У сучасному ритмі життя важливо знаходити спосіб відпочити й відновити сили. Для когось це спорт, для інших — музика або малювання. Та є й ті, хто віддає перевагу рукоділлю: воно не тільки заспокоює, а й надихає. Однією з таких захоплених людей є Наталія Костюша, яка працює в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області. Вже понад 15 років вона займається вишивкою хрестиком і бісером, створюючи справжні витвори мистецтва. Ми поспілкувалися з Наталією Олександрівною про її творчий шлях та натхнення.
— Наталіє Олександрівно, розкажіть, коли й як ви відкрили для себе вишивку?
— Усе почалося випадково. Якось мені подарували невеличкий набір для вишивання – простеньку схему, нитки й канву. Я вирішила спробувати і, навіть не очікуючи, повністю поринула у цей процес. Це стало своєрідним відкриттям: один за одним з’являлися стібки, і з хаосу кольорових ниток почав формуватися малюнок. Мені закортіло побачити, що буде далі, а потім ще і ще… Так, захоплення переросло у справжню пристрасть.
— Що вас найбільше приваблює у вишивці? Як ви обираєте нові роботи?
— Вибір нової картини — це завжди емоційний момент. Не можу працювати над тим, що не викликає у мене внутрішнього відгуку. Мені важливо, аби картина була реалістичною, мала гармонійні кольори та зміст. Я вишиваю як пейзажі, так і квіти, морські мотиви, навіть архітектурні пам’ятки. Головне — щоб зображення викликало і в мене, й у тих, хто споглядає картину, почуття радості й піднесення.
— Чи кожна вишивка залишається у вас? Може, даруєте комусь?
— Зрідка — так. Хоч, зізнаюся, дарувати їх мені дуже важко. Це, як з дитям розлучатися. Кожна картина — це величезна праця, частинка душі. Я експоную їх у себе вдома, періодично змінюючи експозицію. Наприклад, узимку вивішую зимові пейзажі, навесні — квітучі композиції, а влітку — морські мотиви. Це створює особливу атмосферу в домі.
— Наскільки складною є техніка, що найважче виконувати?
— Вишивка, зокрема й та чи інша техніка, — це кропітка праця. Що більше кольорів та відтінків у схемі, то складнішим буде результат. Наприклад, у своїх роботах іноді використовую сім і більше відтінків одного кольору, що створює ефект об’єму та глибини. Також є технічні особливості. Приміром, вишивка на чорному фоні дуже складна, адже важко чітко побачити, куди класти стібки. Деякі роботи я виконувала понад два роки.
— Ви використовуєте якісь особливі матеріали?
— Так, іноді вишиваю фосфоруючими нитками. Вдень вони вбирають світло, а вночі створюють чарівний ефект: зірки на картині світяться, місячна доріжка мерехтить, а в ілюмінаторах корабля виблискує світло. Це додає картинам особливого настрою.
— Чи допомагає вам вишивка розслабитися після робочого дня?
— Безумовно! Вишивка — це як медитація. Вона дає змогу повністю зануритися в творчий процес, забути про всі негаразди. Особливо приємно працювати під фоновий звук улюбленого фільму. Година перед сном, проведена з голкою та нитками, — й усі тривоги зникають.
— Відомо, що у вашому колективі управління Пенсійного фонду проводяться творчі виставки. Як виникла ця ініціатива?
— Ідея належить профкому нашої установи. Ми регулярно організовуємо виставки, де працівники можуть представити свої творчі доробки. Були експозиції з новорічними прикрасами, виробами з бісеру, а зараз — моя персональна виставка вишивки. Люди зацікавилися, дехто навіть захотів спробувати свої сили. Це чудово, адже творчість надихає й об’єднує.
—Чи буде продовження таких виставок?
— Обов’язково! У нас у колективі є талановиті люди, які займаються не лише вишивкою, а й іншими видами рукоділля, мають творчі захоплення. Тому продовжуватимемо цю традицію й надалі. А я вже обираю новий візерунок для наступної роботи.
Спілкуючись із Наталією Олександрівною, вкотре переконуєшся, що творчість — це не просто хобі, а справжнє джерело ентузіазму й гармонії. Вона дає змогу в нинішні непрості часи, коли поруч звучать тривожні сирени, віднайти спокій, реалізувати свій потенціал та зробити світ навколо себе гарнішим, додати гармонії. Тож, можливо, саме зараз — час відкласти телефон, відійти від екрана телевізора чи комп’ютера й узяти до рук нитки, пензлі чи інші інструменти для творчості?
Спілкувався Роман Кирей
Читайте також: Василь Дрючило малярський хист успадкував від прадіда
