Віктор Прядка працює на «Черкасиводоканалі» все своє життя. Прийшов сюди на практику після училища, так і трудиться тут уже 33 роки. Він — слюсар 5-го розряду аварійно-відновлювальних робіт водоканалу. І саме він із колегами виїжджає, реагуючи на повідомлення про витоки, провалені люки та чимало інших ситуацій.
— Робота – нелегка, — розповів пресслужбі підприємства Віктор Вікторович. — Там, де водичка в місті холодна біжить – туди одразу і ми їдемо, обслуговуємо водопровід і каналізацію. Це й налагоджувальні роботи, й підтримка експлуатації мереж. Головне завдання — виконати аварійні роботи якомога швидше (звісно, і якісно), бо маємо якнайшвидше дати людям воду. Працюємо в спеку й у мороз. Буває це займає пів дня, а буває кілька діб… Все залежить від того, яка саме труба дала збій, її стан, чи можна її ще відремонтувати, або треба лише міняти.
Слюсар розповів, що робота іноді приносить цікаві несподіванки. Наприклад, колись із колегами знайшли золоту монету часів царя Миколи. Але найголовнішим скарбом він вважає чуйність:
— Колись працювали у двадцятиградусний мороз, незнайомий чоловік вийшов із приватного будинку, приніс чай усім, смаколики, відігрівав нашу бригаду, причому ще й зі словами вдячності. Інший випадок — подзвонила жінка, яка побачила аварійний люк (у нього кришка провалилася), викликала нас, ми приїхали вже за пів години. Жінка тоді дуже зраділа, що так швидко приїхали, побігла в магазин і принесла нам цілий пакет солодощів. Пам’ятаю, як ми тоді були розчулені й приємно вражені…
Віктор Прядка мріє, щоб Україна швидше перемогла, щоб ми відбудували все, що знищив агресор. А далі його мрії — про нові водогони у новій країні. І щоб люди частіше посміхалися.
За матеріалом сайту “Черкасиводоканалу”
