У наших людей усталилася думка про те, що високосний рік несе хліборобам чимало сюрпризів, здебільшого — неприємних. І — небезпідставно. Бо високосний рік справді часто-густо підносить землеробам непередбачувані проблеми. На підтвердження цієї істини спостережливий аграрій може навести цілу низку фактів. Хоча в останні три десятиріччя погода частенько підсовує селянам неочікувані моменти. Люди й цьому факту знаходять пояснення: на Земній кулі настало тотальне потепління, клімат зазнає непередбачуваних змін.
Однак минулого літа при спілкуванні з одним пасічником мені довелося почути думку про те, що високосний рік для бджільництва — не страшний, а ось післявисокосний стане для пасік справжнім випробуванням. Відверто кажучи, я почутому тоді не надав особливого значення, ба, навіть не можу пригадати, кому конкретно належить ця думка. Пригадалася вона мимоволі нинішньої пори, коли пасіки в багатьох бджолярів зазнали великих втрат, а влітку продемонстрували бідний взяток, подекуди — й повне безмедів’я.
1 серпня за новим церковним календарем святкують Маковія або Медовий Спас. Напередодні цієї дати я обдзвонив півтора десятка пасічників із одним запитанням: чи качали вже мед і скільки його дала кожна бджолородина? На стандартне запитання здебільшого почув:
— Ще не качали, стоїмо на соняшнику, він ще цвіте. Десь через днів 3-4 будемо качати.
А кілька бджолярів відповіли:
— Не качав і качати не буду. Хоч би бджолам самим його вистачило прохарчуватися.
Був і такий відгук:
— Можливо, по одній чи по дві рамки з вулика відкачаємо, щоб хоч якась ложка меду була на пригощання. А більше й не візьмемо — нічого брати.
Всі пасічники, як один, пояснили цьогорічну ситуацію в бджільництві просто:
— Про зимівлю говорити немає чого: те, що вона не добила, доконала норовиста весна. Різкі й несподівані весняні морози завдали шкоди цвітінню садів, отож сади і ягідники залишилися без зав’язі фруктів та ягід, а бджолосім’ї — без підтримувального взятку з вишень, черешень, абрикос, слив, аличі. ягідних кущів.
Не дав цієї весни нектару й озимий ріпак, цвітіння якого припало також на весняні приморозки. Бджоли не літали, ріпак не запилився, не зав’язав насінинок у стручках. Дехто через це навіть його передискував та посіяв замість нього кукурудзу чи сою.
Великі сподівання пасічники покладали на квітування акації. Але її духмяних грон не побачили ні бджолярі, ні крилате населення їхніх вуликів. Бо дебелий весняний мороз так ціпонув, що на акації померзли всі бруньки, які ледве почали розвиватись. Це було справді несподіваним ударом для бджільництва нашого краю. У вуликах не те, що не запахло акацієвим медом, а довелося подекуди навіть підгодовувати комах цукровим сиропом.
Були надії, що допоможе цвіт липи. Та не запахло й липовим медом. Бо цвітіння її по селах було бідним, а подекуди — навіть геть відсутнім. Причина — та ж, що й із білою акацією — майбутні липові квіточки теж потерпіли від морозу тоді, коли бруньки вже мали розкриватися. Отож, і липового меду — катма.
За таких обставин пасіки виручила б гречка. Та її на сільгоспугіддях Черкащини — обмаль. Нині всі фермери й агропідприємства області загалом сіють гречку на меншій площі, ніж колись в одному районі. Побачити тепер не те, що біле поле квітучої гречки, а навіть хоч невелику її ділянку, — рідкість. Тож і про гречаний мед нині також не йдеться.
— Так, нинішнього літа ця олійна культура стала справжнім порятунком для галузі бджільництва. Особливо там, де є як ранні, так і пізні посіви соняшнику, — говорить той єдиний знайомий мені пасічник Дмитро Манько, який напередодні Маковія почав качати мед.
Дмитро Петрович господарює на власній пасіці у рідній Великій Севастянівці на Христинівщині. Він — пасічник-професіонал, освоював свого часу ази бджолярства в технікумі у Чернятині на Вінниччині. Отож, Божих комах шанує й господарює біля них найкращим чином.
Відхід бджолородин після зими у Манька був мінімальним. Своїми знаннями, секретами майстерності Дмитро Петрович ділиться з друзями та товаришами, хто також має прихильність до бджільництва. Зокрема, він товаришує з односельцем Андрієм Лантухом. Дмитро Манько качав мед напередодні та на Маковія, а Андрій Миколайович — вчора та позавчора.
— І нас, і багатьох пасічників добряче виручив цьогоріч соняшник, — говорить Дмитро Манько. — Було в мене одне викачування, але воно дало десь по два десятки кілограмів меду з кожної бджолородини. Соняшник переважає в цьому медові, хоч, звичайно, є якась частка й нектару з різнотрав’я. Головне для пасічників зараз — не забрати все з вулика, щось залишити Божим комахам і на осінь, і на розвиток сили сім’ї на зиму.
Ось такі реалії цьогорічного медозбору.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. с.Велика Севастянівка на Христинівщині
Читайте також: Хочеш мед качати — треба медоноси висівати. Так щорічно забезпечуєвисокий медозбір пасічник Василь Драч із Золотоніщини
