Уже років сорок пише на теми сільського господарства журналіст «Черкаського краю» Василь Марченко. Знають його чи не в усіх селах області, бо писав як не про них, то про сусідів. І всі ці роки, зізнається Василь Іванович, уникав таких термінів, як «посівна», «посівна кампанія», «збиральна кампанія», «жнивна кампанія».
А як же тоді й писати про роботу на полях?
Дуже просто, зазначає колега: у нашій мові є споконвічні слова «сівба», «жнива», «косовиця». Якщо піднесено, то «ось і почався весняний засів», «вдався щедрий зажинок»… Он і приказка каже: рання сівба хоч не вродить, та з хліба не зводить.
А оте «весняна посівна кампанія», «весняно-польові роботи», «уборочна/збиральна кампанія», «битва за врожай» вживали наші чиновники, калькуючи з московитських циркулярів і директив.
Звернімося й до словників. Ще в кінці ХІХ століття видання М.Уманця, А.Спілки дає переклад слова «сев» як сів, сівба, сійба, сіянка.
У Бориса Грінченка (словник 1907 року) «посівної» у значенні сукупності робіт немає, а «посівний» подається як «те, що сіють»: «Там усе посівне роде добре».
У словнику 1924 року А.Кримського, С.Єфремова це слово зафіксоване лише як прикметник, і то російською: посевная площадь — засівна площа.
У російсько-українському словнику технічної термінології 1928 року значиться лише «посевная борона» — як райборона.
А от у словнику ділової мови 1930 року вже з’явилися «кампанії» (бо в СРСР хитрим і дешевим для держави тяглом народного господарства була кампанійщина та героїчні трудові битви). Серед наведених у словнику й ця: «посевная кампания» — «засівна кампанія».
— Якщо «посівна кампанія», то хто тоді ті, хто сіють: посівачі? Посівальники? Останні — це ті, хто посипають зерном на Василя, на Щедрий вечір — як і колядники, щедрувальники, посипальники, — додає Василь Марченко. — А машина, якою сіють, виходить, — посівалка? Але ж вона насправді була і є сівалка, а працюють на ній сівачі, сіячі!
Підтакують колезі й словники початку ХХ століття Бориса Грінченка, А.Ніковського: посівальник — той, хто посіває в перший день нового року.
Зате дзеркальним відображенням радянщини став донині основний у загальному вжитку Академічний тлумачний словник української мови 1970-1980 років. Отут уже почалося: «посівна» подано як синонім до «сівба». «Посівна кампанія — здійснення сукупності організаційних та інших заходів, спрямованих на своєчасне проведення сівби різних сільськогосподарських культур», «Посівна — те саме, що посівна кампанія» — трактують укладачі словника. І приклад, зверніть увагу, яких років: «Хоч була ще зима, але в газетах усе частіше писали про підготовку до посівної (Петро Панч, «На калиновім мості», 1965).
Не вживаймо недолугої кальки з російської, бо є у нас свої споконвічні хліборобські терміни, не плутаймо сівача з посівальником.
Засіваймо рідним словом.
Лариса СОКОЛОВСЬКА
