Чи знаєте ви, що в азербайджанському Сумгаїті є вулиця під назвою Черкаси? Її довжина — близько шести кілометрів. Ті, хто прибуває до Сумгаїта потягом, відразу потрапляють на вулицю Черкаси, адже саме тут розташований залізничний вокзал, до якого колись напряму можна було доїхати з України. Окрім житлових будинків, тут ще є хлібний завод та міське управління статистики.
Після початку повномасштабної війни місто-побратим не залишилося осторонь і надіслало до Черкас близько 50 тонн гуманітарної допомоги, — розповіла засновниця Об’єднаної української громади в Азербайджані імені Івана Франка Таміла Мусаєва, за ініціативи якої був надісланий благодійний вантаж.
— Українська громада в Сумгаїті існує з 2017 року. Її представники всіма силами намагаються зберегти рідну мову, культуру та традиції далеко від Батьківщини, — зазначила пані Таміла. — Хоч народилася я в Сумгаїті, мої найяскравіші спогади дитинства пов’язані з Україною. Моя мама — українка з Кіровоградщини, а дядько, її брат, — зі Сміли. Моє серце просто прикипіло до українського села: саме там ми з бабусею варили мій перший борщ і пекли найсмачніші пироги з яблуками. А з дідом ловили карасів у мальовничому озері.
Бабуся працювала директором сільської школи. Вечорами до неї приходили колишні учні, я дуже добре пам’ятаю атмосферу їхніх теплих розмов. Часто за чаєм ми обговорювали факти з історії України, і мені було дуже цікаво — я слухала, запам’ятовувала, і тепер розповідаю своїм дітям. Та школа серед української зелені — мій дуже яскравий спогад. Я маю відео, яке зняла, коли була там востаннє; часто його передивляюся. Досі шукаю місця, схожі на ті з дитинства. Інколи вдається знайти їх тут, у Сумгаїті.
Наприклад, Пасху ми з сім’єю завжди святкували. І до сьогодні щороку ми разом із донькою печемо пасочки; вона дуже любить їх прикрашати.
Усі важливі дати, пов’язані з Україною, відзначаються у стінах Української суботньої школи, заснованої завдяки сину пані Таміли — Фаріду. Після поїздок до України він захопився мовою та культурою, самостійно почав вивчати українську, надихнув маму на створення освітнього простору. Нині у школі навчається 30 українських дітей. Вони мають уроки мови, історії та мистецтва. Також українську мову вивчають випускники-азербайджанці, які планують вступати до українських вишів та студенти, які навчаються в Україні.
— Окрім цього ми з громадою часто організовуємо заходи для українських кримських татар. У мене зберігаються малюнки, які надсилали діти з Криму для нашої громади ще до початку війни. У нашій організації є представники цього народу, разом із ними ми інформуємо суспільство та невтомно відстоюємо гасло: «Крим — це Україна», — розповідає Таміла Мусаєва.
Сумгаїт — місто великої хімії, металургії та інших промислових підприємств із майже 300-тисячним населенням — досить молоде. Нині йому виповнюється 75 років. Воно, як і його побратим Черкаси, стрімко розвивається. Щось тут, можливо, сосни в центральному парку, дуже нагадує Черкаси…
Надія КИРЕЙ, м. Сумгаїт
для “Черкаського краю”
Читайте також: Навпростець через полігон: у Черкасах хочуть створити нову вулицю
