Ці слова — з напису на символічних оберегах-сердечках. Їх волонтери з Томашівки, що на Уманщині, обов’язково вкладають у свої посилки, що надсилають воїнам-землякам. Слова лаконічні й промовисті, свідчать про ту доброту та щирість, із якими волонтери працюють над черговим своїм виробом, над кожною посилкою захисникам. А роблять ці неспокійні люди для Збройних Сил чимало добрих справ.
Коли я побував у Томашівці й познайомився з діяльністю тутешньої волонтерської групи, спілкувався з головою Паланської територіальної громади (до складу якої входить і це село) Русланом Яремчуком.
— Томашівські волонтери такі ж працьовиті й невтомні, як і їхні колеги з інших сіл нашої громади, — констатував Руслан Анатолійович. — Бо волонтерство — це заняття не з легких, ним випадкові люди просто не займаються. І отой символ — серце з промовистим написом «З любов’ю з Томашівки» — не лише буває приємною несподіванкою для фронтовиків, а він є назвою волонтерського центру і став своєрідним життєвим кредо цієї категорії людей. Бо роблять вони свою справу вже не один рік справді з любов’ю й добротою, роблять невтомно, долаючи всі труднощі сільського життя-буття, на які таке щедре наше сьогодення. Так живуть і діють волонтери в кожному селі нашої громади, яка, між іншим, зазнала чимало бід від російських лиходіїв уже в перший день їх повномасштабного вторгнення.
Сказане очільником територіальної громади цілком стосується всіх волонтерів Томашівки. А в їхніх рядах наполегливі жителі: діловод старостату Інна Посесор, керівник пункту тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб Світлана Кравець, вчителька Паланського ліцею Тетяна Музика, домогосподарка Леся Зозуля, пенсіонерки Любов Кікнадзе та Надія Крот, подружжя Вадим і Тетяна Величко та інші.
Випічку пиріжків роблять регулярно, вкладаючи їх у кожну посилку, що йде на фронт. Організовують цю справу здебільшого пенсіонерки, яких згуртовує Олена Король. А ось вареники готують у тому випадку, коли гуманітарний вантаж волонтери оперативно везуть на фронт. Ліпить вареники Ганна Корінна зі своїми подругами.
Зима — пора сувора, тож Зіна Коцюбенко в’яже теплі шкарпетки для фронтовиків. А ось невтомна майстриня-бабуся Таня з Умані доєдналася до томашівських волонтерів, передаючи фронтовикам власноруч сплетені килимки та теплі подушечки.
— В родині Зозуль із Томашівки був гарний і надійний автоклав, — розповідає діловод старостату Інна Посесор. — З його допомогою виготовляв усі види м’ясних і рибних консервів Анатолій Іванович Зозуля. Робив він це вміло й майстерно. А по його смерті дружина Ніна Іванівна передала автоклав нашому волонтерському центру. В ньому ми робимо м’ясні та рибні консерви для фронтовиків. Нам допомагають усі жителі села.
Волонтерський центр «З любов’ю з Томашівки» збирає металеві коробки, й практично всі жителі села зносять сюди круглі бляшанки. З них волонтери виготовляють окопні свічки. Побачивши кілька таких свічок, я подумав, що наповнювачем для них служить віск. Але волонтери спростували мій здогад:
— Та навіщо витрачати віск на свічки — це було б знущанням над цим даром божих комах-бджілок! На свічки йде парафін. А ось із воску ми робимо лікувальну мазь, яку відправляємо фронтовикам. Ось, гляньте, яка вона.
Виявилося, що мазь, основою якої є бджолиний віск, допомагає при лікуванні фурункулів, ран, опіків, трофічних виразок, пролежнів, попрілостей шкіри. Вона також чудово дезінфікує, живить та зволожує шкіру, зменшує больові відчуття. І це — реальність, в якій переконався не один боєць на фронті. А мені пригадалося, що вперше про ці народні ліки я дізнався на фронті під Мар’їнкою, коли в 2017 році поїхав туди з волонтерською групою козаків-фермерів, очолюваних Василем Поліщуком. Тоді вони також повезли таку мазь, приготовлену одним із уманських пасічників. На ці чудодійні народні ліки не шкодують натурального воску томашівські пасічники Василь Майданюк, Григорій Дяченко, Михайло Майданюк, Віталій Мельник, Михайло Волошин та інші їхні колеги-бджолярі. На цю мазь свіжу олію виділяє сусіднє КСП «Родниківка». А віск — чистий, без домішок, переважно свіжий, одержаний із сонячних та парових воскотопок, без домішок парафіну. Тому й лікує стражденних, допомагає хворим. Бо в цьому є і благодать від божих комах, і тепло рук пасічників, і щирість та любов волонтерів.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Уманський район
Читайте також: Сергій Войченко: «Родниківка» підтримує і воїнів, і селян»
