Ця телефонна розмова виявилася досить несподіваною для мене за темою й змістом, стосувалася закладів культури. Звернувся фронтовик, мій давній знайомий, який колись активно займався волонтерством і допомагав нашій волонтерській групі зі збором гуманітарки для фронтовиків. А коли він одягнув піксельний однострій захисника, ми з ним кілька разів зустрічалися на Донбасі в районі Слов’янська, Краматорська, Дружківки. Пізніше, коли він перебував на реабілітації, ми вже разом із ним їздили до бійців, які вели бої на Курському напрямку.
Отож, почувши знайомий голос, я відразу поцікавився:
— Ти де? Як ти?
— В госпіталі, в сусідній області, — відповів фронтовик. — Але мова не про мене. Добре було б, коли б із вами, як із журналістом, поспілкувалася староста з Вергунів. Там вдалося зберегти активну діяльність соціальних закладів села, попри воєнне лихоліття. Згодні, щоб я поділився номером вашого телефону?
— Звичайно. З однією лиш умовою: одужуй, друже, пошвидше!
Далі був дзвінок із Вергунів і, зрештою, моя поїздка в це причеркаське село.
Староста Вергунівського старостинського округу Наталія Шевченко займає цю посаду з 2021 року, а з 2019 була депутатом Червонослобідської сільської ради, де представляла інтереси вергунівців.
— Мені тоді надзвичайно ятрило душу питання: як зробити так, щоб наш сільський будинок культури й надалі був активним місцем спілкування жителів, щоб він зберіг славу сільського вогнища культури, — поділилася міркуваннями при нашій зустрічі Наталія Валеріївна. — Побудований ще в 1969 році коштом колишнього вергунівського колгоспу, будинок культури був тоді одним із найбільших за площею подібних закладів в Україні. Тут буяла культурна життєдіяльність і тоді, й після 2007 року, коли СТОВ «Колос» передав СБК у комунальну власність Вергунівської сільської ради. Не зменшилися обсяги роботи й після того, як заклад увійшов до структури Центру культури, дозвілля, спорту та туризму Слобідської територіальної громади.
Слава Богу, що прагнення наших дорогих вергунівців та мої намагання в цьому напрямку знаходять підтримку з боку голови Слобідської сільської ради Олександра Петровича Литвиненка. На базі СБК нині стабільно працює 13 гуртків різних напрямків та любительське об’єднання. Вони охоплюють активною діяльністю сотню сільських жителів. У закладі діють творчі колективи, спортивні секції, проходять різноманітні патріотичні, культурно-просвітницькі, соціальні та розважальні заходи. У холодний період року будівля обігрівається частково електричним опаленням. Мене дуже турбувало, щоб наш осередок культури відвідувала сільська дітвора, молодь, щоб хлопчики та дівчатка активно брали участь у різних гуртках та ансамблях. І так воно й є. Старше покоління гуртується у вокально-інструментальному ансамблі «Ретро», який об’єднує подвижників художньої самодіяльності 80-90 років минулого століття.
— Десятий рік у нас працює гурт «Молоді серця», — говорить директор СБК Станіслав Манько. — Керує ним незмінно Євген Юпин — людина творча, з неабияким музичним обдаруванням. Євген Іванович розпізнає серед дітей справді обдарованих, у кого музика дзвенить у душі та в серці. Він — не лише здібний очільник гурту, а й творець музики до низки творів, які виконують «Молоді серця». Цей гурт є постійним учасником різного рівня конкурсів та фестивалів, де стає їх переможцем та дипломантом. На останньому відбірковому турі гурт отримав диплом третього ступеня в номінації «Рок-музика», що забезпечило йому участь у завершальному акорді Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона рута». І ось у вересні вергунівські «Молоді серця» представлятимуть Черкащину на фестивалі у Львові.
— Нинішні учасники гурту — всі вергунівці, — розповідає Євген Юпин. — Надія Шальонна працює в старостаті, Софія Луцик, Тетяна Горбенко та Денис Ульянов — студенти Черкаського національного університету ім.Б.Хмельницького. Але перші кроки до складу гурту вони зробили, ще будучи дев’ятикласниками нашої сільської школи. Нині в нас є 7 школярів із 6-7 класів, які прилучаються до музики. Це — наша надія та нова зміна, яка пройде через творчий вишкіл і стане майбутнім поповненням гурту.
Маю на увазі подружжя Станіслава та Олени Манько. Станіслав Миколайович із 2005 року — директор СБК, Олена Петрівна — художній керівник у цьому ж закладі вже понад 36 років.
— Станіслав Миколайович — це людина, яка живе та горить здобутками й турботами свого закладу, — зазначила староста Вергунів Наталія Шевченко. — Завжди допоможе підлеглим розв’язати всі проблеми, підтримає в тяжку хвилину. Неабияку ініціативу виявляє й у наданні волонтерської допомоги ЗСУ. А що стосується Олени Петрівни, то завдяки її відданості культурі, мистецтву та громаді сформувалася основа безперервного розвитку творчого життя села. Вона є керівником багатьох гуртків при СБК, завдяки її натхненній праці створені та підтримані аматорські колективи, проведені сотні масових заходів і концертів, залучені до розвитку культури цілі покоління жителів Вергунів. Чого варті народний аматорський вокальний ансамбль української пісні «Дивоцвіт» під спільною орудою пані Олени та Євгена Юпина. А студія сучасної естрадної пісні «Мрія», якою вона опікується тривалий час, неодноразово стає переможцем фестивалів та конкурсів.
Додам до слів старости, що в БК працюють три групи танцювального колективу «Веселка» під керівництвом молодої наставниці Анастасії Музиканської. Є при закладі культури й студія кікбоксингу, де вергунівську молодь тренує Олександр Філінський. Працює філіал Слобідської музичної школи, зокрема класи бандури та баяна. Гріх обминути увагою й драматичний гурток та гурток художнього читання.
І останній рядок про цей заклад — двічі на тиждень тут безплатно демонструють мультфільми для дітей.
Тому й живе будинок культури повноцінно, активно, стабільно.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. с.Вергуни Черкаського району
Читайте також: На берегах Сули звучав фольклор і читали Дімарова
