Ця весна хоч і була задовгою і не балувала теплом, та все ж наприкінці травня забуяла таким пишним цвітом, що аж подих від цієї краси перехоплює. Це ніби сама природа відгукнулась на теперішнє наше життя — спочатку холодом тривог через війну, розв’язану російським агресором проти України, а потім — щедрим розквітом, в якому ніби втілились непереборна життєва сила нашого народу, його світла енергетика, спрямована в майбутнє і націлена на Перемогу.
Розквітли розкішними садами та квітами і села Ротмістрівської сільської територіальної громади: Ротмістрівка — адміністративний центр ТГ, Куцівка, Ковалиха, Мельниківка, Ташлик, Самгородок, Макіївка, Санжариха, Буда-Макіївка, Носачів, Ленське, селища Вовківка та Степок.
За кількістю населених пунктів Ротмістрівська СТГ — одна з найбільших у Черкаському районі. І живуть тут працелюбні, добрі й чуйні люди, які за будь-яких обставин діють плече до плеча і для яких Україна, рідна земля — понад усе.
Очолює громаду сільський голова Володимир Ховайба, досвід роботи якого в системі органів місцевого самоврядування налічує майже 15 років. З ним — і наша розмова.
— Володимире Івановичу, ніхто на початку цього року навіть уявити не міг, що Україна опиниться в полум’ї війни через зазіхання «братньої» росії на територіальну цілісність нашої держави. Поруйновані міста і села, тисячі вбитих і поранених мирних жителів, мільйони переміщених осіб — віки минуть, а простити ці криваві злочини сусідньої країни ні українці, ні світ не зможуть.
— Ми обов’язково відстоїмо свою свободу і незалежність нашої держави. Наша впевненість у Перемозі — непохитна. Вона грунтується на стійкості й мужності Збройних Сил України, єдності суспільства, патріотизмі громадян, духовних цінностях, притаманних українській нації.
З перших же днів війни майже 200 жителів нашої громади добровільно, не чекаючи повісток із військкомату, пішли боронити Україну. Це хоробрі й відважні люди, з непохитною громадянською позицією. Їхні імена вже вписані золотими літерами в історію нашої громади, як і України, яку вони захищають. Багато з наших односельців-фронтовиків уже відзначені нагородами на державному рівні, стали командирами бойових підрозділів. З усіма нашими земляками ми підтримуємо тісні зв’язки, усією громадою збираємо і надсилаємо на фронт гуманітарну допомогу. Жителі громади готують для фронтовиків тушонку, різносоли, в’яжуть маскувальні сітки. За кошти громади ми придбали прилади нічного бачення, необхідне для бійців екіпірування.
На жаль, маємо серед наших земляків і втрати. Днями загинули Микола Безніс та Сергій Киндик. І це горе разом із їхніми рідними переживаємо ми всі разом, спільно. Бо й немає серед майже дев’яти тисяч жителів громади таких, які б не прийняли в своє серце цей біль. Наша глибока шана і вічна пам’ять Героям — мужнім синам Ротмістрівського краю.
— Ця підступна війна так чи інакше позначилася на кожній родині. Навіть у тих населених пунктах, де ситуація більш-менш спокійна, люди жахаються звуків сирени протиповітряної оборони. Що вже говорити про тих, хто безпосередньо пережив бомбардування, втрату житла, майна і змушений був евакуюватися з зони бойових дій без грошей, найнеобхідніших речей. Покладатися такі вимушено переміщені особи можуть лише на державну підтримку та допомогу місцевих громад.
— Коли люди відчувають безпорадність у критичних ситуаціях, це дійсно може їх деморалізувати. На це, думається, ворог і розраховував, сподіваючись, що мільйони біженців стануть для України справжньою катастрофою — економічною, соціальною, моральною. Але так само, як і з бліцкригом, у агресора і в цьому плані — розхитати суспільство — нічого не вийшло. Передусім ефективно й оперативно спрацювала влада — Президент України Володимир Зеленський, уряд, Верховна Рада, виконавчі структури на місцях. Державна фінансова підтримка, забезпечення переселенців на рівні громад тимчасовим житлом, одягом, харчуванням, ліками, засобами гігієни тощо — все було в центрі уваги. Надзвичайно велику роль в адаптації переселенців відіграли волонтери. А в нашому випадку — вся Ротмістрівська територіальна громада. Якщо чесно — я сам був вражений, з якою добротою і співчуттям люди поставилися до проблем переміщених осіб. А їх у нашій громаді, до речі, 447. Було попервах близько семисот. Але хтось поїхав далі — в Західну Україну або ж за кордон, а хтось, скажемо так, — «не прижився». Але всім одразу була надана і зараз надається допомога — від продуктів харчування до речей щоденного вжитку. Наші ротмістрівчани діляться всім, що мають. Несуть безкоштовно приїжджим усе, що виростили на городі та мають в обійсті. Такий у нас, українців, менталітет.
Наскільки гостинні й привітні жителі Ротмістрівської громади, свідчить уже те, що, приміром, попервах зі Сходу приїжджала одна сім’я: батьки з дітьми та старшим поколінням, а потім уже й уся велика родина — сестри, племінники, свати, близькі й далекі родичі. Це як у Валентини Пихтіної, інваліда з Дружківки в Донецькій області, яка виїжджала під вибухами бомб зі свого міста. В чому була вдягнена — в тому й поїхала, бо й зібрати якісь речі часу просто не було. І подібні долі у кожного, хто пережив жахи в зоні бойових дій і кому сьогодні потрібні розуміння, чуйність, милосердя. Всі ці риси є у жителів Ротмістрівської громади і виявляють вони їх повною мірою. За що я їм щиро вдячний і вважаю за честь жити, працювати і розбудовувати разом зі своїми земляками громаду, яка, прийде час, за соціальними, побутовими умовами проживання стане однією з кращих у Черкаському районі, а, можливо, й області.
Велику допомогу в забезпеченні всім необхідним громадян, які змушені були покинути власний дім внаслідок збройної агресії росії, нашій громаді надає Черкаська районна військова адміністрація, яку очолює Валерія Бандурко. Гуманітарна допомога, яка надходить у район, відразу ж прямує до громад, у тому числі й у Ротмістрівську СТГ. І ми за це щиро вдячні.
Окрім цього нам допомагають Черкаська обласна організація Товариства Червоного Хреста України, благодійні організації — БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез», БФ «МХП — Громаді», ГО «Горизонт змін». Незважаючи на сьогоднішні складні економічні обставини, благодійну допомогу надають і сільгоспвиробники, які працюють на терені громади. Це — СТОВ «Мельниківське», СТОВ «Перемога», ТОВ «Альфа-Агро КВГ», ТОВ «Деметра-ЛК», ТОВ «Агро-Рось-інвест», фермерські господарства «Ружин», «Агро-Проялз», «Вікторія», «Віктор» та інші. Діємо як одна велика родина, яка в складній ситуації готова прийти на допомогу кожному.
Центром підтримки переміщених осіб із перших днів війни стали сільська рада, її виконавчий комітет, структурні підрозділи, ЦНАП. Враховуються всі потреби переселенців: від забезпечення їх безкоштовним житлом, харчуванням, засобами гігієни, одягом — до влаштування дітей у школи, дитячі садки тощо.
— Війна багато що змінила в нашому житті, поставила немало викликів, у тому числі — й економічних, від вирішення яких залежить розвиток громади, соціальна захищеність її жителів.
— Проблем наразі дійсно вистачає, але самі вони не усунуться, якщо ми не докладемо зусиль, професійних дій і відповідальності для їх вирішення. Так, деякі програми з розвитку інфраструктури в населених пунктах на час воєнного стану в країні були призупинені. Як, приміром, капітальний ремонт другої черги дороги до Ковалихи, половину якої ми відремонтували минулого року. Але це не означає, що програму розвитку дорожньої інфраструктури й фінансування робіт, пов’язаних із будівництвом, реконструкцією, ремонтом та утриманням автомобільних доріг Ротмістрівської СТГ, відкладено, як-то кажуть, у «довгий ящик». Ми продовжуємо акумулювати кошти на ці надзвичайно дороговартісні роботи, і порядок, попри все, на наших транспортних комунікаціях наведемо. Це ж стосується й розвитку мережі централізованого водопостачання в Ротмістрівці. Підготовчі роботи в цьому напрямку вже проведено, але реалізовуватимемо цей проєкт, найімовірніше, вже теж після Перемоги.
Минулого року було розроблено проєкт з капітального ремонту Ротмістрівського сільського будинку культури, який не працював майже 25 років. При цьому талановиті колективи художньої самодіяльності БК відомі далеко за межами громади. От тільки сам будинок культури аж ніяк не відповідає сучасним вимогам. За розрахунками вартість реконструкції має становити 25 мільйонів гривень — сума непідйомна для громади. Тому планувалося, що капітальний ремонт цього БК відбуватиметься в рамках національної програми «Велике будівництво». Але знову ж таки на заваді стала війна.
Питань до вирішення маємо немало. Причому — в кожному селі й селищі, де через нестачу коштів десятиліттями мало що ремонтувалося й будувалося. Якщо ж узяти до уваги, що Ротмістрівська СТГ в повному складі сформувалася в 2020 році й, по суті, мала на своє організаційне, фінансово-господарське становлення лише рік, і це в умовах пандемії, то за такий короткий проміжок часу говорити про кардинальне оновлення чи будівництво об’єктів інфраструктури не доводиться. Хоча підготовка до змін, покращення умов проживання жителів громади розпочалася. Сьогодні вже підготовлено цілий ряд проєктів, відповідної документації по визначених об’єктах. І вони обов’язково будуть втілені в життя. Наші села повинні стати сучасними населеними пунктами, якими ми будемо пишатися й у яких буде приємно й комфортно жити.
— Реалізація запланованого залежатиме від надходжень до місцевого бюджету.
— За підсумками минулого року до бюджету Ротмістрівської громади, включаючи трансферти, надійшло понад 70,7 мільйона гривень, що становить 105,25 відсотка, затверджених розписом планових показників. При цьому найбільших податків та зборів надійшло на доходи фізичних осіб. А це ще й показник зайнятості населення. Коли люди при роботі, у них підвищуються зарплата, це не може не радувати.
Взагалі на території громади здійснюють господарську діяльність 82 суб’єкти господарської діяльності. Це переважно агропромислові підприємства. І вони справно платять податки. Завдяки податковим надходженням ми можемо утримувати заклади освіти, охорони здоров’я, культури, об’єкти в галузях фізичної культури і спорту, житлово-комунального господарства. Громада зберегла всі 18 закладів освіти. У нас стовідсотково забезпечуються безкоштовим харчуванням учні початкових класів, діти-сироти, діти-інваліди, позбавлені батьківського піклування, діти, батьки яких захищали в АТО/ООС і сьогодні захищають незалежність нашої держави, діти з сімей, переміщених із зони бойових дій. Минулого року ми провели капітальний ремонт систем опалення у Ташлицькому ліцеї та Носачівській гімназії. Цьогоріч будуть проведені необхідні ремонти в усіх закладах загальної середньої освіти та дитсадках. В якій би формі не відбувався в новому навчальному році освітній процес, навчальні заклади повинні бути готові до прийому дітей.
На території громади діють сім фельдшерських пунктів, фельдшерсько-акушерський пункт та дві амбулаторії. З бюджету громади виділяються кошти на придбання ліків для людей, хворих на діабет, допомогу тяжкохворим.
Незмінною до виконання, попри всі сьогоднішні економічні складнощі, залишається комплексна програма «Турбота». У нас діє комунальний заклад «Центр надання соціальних послуг Ротмістрівської сільської ради», який ми створили минулого року і в якому на обліку перебуває наразі 1170 людей зі складними життєвими обставинами, інваліди, онкохворі, чорнобильці, учасники бойових дій, громадяни похилого віку, які не здатні до самообслуговування. Різні долі у цих людей, але кожному потрібні підтримка і турбота про них громади.
Всі ми відповідальні один за одного, за громаду, свій край, Україну. Саме цією єдністю сильна й міцна наша держава, яку ніколи й нікому не подолати і якій бути у віках.
Інтерв’ю вела Наталя ВІРГУШ
