Слава Богу, перші жнивні клопоти в хліборобів завершилися успішно, зібрано врожай ранніх зернових, зернобобових та технічних культур. Віджнивували на пшеничних, яшних, горохових та ріпакових полях. Настав відносно короткий перепочинок перед початком молотьби соняшника та сої. (Останню вже пробують молотити на ранніх посівах). Хіба що ті, хто посіяв гречку та просо, ведуть їх косовицю. Але таких — небагато. Мабуть, так само, як і тих, у кого кипить робота на кормових полях. Бо на кормовому клину зараз триває косовиця багаторічних трав (в основному — люцерни) на сіно або сінаж, потихеньку виходять на кукурудзяні плантації силосні комбайни. Адже підійшла черга заготовити головний соковитий корм для великої рогатої худоби — силос. Отож, у кого є тваринницька галузь, у того пауза в збиральних роботах на полі буває досить коротка. Кілька днів перепочинку — й нове коло турбот. Так працюють і трудівники корпорації «Украгротех» на Христинівщині.
Годівля з річних запасів
Коли свого часу в корпорації «Украгротех» остаточно було вирішено зберегти тваринництво, не скорочувати й не зменшувати, то постало питання про його переведення на новий, інтенсивний шлях розвитку. Виникла потреба переходу на більш сучасні прогресивні європейські технології. Однією з таких зарубіжних перспективних новинок стала зміна системи годівлі тварин.
— Ні для кого не є таємницею те, що в колгоспні часи продуктивність молочного стада різко змінювалася двічі на рік — весною та восени, коли худобу переводили на годівлю зеленими кормами, а потім, коли вони закінчувалися, повертали на раціон без свіжої соковитої зелені, — ділиться спогадами директор Углуватського відділку корпорації Галина Осадча. — Тому з запровадженням зміни в утриманні та доїнні корів найбільш вагомим нововведенням стала стабільна годівля зі сховищ протягом усього року. Для цього потрібно було дещо змінити. Не лише площу кормового клину, а й його структуру. На це й наш інвестор, і ми самі пішли без сумніву, бо всі розуміли, що запровадження власне нового методу догляду вимагає змін і в кормовому виробництві. Тому перейшли на створення цілорічного запасу кормів усіх видів, щоб постійно ними годувати худобу без очікувань ранніх чи пізніх зелених укосів весною чи восени.
— Така стабільна цілорічна годівля поголів’я кормами зі сховищ дала можливість збалансувати раціон усіма необхідними речовинами й стала істотним доповненням до оптимального мікроклімату в приміщеннях, — говорить головний технолог тваринництва корпорації Олександр Деркач. — Попри страшну спеку надворі, в приміщеннях тварини почуваються комфортно, бо тут їм гарантована помірна прохолода. А плюс — смачна й поживна, а головне — стабільна годівля, то й є результат. Зараз від кожної дійної корови ми одержуємо щодоби по 34 кілограми молока високої жирності та гарної якості.
Ця моя зустріч в Углуватці з Олександром Деркачем на племзаводі відбулася наприкінці останнього серпневого тижня. Тому, готуючи цей матеріал до друку, я у вівторок, 2 вересня, зателефонував до нього й поцікавився попередніми підсумками роботи за січень-серпень.
— За 8 місяців надій молока в розрахунку на кожну фуражну корову становив понад 7200 кілограмів, — повідомив Олександр Станіславович. — Ще раз підкреслюю, що це — не лише результат сумлінної праці тваринників, а й завдяки мікроклімату в приміщеннях та стабільній збалансованій годівлі кормами зі сховищ.
Турбота, турбота і ще раз турбота
— Нинішнє становище тваринницької галузі нашого агропідприємства складалося не за один рік і навіть не за одне п’ятиріччя, — ділиться міркуваннями генеральний директор корпорації «Украгротех» Євгеній Омельяновський. — Відповідно, й ставлення як до тваринницької галузі, так і до такого важливого сегменту її благополуччя, як кормова база, формувалася та зміцнювалася роками. І нині становище в цій царині можна охарактеризувати так: до виробництва кормів трудівники корпорації ставляться так, як і до виробництва хліба. Це є запорукою високого кінцевого результату.
— Люцерну ми скосили вже втретє, — розповіла Галина Осадча. — Два її укоси пішли на сінаж, а цей, третій, — на сіно. Сінажу заготовили 2300 тонн, а сіно закінчуємо тюкувати. Тюки — круглі, великі, кожен вагою 220 кілограмів. Сіно — високої якості, листочки тримаються стебел, ця люцерна має високу поживність. Практика засвідчує, що за сприятливих умов рослини швидко відновляться. Вдосталь заготовили й соломи. І сіно, й солома — під накриттям у сховищі.
— А як із заготівлею основного соковитого корму — силосу? — цікавлюся в Галини Василівни.
— Кукурудза стоїть зелена, листя не сохне, качани добре розвинуті й налилося зерно сповна, буде гарний силос. Цими днями розпочнемо силосування. Сподіваємося на гарний урожай. Тож є надія, що річний запас основного соковитого корму буде закладено на зберігання вчасно та в достатній кількості.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора.
с.Углуватка на Христинівщині
