Як заготовлюють сіно на цьому полі, мені доводилося спостерігати кілька останніх років. А нинішньої зими якось не звернув увагу на те, чи воно переоране й засіяне озимою пшеницею, чи ще таки зайняте багаторічною травою. І ось минулої п’ятниці, їдучи повз нього, здалеку побачив, що снує полем трактор із косаркою. Значить, жива люцерна, раз такий агрегат мережить гони.
— Багато хто говорив, що за всіма правилами агрономії вже пора цю люцерну переорати, й оскільки вона — найкращий попередник для пшениці, посіяти озимину, — розповів при зустрічі директор приватного підприємства «Перлина Тікича» Олександр Вікторович Підлубний. — Але торік оглянули поле, а люцерна — як килим зеленіє, ніяких бур’янів чи пустих місць, посіви не зріджені, дали гарний урожай зеленої маси кількома укосами. І жаль стало пускати таку ділянку під плуг, вирішили, що хай ще рік порозкошує тут. І, як бачите, не помилилися, вона нас не підвела. Має чудовий вигляд, травостій — густий, буде гарний урожай сіна. Оце й почали косовицю.
Роторна косарка під орудою Олександра Журби жваво снує полем. Агрегат рухається швидко: доки ми під’їхали сюди, косар закінчив одну загінку й перейшов на іншу.
— Вже котре літо працюю тут, і щороку цей кормовий клин радує нас гарними укосами сіна, — говорить Олександр Журба. — А нинішня весна особливо була сприятливою для багаторічних трав, то рослини буйні розвинулись. Гляньте, які товсті стебла, яке лапате листя.
— Ми вдосталь заготовляємо для молочного стада соковитих кормів, зокрема — силосу, — зазначив керуючий фермою Володимир Коваленко. — Ось який він гарний ще лежить у споруді. Але силос — силосом, а сіно люцерни — це для худоби справжня лакоминка.
Важливість такого корму в раціоні худоби важко переоцінити.
— Сіно зайвим ніколи не буває, — розповіли мені працівниці МТФ Людмила Коломієць, Людмила Кислинська та Олена Костенко. — Люблять його і молодняк, і корови. Вчасно зібране, вдало збережене, воно завжди худобі до смаку.\
Василь МАРЧЕНКО, фото автора, селище Буки
