Сергій Нагорняк здійснив чергову поїздку на фронт до наших захисників із Черкащини та особисто передав допомогу. Народний депутат упевнений, що пріоритетом у депутатській роботі є допомога військовим.
«Виявити потреби допомагають звернення громадян, робота на виборчому окрузі, — зазначає Сергій Володимирович. — Можна сказати, що його межі нині сягають далеко за адміністративну територію регіону, мешканці котрого довірили мені бути їх обранцем. Адже я часто їду до наших військових на фронт, де свободу і цілісність України захищають мої виборці. Забезпечення їхніх потреб у техніці, амуніції, зброї, провізії — це сьогодні пріоритет у моїй роботі. Ця допомога для мене — не просто робота; це — можливість показати, що це — наш спільний фронт, де слово батьків, звернення до депутата про допомогу їхньому сину-захиснику стає траншем підтримки його підрозділу чи бригади. А висловлені тим чи іншим бійцем потреби при зустрічі з нардепом на передовій, у наступний його приїзд матеріалізуються в квадроцикли, РЕБи чи МАВіки, прилади нічного бачення чи маскувальну сітку. Поточні та перспективні потреби бійців, їхнє забезпечення — наша спільна турбота. Вкотре нагадую, що якщо немає змоги донатити, напишіть слова підтримки військовим — це також дуже важливо. Не забувайте показувати свою повагу і вдячність захисникам, коли бачите їх у тилу».
У рамках цієї поїздки для 3-ої окремої штурмової бригади передали квадроцикл AODES PATHCROSS 650-L, важливий при виконанні бойових завдань.
Також для 159-го батальйону 118-ої окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ привезли квадроцикл AODES PATHCROSS 650-L. Забирав квадроцикл Олег на позивний «Бізон» разом із побратимом.
Олег служить у розвідці 118-ої окремої бригади. Він родом із Кіровоградщини. Жив у Донецьку, де створив сім’ю, там народилася донечка. Через російську окупацію був вимушений покинути домівку та переїхати у 2014 році в Черкаси. Розповідає, що місто замилувало природою. Тут, у Черкасах, у нього народилася друга донечка, й місто стало рідним для сім’ї. Захисник каже, що через війну не має можливості бачити, як ростуть діти. Бо здебільшого він — тут, на гарячій передовій, разом із побратимами.
«У нас тут дійсно бойове братство. Коли бувають критичні моменти, ми не їдемо у відпустку додому, навіть коли таку можливість дають. Бо як я залишу тут своїх побратимів», — розповідає Олег. Каже, що ситуація на фронті критично тяжка, й люди повинні це розуміти, допомагати військовим. «Зараз дуже важливі технології, дуже важливі дрони. І дуже потрібні люди. Люди з дронами, так би мовити», — наголошує розвідник, натякаючи на людей, які вміють керувати дронами. Він також наголошує на важливості правильного ставлення до військових: «Розуміння військових — це дуже важливо сьогодні. Людське розуміння і ставлення. Серед військових, безумовно, є різні люди. Але якщо ви бачите в тилу людину в формі — проявіть повагу, вдячність. І людяність, якщо ви бачите, що він, можливо, в складному психологічному стані. Розуміння цивільними того, що військові бачили пекло, стримуючи ворога, відбиваючи наступи — це важливо. Усвідомлення, що, пройшовши всі випробування, захисники заслуговують на те, щоб у тилу вони бачили не байдужість, а підтримку — це важливо», — зазначає Олег «Бізон».
Ми маємо пам’ятати, що військові після пекла передової, коли приїздять додому, мають бачити вдячність, підтримку від українців. Тому ввічливість, небайдужість, добрі слова — це найменше, що ми можемо зробити для військових.
На зведену тактичну групу, в якій служить Євгеній Підцерковний із міста Багачеве, Сергій Нагорняк передав два квадрокоптери Mavic 3 PRO.
Раніше Євгеній був депутатом двох скликань, секретарем міської ради. Нині ж він там, де визначається майбутнє нашої держави, — на передовій захисту України. Обидва його сини — Олександр та Іван — також захищають Батьківщину на передовій. На запитання про потреби військових відповідає, що нині успіх на полі бою на 80 відсотків залежить від дронів різних видів. За його словами, ще у 2014-2015 роках військові орієнтувалися на свій власний зір і слух, а сьогодні «зором» стали дрони, яких дуже потребують наші захисники на передовій. «Дякую Сергію Нагорняку за передану допомогу та підтримку. Та й загалом, часто спілкуюся з Сергієм Володимировичем: обговорюємо законопроєкти, питаю, як планує голосувати у Верховній Раді з тих чи інших питань. Мені подобається, що він — відкритий до діалогу», — говорить Євгеній Підцерковний.
Про ситуацію «в тилу» зізнається, що поведінка людей його часто засмучує. «Нам бракує патріотичного виховання молоді. Не «заради галочки», а системної державної політики в цьому напрямку. Ця війна — надовго, й вона — на виживання нашої нації. Обороноздатність і стійкість країни залежить від усвідомленості людей. Ще, на що звертаю увагу, — інколи люди ніяковіють, коли бачать військових. Повагу, вдячність військовим треба висловлювати, поки вони живі. Коли бачите захисників у формі — підійдіть, подякуйте, обійміть. Я часто кажу, коли бачу, як зустрічають захисників на щиті: «Те, що схиляєтесь на коліна перед ним і стелите квітами дорогу, це — добре. Але коли він був живий, чи висловлювали йому подяку, чи відчував він, як потрібен суспільству, як його тут цінують?». На мою думку, всі ці слова поваги й шани треба говорити за життя, вони потрібні військовому, коли він живий», — наголошує Євгеній Підцерковний.
Також він звертає увагу на те, як його самого і його побратимів засмучують факти неповаги до військових. «Необхідно прийняти закон, згідно з яким відповідальність за образу військового буде така ж, як і за образу поліцейського. А не так, як зараз: за образу військового — смішний штраф 300 гривень», — розповідає Підцерковний.
Наголошує й на тому, що люди мають бути свідомі, відповідальні. Проходити підготовку, мати навички надання першої медичної допомоги, а місцеві органи самоврядування — ефективно та своєчасно організовувати подібні заходи. «Нині є дисбаланс у суспільстві, відчуття несправедливості. Ворог буде й надалі «розхитувати» наше суспільство, підвищуючи ризик громадянської війни. Ми маємо бути свідомі та єдині, вирішувати ті виклики, які є перед суспільством, брати на себе відповідальність і пам’ятати про наші обов’язки, як громадян України», — наголошує наш захисник.
Ми не починали цю війну, але ми обов’язково покладемо їй кінець!
Нам немає куди відступати. Вистоявши три роки повномасштабної війни, утримавши кілометри фронтових рубежів ціною життів наших Героїв, ми обов’язково переможемо. росія — це зло, що загрожує світу. Зло буде покаране. Вдячні Збройним Силам України, кожному захиснику й захисниці, всім волонтерам і працівникам тилу за подвиг мужності й незламності, всьому українському народу — за єдність та віру в Україну. Ми повернемо українські прапори на окуповані території, а всіх поневолених — полонених, примусово депортованих, викрадених українських громадян — на вільну українську землю. Не пробачимо жодного розстріляного ворогом життя, примусимо понести відповідальність усіх винних у звірствах та знищенні українців. Єднаймося навколо допомоги нашим захисникам!
У рамках поїздки передано допомоги на 867 920 грн, серед якої: для 3-ої окремої штурмової бригади — квадроцикл (366 520 грн); 118-ій бригаді — квадроцикл (366 520 грн); Євгенію Підцерковному — два квадрокоптери по 67 440 грн кожен.
