Взявши до рук смартфон, ми переходимо у цікавий світ соцмереж та електронних повідомлень зі своїми законами й пересторогами. Як і в реальному, є тут чимало тих, хто хоче незаконно збагатитися, — шахраїв. А ще з початком війни з росією, з-за поребрика додалося охочих дізнатися про нашу критичну інфраструктуру, нашкодити, додати клопоту нашим захисникам. Про деякі перестороги розповідає фахівець, який щодня стикається з десятками чи навіть сотнями різних загроз інтернет-світу, — старший інспектор відділу протидії кіберзлочинам у Черкаській області департаменту кіберполіції Національної поліції України Олег Паншутін.

З реального — у віртуальний

На багатьох платформах можна зустріти повідомлення з пропозицією якихось дій — відвідай сторінку, постав уподобайку, підпишись на оновлення. За певні дії нараховувалася певна кількість балів, а дехто навіть пропонує заплатити вам реальні гроші за неважку справу — лише натисни кілька кнопок! Та фахівець кіберполіції не радить бездумно погоджуватися на такі пропозиції. Виявляється, черкаські правоохоронці вже заблокували деякі застосунки та групи в соцмережах. Усе через те, що через них були спроби від російської федерації отримати інформацію: фотозображення, місце розташування якогось військового об’єкта, блокпосту, колони й таке інше.

— А як відрізнити злочинні наміри від звичайного маркетингу? Адже не лише зловмисники так діють, — запитую в Олега Паншутіна.

— Справді, ці механізми діють і під час популяризації, поширення певної інформації, для збільшення кількості відвідувачів того чи іншого ресурсу, розширення кола осіб, які підписалися на певну групу. В цих методах нічого кримінального немає, це один зі способів маркетингу. Наприклад, магазин хоче розрекламувати свій товар і серед користувачів популярної соцмережі закликає зробити певні дії, наприклад, поставити лайк, а за це ти матимеш змогу взяти участь у розіграші модної сорочки. Молодь залюбки бере участь у подібних акціях.

Як роз’яснив правоохоронець, можна провести паралелі з використанням популярної платформи продажів, наприклад «ОLХ». Серед користувачів є й ті, хто з її допомогою намагається отримати гроші злочинним шляхом, розмістивши неправдиві оголошення (коли продавець не має товару, але просить за нього передоплату або надсилає фішінгові посилання тим, хто справді продає товар). Так і в соцмережах — за групою, де спочатку розміщують фото котиків чи улюблених кіногероїв, може бути прихований шахрай, який спочатку закидає вудку. Це умовно довгострокові проєкти — два-три виконання задання, наприклад, лайкнути якусь публікацію, розмістити в себе на сторінці інформацію про певний товар або послугу, за це обіцяють, а іноді й перераховують гроші. Потім особа, яка створила цю групу, отримує й аналізує для себе певну інформацію: чи ця особа працює, чи ставить лайки? Таким підписникам організатор може запропонувати виконання складнішого задання.

— Тут варто бути на сторожі, — продовжує кіберфахівець. — Ні в якому разі не треба фотографувати якісь об’єкти військового призначення, критичної інфраструктури, скупчення військових, техніки, не повідом­ляти особисті дані. Є випадки, коли з використанням месенджерів та соціальних мереж намагалися завербувати людей, з якими куратори розраховували надалі співпрацювати. Тож була заблокована певна кількість груп у месенджері, що були створені адміністраторами з російської федерації.

— Чи бачить сам користувач, що корені певної групи тягнуться з росії? Чи це можна визначити лише з допомогою спеціального обладнання?

— Зазвичай такі групи — анонімні, її адміністратори закамуфльовані, закрита вся додаткова інформація та номер телефону.

— Це повинно нас насторожити?

— Звичайно, це один із факторів, який має насторожити, якщо інформації про особу, яка створила групу, немає, не вказані контактні дані, тільки обліковий запис у месенджері або в соціальній мережі. Але ми, звичайно, володіємо програмним забезпеченням, певними техніками, які дають змогу встановити ту чи іншу об’єктивну реальність, чи дізнатися, кому належить обліковий запис. Звичайний користувач певних моментів може й не побачити.

У фокусі уваги — підлітки

— Які месенджери та соцмережі зазвичай використовують злочинці?

— Найпоширеніший наразі — телеграм. Він має широкий функціонал для створення груп, інструменти документування й таке інше. Він популярний у країнах колишнього Радянського Союзу. Другим за популярністю в шахраїв — вайбер. Ним люди користуються тривалий час. Такі тенденції обумовлені їхньою популярністю.

— На яку аудиторію розраховують злочинці?

— Жертв обирають, залежно від мети, на яку націлені шахраї. Якщо поставити лайк, прокоментувати публікацію, то це більше — про молодь. Молодь диджиталізована, вона знає, як користуватися соціальними мережами. Саме тому зловмисники в аспекті збирання цінної інформації, наприклад, про військові об’єкти, скупчення військових, більше націлені на молодь. Звісно, до цього можуть долучати й людей старшого віку (користуватися соцмережами не заборонено нікому), але молодь все ж у пріоритеті.

— Якщо жертви злочинців — молодь, то батькам варто посилити контроль за підлітками?

— Основне — це комунікація з дитиною. Звісно, не можна забрати телефон чи відстежувати вздовж і впоперек спілкування дитини. Я вважаю, що це буде невиправдана психологічна атака на дитину. Тут варто говорити про довіру між дитиною й батьками. Але, звісно, треба знати, чим цікавиться дитина, які її вподобання. У випадку якихось тривожних дзвіночків, звертати на це увагу. Якщо різко змінився настрій, стиль одягу, навіть якщо змінилися вподобання в музичному плані — це вже привід поспілкуватися.

— Чи варто встановлювати в телефоні дитини батьківські програми чи обмеження?

— Такі програми існують, їх групують у категорію батьківський конт­роль, вони можуть заблокувати відвідування певних сайтів, соцмереж, можуть реагувати на введення ключових слів. Можна створити дитячий акаунт у Google і там поставити обмеження. Такі можливості можна й потрібно використовувати. Навіть не для того, щоб контролювати, а щоб убезпечити дитину від сприйняття негативної інформації й телефон від шкідливих програм, вірусів. У нас була ситуація, коли дитина необачно завантажила вірус на телефон, з якого зловмисники почали поширювати інформацію. Дитина не зважала, що їй приходила велика кількість СМС-повідомлень. А все почалося з того, що вона зайшла на невідомий сайт, завантажила файл, а разом з ним — шкідливу програму, що отримала доступ до телефонної книги, функціоналу дзвінків і приймання СМС-повідомлень. У такому випадку використання батьківського контролю було б дуже доречне.

— Була інформація, що під час псевдомінування закладів освіти дітей хтось через соцмережі схиляв до таких дій.

— Зараз збираємо матеріали щодо кількох фігурантів цих справ, тому не хотів би розголошувати інформацію. Ті випадки, які були в нас, і ті особи, які встановлені, повідомили, що вони таким чином хотіли отримати якусь «популярність». У таких осіб є певна група в соцмережі й вони розміщують там повідомлення, ніби вихваляються, що замінували заклад освіти. Але я впевнений, що є й факти вербування осіб представниками збройних сил російської федерації й використання їх у таких цілях. А це зовсім інший вид злочину, ближче до державної зради. Варто пам’ятати, що інтернет пам’ятає все. І представники право­охоронних органів можуть отримати цю інформацію будь-коли. Тому треба думати, перш ніж вчиняти певні дії.

Фішинг з використанням соціальної інженерії

— Коли в мережі пропонують придбати обліковий запис, дорослий задумається про долю своєї та знайомих особистої інформації, контактних даних. Та чи потурбується про це підліток, погоджуючись на такі дії? Які ж наслідки може мати «продаж» свого акаунту, — запитую в Олега Паншутіна.

— В умовах використання більшості інтернет-ресурсів зазначено про заборону використання мультиакаунтів (коли користувач реєструє кілька акаунтів на своєму пристрої). Законодавчо не передбачено покарання за продаж свого облікового запису. Та я знаю випадки, коли діти надавали доступ стороннім особам навіть до своєї банківської картки юніора, а батьки не знали про це. Після цього вони втрачали можливість користуватися банкінгом, а шахраї отримували повний доступ до цього застосунку, карток та рахунків. Зазвичай це використовується для злочинної діяльності. Перше — для отримання коштів за, наприклад, наркотичні речовини. Коли злочинець займається протиправною діяльністю, він хоче сховати свою особу, використовуючи сторонні банківські картки. Якщо банківська картка надана третій особі, звичайно, що в злочинній діяльності можуть підозрюватися й справж­ні власники картки. Тому в жодному випадку банківську інформацію нікому не можна передавати.