Давно зникли на Черкащині місця, де вільно та легко дихається степовими травами, де до самого обрію не видно чорної гнітючої ріллі, де небо дзвенить пташиним багатоголоссям, а природа дає змогу перенестися в уяві на кілька сторіч назад і побачити перед собою землю такою, якою бачили її наші прадіди.
Від колишньої величі природних цілинних земель залишилися лише уламки. Одним із таких найцінніших уламків є широка степова балка на Катеринопільщині. З її найвищих пагорбів через ковилові схили відкривається грандіозний краєвид на плавні Гнилого Тікича. Добре проглядається кожне лебедине гніздо, чаплі в очереті, короткі перельоти дрібних водно-болотних птахів. Але справжній пташиний рай починається на суші. У квітні найкращі гніздові місця займають жайворонки, кропив’янки, трав’янки, вівсянки, плиски, щеврики і т.д. Пізніше до них доєднаються деркачі та перепілки. Загалом тут можна спостерігати не менше сотні видів за рік. Тільки хижі птахи та сільгосптехніка можуть іноді турбувати пернату живність.
Саме через віддаленість від населених пунктів ця степова балочка зберегла чимало рідкісних видів рослин. Зараз на пагорбах квітує горицвіт весняний, на сонячних схилах з’являються перші квіти степового мигдалю, на них, як на перші весняні ласощі, злітаються ксилокопи звичайні, а над весняною зеленню ще досі сивіють стебла ковили волосистої. Стільки ковили, як на цих схилах, ще ніколи не доводилося бачити на Черкащині. Ковила завжди викликає асоціацію з простором, вільною природою, літнім сонцем, табунами коней і, звісно, з козацькими військовими традиціями.
Під старими куртинками ковили можна знайти ще одне червонокнижне диво — маленький гриб трутовик коренелюбний. Він росте лише в цілинних степах зі значною кількістю ковили. Знайдена на Катеринопільщині популяція трутовика корнелюбного поки що єдина в Черкаській області та найпівнічніша в Україні. Інший рідкісний гриб — зморшок степовий — тут у великій кількості. Також влітку варто пошукати малопоширений, проте без охоронного статусу, гриб — печерицю великоспорову. Вона, як і деякі інші степові гриби, утворюють великі «відьмині кола» серед трави.
Радують своєю численністю регіонально рідкісні рослини: гадюча цибулька непомітна, леопольдія тонкоцвіта, залізняк козацький, зіновать австрійська, айстра степова, барвінок трав’янистий.
Серед червонокнижних комах також трапляється барвистий метелик поліксена, а влітку є шанс зустріти головного запилювача дикої спаржі — бджолу андрену золотоногу.
Ще один червонокнижний представник — шуліка чорний. Був звичайний вид, а зараз потребує збереження.
Якщо не взяти під охорону цю степову балку над Гнилим Тікичем зараз, то через рік-два вона назавжди зникне під полями рапсу або кукурудзи. Стане бідною, німою, невиразною. Зникне домівка кількох тисяч видів дрібних тварин, рослин, грибів та інших форм життя.
Було б невиправною втратою забути, які вони, наші рідні степи.
Тому маю велику надію на те, що Катеринопільська громада підтримає створення ландшафтного заказника «Широкий степ».
Любов ІЛЬМІНСЬКА, краєзнавиця (з допису в фейсбуці)
