Так складалося не те що роками, а вже й кількома десятиліттями, що свої перші поїздки після приходу нового року я здійснював у ті господарства, що потужно ведуть тваринницьку галузь. Бо й керівники, й рядові трудівники таких сільгосппідприємств працюють і в передріздвяний Святвечір, і на Різдво, й у переддень новоріччя, й на самий Новий рік — на фермі. Адже худобу треба нагодувати, напоїти, подоїти, за її здоров’ям приглянути. Бо живність вимагає однакової уваги як у свято, так і в будень. Неабияких клопотів додає зима: там замело снігами під’їзди до кормових запасів, там мороки додає відсутність електроенергії. Я ж завжди був на боці тих, хто наполегливо вів тваринництво, всіляко зберігав цю галузь, намагався її вдосконалити, осучаснити. Якраз до таких і належить група компаній «Відродження» у Звенигородському районі, яка зберегла галузь тваринництва на потужному рівні в двох селах Шполянщини.
Втілення мрії в реальність
Генеральний директор групи компаній «Відродження» Юрій Васильович Ляшенко багато років активно співпрацює з Всеукраїнською асоціацією виробників молока. За цей час йому довелося побувати не лише в багатьох господарствах України, які ведуть молочне скотарство, а й за кордоном. І в Україні, й у Європі чи Америці Юрій Васильович детально знайомився з тамтешніми технологіями на молочнотоварних комплексах, вивчав найменші деталі. Й завжди знаходив раціональне зерно в тому чи іншому аспекті дієвого ведення молочного виробництва. Здогадуюся, що побачене на закордонних молочних фермах та підприємствах заякорило в його душі думку: а чому б не мати такий комплекс і «Відродженню», ми ж не гірші від зарубіжних виробників, невже нам не по силі вести такі технології виробництва.
Ми часто спілкувалися, бодай коротко, з Юрієм Васильовичем на тему зарубіжних технологій, і я зробив для себе висновок, що запровадити передове побачене стало для нього мрією. А раз так, то раніше чи пізніше, але він обов’язково почне перетворювати прагнення в дійсність. І так воно й сталося: на сьогоднішній день Юрій Васильович Ляшенко у величезному обсязі домігся того, що молочне виробництво у «Відродженні» перейшло на рейки сучасних технологій. (Наголошую: це — мій авторський здогад, що в нього була така мрія, він особисто про це не висловлювався, бо не в правилах Ю.Ляшенка розповідати про плани на майбутнє.)
Корми підгортає робот
На сьогодні завершено монтаж обладнання в першій частині комплексу, оснащення ж триває в другій частині. Але з того, котре вже функціонує, видно, що Юрію Васильовичу Ляшенку та його команді вдалося запровадити найбільш передові технології й установити сучасне обладнання.
«Серце» комплексу — доїльний зал на одночасне перебування 40 корів. Отож, молоко не контактує з руками оператора, в процесі доїння воно поступає з вимені тварини в молочну магістраль та в холодильник. Його кількість автоматично обліковується по кожній корові, бо вона має чіп, у якому закодований її індивідуальний номер, що зчитується автоматично. Корм роздається кормороздавачем, що курсує проходом приміщення. А ось у процесі поїдання його підгортає ближче до тварин такий собі круглий робот. Відпала потреба доглядачам вручну це робити. Враховано сповна й те, щоб у будівлі був свій мікроклімат, свіже повітря, а не дух корівника. Цього досягнуто як конструктивно, так і завдяки певному оснащенню. Найсучасніше обладнання функціонує й у молокоблоці, що надає можливість гарантувати високу якість надоєного молока.
Перезавантаження племзаводу
Тривалий час племзавод «Відродження» спеціалізувався на вітчизняних породах молочної худоби. А згодом тут взяли курс на голштинізацію поголів’я. Тож нині племзавод повністю перейшов на голштинську породу, корови якої славляться в Європі як високими удоями, так і гарною якістю молока. Тетяна Юріївна Ляшенко, яка сповна переймалася й опікувалася проблемою голштинізації, навела чотири цифри:
— За минулий рік надій на корову зріс ще на 300 кілограмів. А зараз кожна з них дає за добу понад 40 кілограмів молока, в якому вміст жиру становить 4,2 відсотка, а білку — 3,5.
Цікавлюсь, чи є рекордистки серед голштинок.
— Так, чимало тварин дає за лактацію 16-17 тонн молока, доходить до 18 тонн.
Сучасний комплекс розв’язав проблеми з працівниками, бо в них тепер менша потреба. Оснащення й технології звели проблему кадрів до мінімуму, перевага комплексу вже очевидна: тут зайняті (за моїми підрахунками) п’ять операторів машинного доїння, три фуражири та чотири спеціалісти. Люди — не забуті, на комплексі функціонують теплі роздягальні (як чоловіча, так і жіноча), їдальня, де можна не лише пообідати, а й кавою посмакувати.
Наголошую: запрацювала перша черга комплексу, оснащення триває, обладнання доводиться до запроєктованого рівня. Сподіваюся, що коли закінчиться увесь проєкт, розповімо про комплекс детальніше. Він цього заслуговує.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. СПОП «Відродження»
на Шполянщині
