14 вересня у Каневі на Тарасовій горі відкрилася персональна ювілейна виставка члена Національної спілки художників України, заслуженої художниці України Тамари Федорівни Гордової.
Господь наділив її всім: талантом, працездатністю, почуттям гумору, а понад усе — відчуттям краси та гармонії кольору. Її декоративні полотна, писанки прикрашають експозиції близько 30 музеїв України, а ще її твори, як діти, розлетілися по всьому білому світу і її ім’я стало відоме у Франції, Канаді, США, Англії, Молдові, Німеччині, Ізраїлі, Польщі.
Народилася Тамара Федорівна 30 серпня 1948 року в селі Цвітна, що на Кіровоградщині, в сім’ї відомих народних майстрів Марини Мукіївни та Федора Петровича Гордових. Мати й батько походили з родин гончарів. Мати — з роду відомих гончарів Чорноморців, а батько — з роду Гордових, які були засновниками Цвітянської керамічної артілі.
Батько працював у керамічній артілі художником-технологом. Артіль розташовувалася неподалік від їхньої хати, збудованої після війни, «в городі» на землі діда Петра та бабусі Хіврі. Тамара, згадуючи дитинство, завжди каже: «Артіль розмістилася на краю села Цвітна біля колонії євреїв, які там робили з гончарної глини цеглу та гончарні вироби». В артілі працювали родинами. «Артіль» — це окремий куток села, де жили тільки працівники. Чоловіки були гончарами, жінки — мальовницями. Дитячі садочки були далеко в селі, «а ми, малеча, горохом бігали між хатою й артіллю й придивлялися, як майстрині вправно вимальовують квіти на мисках, і як проста грудка глини в руках гончара перетворюється на глечик чи полумисок».
Через деякий час їхня сім’я переїхала до Черкас. Черкаська земля, оповита історичними подіями, стала другою батьківщиною мисткині. Перші ази образотворчого мистецтва Тамара здобула в художника-педагога Олександра Кокори. Після закінчення школи №20 професійне навчання пані Тамара продовжила в Одеському театрально-художньому училищі, яке успішно закінчила в 1974 році й отримала спеціальність художник-оформлювач сцени. Оформила п’ять вистав у Черкаському обласному театрі з режисерами Алімом Ситником, Віктором Коломійцем. Але головним у її творчості був декоративний розпис, у якому вона, торуючи власний шлях, проявила себе творчою особистістю з міцним підґрунтям самобутнього народного мистецтва, передаючи кольором на площині полотна національний дух народної пісні, народних звичаїв.
Перші твори народилися в грудні 1975 року — це був розпис «Впало пір’я на подвір’я…» на вірш поета-пісняра Юрія Рибчинського. Проникливе виконання пісні народною артисткою України Ніною Матвієнко вплинуло на емоційну душу Тамари, сприяло виникненню нового художнього напрямку в декоративному розписі, де легкість сприйняття сюжету пісні підкреслено художніми засобами — пером, образна мова відображена у колориті твору, головні кольори — чорний і різні червоні, що підкреслюють трагедію життєвої ситуації молодої жінки. Виконання пісні, слова Юрія Рибчинського, музичні ритми лягли в основу твору з декоративного розпису. Ця авторська техніка художниці стала головною у виконанні її творів із декоративного розпису. Тонкість ліній написаних квітів і птахів створили ажурну легкість, колорит, настрій. Супровідний текст, котрий присутній на роботах, розкриває сюжет твору, що базується на глибоких українських народних традиціях. Усе в сукупності допомогло народитися новому напрямку в декоративному розписі України.
Близько півстоліття Тамара Федорівна працює у техніці письма пером, синтезуючи її з віршами поетів і музикою, створюючи, фіксуючи та передаючи емоції, стан душі, думки. Від початкового задуму до остаточного вирішення, від першого невеликого композиційного ескізу до завершального перенесення малюнку та кольору на полотно, стоїть велика кропітка праця. Чим довше, уважніше вдивляєшся в образи, деталі витончених птахів, квітів — тим змістовнішими вони стають, надаючи більш повне враження від картини.
Більшість художників починають виставкову діяльність із участі у колективних виставках. Пані Тамара почала з персональної. Першу свою виставку вона зробила в Канівському музеї декоративно-прикладного мистецтва у листопаді 1976 року. На відкриття виставки до Канева приїхали тоді знані художники Данило Нарбут, Віктор Клименко, Анатолій Кравченко, які підтримали й благословили молоду художницю на довгий творчий шлях. Із 1977 року Т.Ф.Гордова є постійною учасницею обласних, республіканських, міжнародних виставок. Тільки персональних — близько 80-ти.
Творчий спадок авторки — великий, але на цій виставці показаний лише частково. Основу експозиції складають твори, що належать авторці та музеям Шевченківського національного заповідника. На суд глядачів художниця представила понад 70 творів із декоративного розпису, це — вибрані твори з 1975 року по сьогодення. Серед робіт помітно виділяються серії розписів: «Квіти рідного краю…», «Один рік кохання…», що написані на вірші різних поетів: Тараса Шевченка, Юрія Рибчинського, Наталі Замулко, Наталі Севернюк, Василя Симоненка, Алли Данилюк, Олександра Марченка.
Перша велика серія декоративних розписів «Квіти рідного краю» нараховує понад 50 творів і створена на основі легенд про рослини, що оточують нас. І донині мисткиня продовжує поповнювати її новими полотнами.
Друга велика серія розписів «Один рік кохання…» написана в проміжку від 1975 по 1990 роки й стала творінням творчого тандему поета-художника та художника-поета й присвячена життю українців, їхньому побуту, коханню, емоціям. Це побажання глядачам прожити життя у парі так щасливо, як один рік, що належить до українських побажань миру, добра, любові, щасливого життя, радості народження, радості спілкування. Тут поєднуються душі людей-птахів і рослин-легенд, створюючи дорогу життя людини.
Третя велика серія розписів «Тобі, з тобою і без тебе» створена у творчій співпраці з черкаською поетесою Людмилою Тараненко й нараховує близько 27 творів. Два роки тісної взаємодії, години, що перетікали в дні. Зустрічі в майстерні художниці, коли, проймаючись поезією, в уяві мисткині народжувалися образи жінки-птахи, жінки-квітки. Тут поезія переплітається з малюванням неймовірно природно й підкреслює та возвеличує декоративний розпис як вид глибоко народного українського мистецтва. Ця серія присвячена стосункам чоловіків і жінок, підсилює та розкриває ці вічні відносини. Серія — емоційна, колоритна, змушує глядачів задуматися над взаєминами та оглянутися на своє життя. Виконана у 1996-2000 роках, була популярною в глядачів виставкових залів України та за її межами.
Працюючи над серіями, мисткиня почала глибше вивчати історію українського народного розпису, його давнє походження, закодовану в ньому символіку, яку знали наші далекі пращури і які могли за допомогою розпису в своїх творах розповідати історії власного життя. Зацікавленість мовою символів, бажання їх досліджувати привели Тамару до вивчення історії мистецтв на факультеті мистецтвознавства в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Диплом захистила на тему «Декоративний розпис Черкащини» під керівництвом Володимира Могилєвського. Адже, окрім досліджень народного розпису в музеях Кам’янки, Черкас, Канева, які мали твори народних майстрів у власних фондах і систематично показували їх на своїх виставках, інші осередки та майстри народного розпису Черкащини були в основній своїй масі невідомі. Вивчаючи народний розпис сіл Черкащини, аналізуючи творчість відомих народних майстрів (сестер Гуменюк з Уманщини, Макара Мухи з Кам’янщини, Валентини Кузьменко, родом зі Звенигородщини), Тамара Федорівна змогла розкрити красу й величність народного розпису.
Народний артист України, лауреат Національної премії імені Т.Г.Шевченка, Василь Зінкевич писав: «Наша Тамара є тою візитною карткою, отим повпредом, яка репрезентує Україну. Її творчість, її діяльність, її особистість є складовою часткою живого герба держави. Вона своєю філософією, своєю простотою ще раз доказує те, що можна жити в сьогоденні натхненно, можна любити, можна зустрічати наступний день з оптимізмом, незалежно від того, буде він у дощі, чи ні, але з багатим духовним потенціалом».
На виставці представлені також твори батьків Тамари Гордової — Федора Петровича та Марини Мукіївни Гордових, адже наступного року відбудеться їхній 100-літній ювілей. Ці народні майстри зуміли віднайти власний почерк, що, разом із тим, є глибоко традиційним, примножити самобутню культуру Наддніпрянщини у формах та візерунках цвітянської мальованої кераміки, у ряднах та ряднинах Цвітної, як відомого культурного осередку Центральної України. До речі, в Національному музеї народної архітектури та побуту України, у розділі експозиції «Українське село 60-70-хх років ХХ ст.» в садибі Черкаської області начиння інтер’єру (рядна, керамічний посуд) було повністю виконане подружжям Гордових.
Виставка буде експонуватися до березня наступного року у виставковому залі Шевченківського національного заповідника у Каневі.
Ніна КЛИМЕНКО,
мистецтвознавець, заслужений працівник культури
