Леськівський цибуляник вартий Національного реєстру нематеріальної культурної спадщини України.
Воєнне сьогодення не лише об’єднало українців, пробудивши жагу до боротьби за волю та рідну землю, а й спонукало до дослідження історії, традицій, культури, коріння, до відродження та збереження історико-культурних надбань пращурів, аби передати безцінний досвід прийдешнім поколінням.
У селі Леськи на Черкащині повертають популярність традиційній для цієї місцевості страві — цибуляникам, навчаючи молодь секретів автентичного приготування та мріючи, аби Леськівський цибуляник потрапив до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
— Леськівські цибуляники — це страва наших прабабусь, які її готували, ще коли не було затоплене старе село Леськи. У 1950-их роках під час будівництва Кременчуцького водосховища «під темну воду» пішло понад 200 придніпровських сіл, серед яких — і Леськи. Наші пращури все, що змогли, перенесли з собою. Якщо не всі побутові речі можна було забрати, то традиції, культуру, рецепти смачних леськівських страв прабатьки зберегли — самі готували, дітей навчали, онуків долучали. Цій страві — понад сто років, рецепт живий і донині, адже ми її любимо, готуємо, передаємо із покоління в покоління, — говорить директорка Центру культури, дозвілля та спорту Леськівської сільської ради Олена Сушич.
Педагогиня-організаторка Леськівського ліцею Євгенія Савісько вважає Леськівський цибуляник частиною генетичного коду українців, національної ідентичності. Для того, аби не втратити свою душу, пам’ять про себе, свою історію, потрібно плекати українські традиції, передавати із покоління до покоління, реєструвати як нематеріальну спадщину України. Зі свого боку пані Євгенія передає стародавню науку ученицям, які охоче готують автентичні страви та залюбки ласують ними зі своїми друзями після приготування.
— Ми повертаємо молоде покоління до рідного коріння, до рідних традицій, стараємося долучати юних господинь до приготування традиційних українських страв. Дівчатка знають, що до будь-якої української страви приступати в поганому настрої, з недобрими думками не можна. Тому ми все робимо із задоволенням, — наголошує Євгенія Савісько.
Пані Євгенія зауважує, що кожна смачна страва потребує більше часу та зусиль, а Леськівські цибуляники вимагають особливої турботи, адже вони того вартують. Для приготування унікальної страви потрібно почистити цибулинки, трохи зрізати нижню частину й пропарити кілька хвилин в окропі, щоб легше від’єднувати лусочки, й щоб вони не ламалися. Потім ще теплу цибулю розібрати на лусочки-чашечки, які заповнюються начинкою на будь-який смак. Далі цибуляники складають у високу сковорідку або каструлю, попередньо застеливши дно залишками цибулі, щоб страва не пригоріла, додають засмажку з моркви з цибулею, заливають соусом зі спеціями та ставлять у духовку чи на маленький вогонь на плиті до готовності.
— Раніше цибуляники готували на родинні події, до святкового столу й на піст. Для посту начинка була з пшона, присмажувалася лише олійкою та цибулькою, а коли вже люди розговілися, до прикладу, на Паску чи на Різдво, то начинку робили з м’ясом, із вишкварками і, звичайно, все запікалося у печі. На піст ще можна додавати гриби. Сучасна ж молодь уже не буде їсти смажене сало, то робимо різні фарші. Фаршируємо цибуляну лусочку пшонцем, хто не любить пшоно — може брати гречку, хто не хоче гречки — будь ласка, рис. Зараз ми маємо три види начинок на різні вподобання, — пояснює Олена Сушич.
Нині Леськівська громада ретельно взялася за виконання умов, необхідних для внесення Леськівських цибуляників до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України, в якому, станом на травень 2025 року, налічується 110 елементів.
— Ми побачили, що дуже багато стародавніх автентичних страв із різних регіонів України відновлюють та заносять як елемент нематеріальної культурної спадщини. Наша громада виявила величезне бажання зробити свій внесок, оскільки ми хочемо зберегти свою історію, передати її нащадкам. А що може бути кращим, ніж смачна страва, якою можна пригостити і туристів, і гостей! — зазначає директорка Центру культури, дозвілля та спорту Леськівської сільської ради Олена Сушич.
Ольга КВЯТКОВСЬКА
Читайте також: Борщ — душа нашої культури: у Бобрицькій громаді пройшов благодійний фестиваль
