Нещодавно в науковій бібліотеці ім.М.Максимовича Черкаського національного університету ім.Б.Хмельницького відбувся тематичний вечір-реквієм, присвячений 70-річчю від дня народження відомого аграрія, заслуженого працівника сільського господарства України й громадсько-політичного діяча Дмитра Олександровича Лисуна (1955-2010 рр.). У ньому взяли участь студенти ННІ природничих та аграрних наук, які здобувають фах агронома, бібліотечні працівники, представники владних структур.
Захід відкрив вітальним словом перший проректор, професор Василь Мойсієнко. Про життєві здобутки знаного краянина розповіли присутні на акції пам’яті почесні гості: начальник управління освіти й науки Черкаської ОДА Валерій Данилевський, народний депутат України п’яти скликань Іван Заєць, завідувачка відділу освіти, охорони здоров’я, культури і спорту Золотоніської РВА Оксана Чурова, виконавчий директор Федерації греко-римської боротьби Черкаської області, майстер спорту України Анатолій Самоха, а також син Дмитра Лисуна, заступник директора ПСП «Плешкані» Антон Лисун.
Життя Дмитра Лисуна, що виявилося таким закоротким (доля відмірила йому лише 54 роки), стало взірцем самовідданого служіння святій хліборобській справі й українському народові. Він народжений
17 жовтня 1955 року в с.Гірники на Рівненщині, зростав у родині, яка зазнала жорстоких репресій від радянської влади за підтримку бойових дій УПА. Дмитро закінчив середню школу №7 м.Дубно, вищу освіту здобув у знаному столичному виші — сільськогосподарській академії, де опанував фах інженера-електрика. У студентські роки він заприятелював із дещо старшим від нього Іваном Зайцем (навчався на економічному факультеті вишу). Юнаки гаряче дискутували з питань вітчизняної минувшини й сьогодення та неодмінно доходили спільної думки про те, що Україна має, зрештою, стати українською.
В академії Дмитро Олександрович захопився вільною боротьбою, став учасником і переможцем міських, обласних, а згодом — республіканських і навіть всесоюзних борцівських турнірів, зажив звучної слави непереможного бійця. Невдовзі йому було присвоєно кваліфікацію майстра спорту СРСР.
Свою трудову діяльність Дмитро Лисун розпочав у листопаді 1978 року на посаді головного інженера колгоспу в с.Башарівка на Рівненщині, а невдовзі обійняв відповідальну посаду головного інженера райсільгоспенерго в Червоноармійську (нині — Радивилів).
У 1983-му молода родина Лисунів переїхала в с.Подільське на Золотоніщині, де Дмитро спочатку очолив інженерну службу, а потім став заступником директора місцевого птахоплемрадгоспу. А вже в січні 1985-го його було обрано головою правління колгоспу в с.Плешкані, котре на той час пасло задніх у районі заледве не з усіх показників. Проте завдяки високій фаховості, унікальним організаторським здібностям і невгамовній енергії молодому очільнику за рекордно короткий час вдалося вивести господарство на передові позиції. На старті реформування села Дмитро Лисун ініціював створення сільгосппідприємства принципово нового типу. Таким стало перше на Черкащині й одне із найперших в Україні приватне сільськогосподарське підприємство, що прибрало назву «Плешкані» (1998).
Дмитро Олександрович був щонайактивнішим учасником громадсько-політичного життя рідного краю й України. Саме він ініціював відновлення роботи Плешканівської сільської ради, успішно представляв інтереси земляків і в Золотоніській районній, а згодом — і в Черкаській обласній радах. Зрештою, Дмитро Олександрович наважився на штурм найвищих владно-державних вершин, висунувши свою кандидатуру на виборах у Верховну Раду України. Вперше це було в 1994, а потім — у 1998. Та стати парламентарем йому на цих перегонах не випало…
У вересні 1998 року було видано президентський указ про призначення Д.О.Лисуна на посаду голови Золотоніської райдержадміністрації. Попри коротку управлінську каденцію (всього рік і три з лишком місяці), яскраво виявилися унікальна здатність Дмитра Олександровича забезпечувати успіх у керівництві життям району. Вже на кінець року вдвічі скоротилася заборгованість із виплат заробітних плат і пенсій, проходило поетапне оздоровлення економіки, проводилася газифікація сіл, забезпечувалося ритмічне функціонування соціально-культурної сфери.
Наступного року після відставки Дмитро Олександрович зосередився на керівництві своїм господарством у Плешканях, котре стало маяком аграрної галузі Черкащини. Не стояв Дмитро Олександрович і осторонь політичного життя. За рекомендацією Віктора Ющенка, Івана Зайця та Юрія Костенка він балотувався кандидатом у народні депутати від «Нашої України» на весняних виборах 2002 року. Втім, і цього разу він програв вибори провладному висуванцеві. Дмитро Лисун узяв щонайактивнішу участь у подіях Помаранчевої революції, входив до регіонального штабу кандидата у президенти Віктора Ющенка, виступив одним із спонсорів київського Майдану.
Рік 2005-ий поставив Дмитра Олександровича на владний олімп Черкащини: у лютому його було призначено першим заступником голови Черкаської ОДА. На нього було покладене величезне коло відповідальних обов’язків, але провідними в управлінській діяльності стали питання розвитку агропрому, харчової та переробної промисловості. За каденції Дмитра Лисуна агропромисловий комплекс Черкащини ввійшов до трійки провідних в Україні. Втім, уже через рік спраглий до конкретної справи Д.Лисун повернувся на свою звичну посаду директора плешканівського господарства. Вочевидь, той, хто звик бути першим, не може стати другим, нехай навіть і на високих владних щаблях…
У Плешканях на Дмитра Олександровича чекали понад 10 тисяч гектарів землі, п’ять молочнотоварних ферм, на яких утримувалося понад 5 тисяч голів великої рогатої худоби, а найголовніше — на нього очікував тамтешній люд, який безмежно поважав і щиро любив свого керівника. У 2008 році стала до ладу перша черга сучасного молочного комплексу з американським доїльним цехом «Карусель» — утілення давніх сподівань і справжнє дітище плешканівського директора. А якщо вдатися до статистичних узагальнень, одержимо вражаючу цифру: за майже 25 років господарювання Дмитра Лисуна в Плешканях валове виробництво аграрної продукції зросло тут у 20 разів!
Плешканівське господарство стало місцем паломництва для аграріїв мало не з усієї України. Побували тут і делегації з далекого зарубіжжя, зокрема були приємно вражені побаченим фермери з Франції та Німеччини.
Перебуваючи у зеніті розкрилля, Дмитро Олександрович і гадки не мав, що вже недовго йому топтати ряст на цій землі… Той спекотний 30-ий день липня 2010-го не віщував нічого лихого. Аж тут близько 10-ої ранку директору повідомили, що на території плешканівської ферми горить сховище люцернового сіна. Разом із сином Антоном Дмитро Лисун миттю прибув на місце події, з іншими працівниками взявся гасити пожежу. Раптом усі побачили, як Дмитро Олександрович схопився за голову й, мов надломлене дерево, впав на розпечену землю. Він помер на руках сина дорогою до Гельмязівської лікарні, як виявилося, причиною передчасної кончини став обширний інсульт.
Попри трагедію втрати керівника, нині ПСП «Плешкані», яке очолює разом зі своїми синами Юрієм і Антоном дружина Дмитра Олександровича, заслужена працівниця сільського господарства Людмила Іванівна Лисун, продовжує перебувати в поважному статусі аграрного лідера Шевченкового краю. І це є найкращим пам’ятником Дмитрові Олександровичу!
Пам’ятають у нашому краї й внесок Дмитра Олександровича у розвиток українського спорту. Від 2010 року в Черкасах на базі спорткомплексу «Будівельник» проводиться щорічний відкритий обласний турнір із греко-римської боротьби серед юнаків пам’яті Дмитра Лисуна. Постійним його головним спонсором виступає ПСП «Плешкані».
Образ Дмитра Олександровича Лисуна живе в пам’яті наших краян. Увічнено ім’я видатного організатора аграрного виробництва в назві однієї з центральних вулиць Плешканів. За ухвалою правління ВГО «Народна рада» Д.О.Лисуна було нагороджено (посмертно) Золотою зіркою Героя народу України. Побачила світ і документальна повість «Дмитро Лисун: від Гірників до Плешканів», яку, до речі, було вручено кожному з учасників заходу-реквієму.
Григорій ГОЛИШ, директор наукової бібліотеки ім.М.Максимовича ЧНУ ім.Б.Хмельницького, голова Золотоніської районної організації НСКУ
