«А навіщо ти обманюєш?» — цікавиться мій знайомий у штучного інтелекту в чаті GPT, бо той видає йому вкрай суперечливу інформацію: якщо таке, як порадив ШІ, застосувати на практиці, можна наробити собі збитків у бізнесі. — «Так, дозволив собі трохи вигадки. Але ж я недооцінив твій професійний рівень!» — відверто лестить «залізяка».
Штучний інтелект: «розумний, аж страшно»
Ото розвага: завдяки ШІ наскільки легше тепер здобувати інформацію з найрізноманітніших питань, від безглуздого до глобального — питай, що хочеш. Тільки от… «глюки» у нього бувають, і джерела треба перевіряти, бо бува що, як казав класик, «жартуючи кине».
Якщо ж роззирнутися ширше, як впливає ШІ на різні сфери діяльності, то візьмімо дві головні: роботу та навчання.
Штучний інтелект позбавляє роботи. Україна — на черзі
«Те, що зараз відбувається у Великій Британії, — це не технологічна новина, а соціальний дзвінок тривоги, — зазначає письменник Олександр Бригинець. — Bloomberg описує парадокс: регіони, де будують дата-центри Google, Microsoft, Nvidia, багатіють і створюють нові робочі місця, а заможні передмістя, заселені юристами, фінансистами й консультантами, входять у зону ризику».
Соціологи прямо говорять: успішний середній клас чекає «надзвичайно складне десятиліття». Й це — важливо: ШІ не б’є по бідних. Він б’є по тих, хто 30 років був переможцем. Британія — перша. Україна — не остання.
У чому суть зламу: ми звикли думати, що технології знищують просту працю. Цього разу — навпаки. Штучний інтелект не «забирає роботу» миттєво, він знецінює професію, стирає унікальність, знижує оплату, перетворює фахівця на легко замінний елемент. Це — злам статусу, а не лише доходу.
Коли це прийде в Україну? Україна йде із запізненням, але за тією ж логікою. Реалістичний таймінг: 2025-2026 перші тріщини — ШІ як інструмент економії, 2027-2030 — масове витіснення офісної рутини, після 2030 — соціальний шок: диплом і досвід більше не гарантують місце в середньому класі. Через війну і слабший ринок це буде повільніше, але через відсутність запасів — болючіше, — вважає Олександр Бригинець.
Професії, які в Україні «помруть» першими: юристи масового сегменту. Договори, типові справи, консультації «за шаблоном» — це ідеальний матеріал для ШІ. Залишаться лише вузькі спеціалісти, сильні судові практики, нестандартні кейси.
Бухгалтери та фінансові оператори: звіти, податки, облік, первинка — алгоритми роблять це швидше й дешевше. Людина потрібна лише там, де нестандарт, відповідальність, переговори.
Управління людськими ресурсами: рекрутери, менеджери процесів. Резюме, фільтри, KPI, графіки, звіти — ШІ тут більш ефективний.
Журналісти й контент «потоку»: новини, переписування, просування сайту. Контент без позиції втрачає ціну.
Айтішники: «просто кодери», верстка, типовий функціонал — код стає товаром.
Залишаться архітектори, безпека, інфраструктура, системне мислення. Хто постраждає менше (у Британії це вже видно): медсестри й догляд, кухарі, будівельники, ремонт, сервіс, гостинність, аграрії, локальний бізнес.
«Парадокс епохи: робота руками стає стабільнішою, ніж робота головою без унікальності. Й чим раніше ми це усвідомимо, тим менше буде шоку, коли хвиля дійде до нас», — резюмує Олександр Бригинець.
У коментарях є згодні з автором: «Так, це головний біль для урядів країн через стрімке підвищення безробіття»; є ті, що бачать позитив: «Я відчуваю, що з ШІ моя робота стала ефективнішою в кілька разів», «Купа дармоїдів шукатимуть реальну роботу з реальними навичками, а не для просиджування штанів в офісах», «Парові машини позбавили робочих місць тисячі робітників, але кінець світу не настав. Просто робітники перепрофілювались».
Та більше не згодних із письменником: «А нічого, що штучному інтелекту вже заборонили створювати юридичні документи та надавати юридичну допомогу? Бо вже в Америці готуються позови на власників про те, що ШІ надав неякісні документи і люди постраждали від цього», «ШІ писатиме договори? Ну-ну, він їх напише», «Я постійно працюю з ШІ. Так, він пришвидшує мою роботу, але не дає він того результату, який потрібно. Я з ним постійно сварюся».
Він радить поросятам квакати
«ШІ — дуже штучний, і не дуже інтелект» — так прокоментувала одна з читачок допис у фейсбуці редакторки Ольги Васильєвої, яка звернула увагу на рекомендації, що їх надає штучний інтелект українським перекладачам. Переважно це — абсолютно абсурдні твердження. Судіть самі.
«Моя читачка Ірина Івахненко попросила ChatGPT знайти в неї росіянізми, і ось що з цього вийшло» — пише редакторка, й наводить кілька десятків прикладів. Зауважмо, що текст був український, і ось, приміром, які «росіянізми» знайшов у ньому неборака-ШІ. «Селища — в українській мові селище — офіційний термін, проте в художньому тексті частіше використовують село, селянська місцевість», «жевріло світло — калька з російського «жеврить»; в українській краще мерехтіло світло, ледь світилося», «мружилися — частково русизм (від рос. «мружиться»), «високим частоколом — українською краще високим парканом із кілків», «тягаючи за вуха — калька, українською звучить неприродно, краще хапали за вуха», «приніс із полювання — русизм, українською краще приніс із мисливства», «призьба — калька з рос. «призьба», в українській краще піддашшя», «гордовито взялася попід боки — калька, краще гордо поклала руки на стегна», «кувікали — калька, краще квакали, квапали (залежно від звуку)»… і так далі.
Як казав батько Проні Прокопівни, «розумний, аж страшно». Нараяні штучним інтелектом оці… е-е-е-е… паркани з кілків, оці безглузді правки до перекладу — це ще пів біди, а раптом хтось додумається попросити поради з лікування?
Принаймні перекладачі, літредактори без роботи поки що не залишаться. А український сегмент ШІ ще треба розвивати.
Школяр списав, а робот перевірив
По-іншому тепер діти вчать уроки й пишуть твори. У школі штучний інтелект швидко ввійшов у навчання, тепер педагоги змушені змінювати правила. Найбільше суперечок викликає межа між допомогою ШІ та списуванням. У різних школах та університетах діють різні норми, що плутає й студентів, і викладачів. «З появою ChatGPT перевірка домашніх завдань втратила сенс — дедалі частіше їх замінюють роботами в аудиторії», пише Phys.
Шпаргалки вийшли з-під контролю. Тепер будь-яке завдання поза класом може бути зроблене за допомогою ШI. Тому деякі школи переходять на твори прямо на уроці, усні іспити чи роботу в спеціальних програмах, що блокують сторонні сайти. Вчителі намагаються інтегрувати ШI у процес, аби показати студентам, як ним користуватися для навчання, а не для підміни власних зусиль.
Та що там школярі списують — студенти «здирають» дипломні, а кандидатські та докторські тепер частково виконує «інтелектуальний раб».
Саме тому в Україні змінюють правила гри для студентів і викладачів — Верховна Рада прийняла 18 грудня 2025 р.
«Закон про академічну доброчесність». Документ визначає, що саме вважатиметься академічною недоброчесністю: йдеться не лише про класичний плагіат. Під заборону потрапляють також самоплагіат, приписування собі чужого авторства, вигадані або підроблені дані, фальсифікація результатів, несамостійне виконання робіт, заборонена допомога, маніпуляції з оцінками, академічний саботаж і — недоброчесне використання штучного інтелекту.
У легших випадках можливі попередження студенту або вимога переробити роботу. В складніших — позбавлення стипендії, заборона участі в конкурсах, міжнародних програмах чи академічній мобільності.
Нові норми стосуються не тільки студентів. Викладачі й науковці зобов’язані реагувати на виявлені порушення. Якщо цього не зробити або самим діяти недоброчесно, можна отримати дисциплінарне покарання. Найжорсткіші наслідки — відрахування з університету або позбавлення наукового ступеня.
Чи є законодавчі запобіжники?
Штучний інтелект — це інструмент, але — в людських руках. Питання — в чиїх? Серед небезпек ШІ, які лякають людство, — порушення приватності, ледь не до повної її руйнації, підробка зображення і голосу людини, тотальний контроль, в якому «деміурги», озброєні засобами систем штучного інтелекту, отримають можливість регулювати життя більшості громадян.
«Вкрутити» запобіжники покликана законодавча база.
Євросоюз уже розробив регулювання ШІ — «Закон про штучний інтелект» (AI Akt), який регулює порядок створення і використання систем ШІ. Наразі законодавці ЄС намагаються напрацювати Директиву щодо відповідальності у сфері ШІ. Але цей документ зустрічає хвилю критики, тож його прийняття гальмує відсутність політичної згоди. Тобто «акт пишуть повільніше, аніж ШІ підкидає нові виклики». У липні 2025 р. Білий дім оприлюднив стратегічні напрямки розвитку ШІ — він має на меті не більше й не менше, а зміцнити глобальне лідерство Америки у сфері ШІ.
В Україні восени 2024 року Мінцифри підписало декларацію з дев’ятьма українськими ШІ-компаніями. На її основі розробили Добровільний кодекс поведінки — компанії взяли на себе добровільні зобов’язання дотримуватися правил у цій сфері. Регулювання цієї сфери передбачається у два етапи: перший триватиме два-три роки, він передбачає формування культури саморегуляції для бізнесів. Другий — ухвалення закону, аналога європейського. При цьому вже до 2030 уряд хоче бачити Україну у трійці головних країн-розробників штучного інтелекту в публічному секторі.
Щодо співпраці з партнерами, то у 2023 році Україна підписала декларацію Блетчлі, яка передбачає міжнародну співпрацю в дослідженнях безпеки ШІ. А також долучалась до розробки рамкової Конвенції Ради Європи про ШІ та права людини, яку ухвалили восени.
Акт про ШІ забороняє користувачам робити деякі речі. Наприклад, впливати за допомогою ШІ на політичний вибір громадян. Або створювати за допомогою ШІ контент, який може зашкодити вразливим верствам населення. Також не можна використовувати фото із соціальних мереж для укладання баз даних без згоди користувача тощо.
Акт також містить перші покарання за порушення правил, які він передбачає. Компанії-порушнику загрожуватиме штраф до 35 мільйонів євро — це максимальна санкція. Україна не має зобов’язання негайно прийняти такий акт, але як держава, що прагне до євроінтеграції, муситиме приєднатися та імплементувати аналогічні вимоги у майбутньому.
Лариса СОКОЛОВСЬКА
(за матеріалами з відкритих джерел)
