів, слюсарів із ремонту сільськогосподарських машин та устаткування.
— За час свого існування наш заклад виконав держзамовлення, давши освіту 15133 особам, — розповіла в.о. директора Державного навчального закладу «Буцький політехнічний професійний ліцей» Олена Миколаївна Сасько. — Нині у нас навчається 179 здобувачів освіти (колись їх називали учнями). На базі 9 класу особи навчаються три роки, на базі 11 класу — рік. Після трирічного навчання юнаки й дівчата здобувають професії тракториста-машиніста сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва, слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, водія автотранспортних засобів категорії «С» та пекаря і кухаря — всього 134 особи. Маючи 11 класів за плечима, здобувачі освоюють за один рік професії слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів, водія автотранспортних засобів категорії «С», кухаря. Всього таких є 47 осіб.
Знання юним (в основному) здобувачам несуть 22 педагоги та майстри.
— Наш наставницький колектив — стабільний, дружний, об’єднаний спільною метою та діями, — говорить Олена Миколаївна. — З повним правом маю всі підстави сказати, що педагоги наші — досвідчені, а майстри — висококваліфіковані. Когось особливо виділити не можу, але назву, мабуть, тих, кого годиться назвати ветеранами Буцького ліцею. Це насамперед Юрій Володимирович Кец — майстер виробничого навчання, який передає практичні навички майбутнім трактористам та слюсарям. Роботі він віддав 38 років, тобто майже все своє трудове життя. Трохи менший стаж — 32 роки — має його колега, майстер Сергій Андрійович Педоренко. Серед жіноцтва найбільш поважний стаж в Ольги Миколаївни Лебідь та Ольги Георгіївни Солод. Обидві пані Ольги є майстрами виробничого навчання вже по 31 року в групах здобувачів кваліфікації кухарів та пекарів.
— Між іншим, Олена Миколаївна Сасько свого часу також навчалася в Буцькому профтехучилищі, а після технікуму доєдналася до групи майстрів виробничого навчання, — розповів голова місцевого СФГ «Вершина» Андрій Анатолійович Мельник. — Нині очолюваний нею навчальний заклад інакше й не назвеш, як кузнею хліборобських кадрів. І в нашому селянсько-фермерському господарстві, й в агропідприємствах як ближніх, так і дальніх від Буків сіл, працює, я б сказав, — ціле море механізаторів, водіїв, ремонтників. Адже не всі мають таланти артиста, музиканта, педагога чи медика — більшість молодих людей (особливо — з селянських родин) обирають робітничу кваліфікацію, здобувають звичні в селі хліборобські професії. Я — не перебільшу, коли скажу, що в нашому СФГ «Вершина» майже кожен трудівник був свого часу так чи інакше причетний до Буцького ліцею.
Так сказав про свої контакти з Буцьким ДНЗ голова СФГ «Яблуневий цвіт», що в с.Філіція, Анатолій Михайлович Бугай. І це — правда: кожного року три-чотири юнаки з ліцею проходять практику в цьому господарстві. А одного року в Філіції було аж одинадцять практикантів.
— Багато здобувачів освіти ліцею проходять практику й у СФГ «Вершина», у сусідньому з нами СФГ «Петровіт», у фермера Пащенка в селі Кислин та інших агропідприємствах, — говорить Анатолій Бугай. — Я горджуся тим, що свого часу в 1998-2001 роках навчався тут, що цей заклад зміцнив у мене любов до землі, до хліборобства. Був час, що я й сам працював тут викладачем, очолював профком. Тому брав і беру на практику здобувачів освіти з цього закладу щороку.
— Не таємниця, що багато механізаторів, водіїв та слюсарів із сільгосппідприємств зараз не ярину сіють, а пішли захищати Батьківщину, тримають оборону на ратному полі, — говорить Олена Сасько. — І ось останнім часом ми спостерігаємо ситуацією, коли механізаторськими професіями почали цікавитися дівчата, вчорашні школярки. І, чим довше триває повномасштабна війна, тим більшим стає число охочих стати трактористом-машиністом чи водієм автомашини, а не пекарем чи кухарем. А оскільки цей інтерес активізувався, раз вони хочуть — то нині працюємо над розв’язанням цього питання. Думаю, що серед 92 осіб, яких плануємо прийняти на навчання на новий 2025-2026 навчальний рік, будуть і такі дівчата.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. с.Буки Уманського району
Читайте також: «Ніколи не думала, що знадобиться будувати укриття в школах», — амбасадорка ЄС в Україні Катаріна Матернова
