Сергій Нікітін — композитор, який творить барви музики

Павло Хлєбніков: Чому Ви почали писати музику, що стало причиною або стимулом?

Сергій Нікітін: Це, мабуть, стан душі! І це в мене змалечку. Музикою я почав займатися з 5 років. Сусідам привезли інструмент і я до них ходив. Потім батька за штани смикав, щоб той і мені придбав. Тато мені купив, і я пішов у музичну школу десь у 6 років. Там я сам підбирав на слух та дивився, як грають інші, а також шукав свій шлях… Це вже були задатки, що формувалися на початку моєї композиторської діяльності.

Х. П.: Де Ви навчалися композиторству?

Н. С.: Композиторської консерваторської освіти у мене немає. Я брав уроки композиції, сольфеджіо, гармонії у викладачів консерваторій, у випускників композиторських відділів консерваторій. І це було дуже давно. Дуже багато читав, слухав і вивчав музику улюблених композиторів, а також робив висновки. Наша підсвідомість потім видає своє резюме.

Почав сам робити, дивився формули, як композитори працюють, будують свої твори, виконують розробку, чому саме так, які є відхилення, модуляції, пробував різні варіанти.

Як кажуть, якщо в тебе є бажання вчитися і ти будеш навчатися, то ти навчишся. Найголовнішим, як Ви розумієте, є наявність у людини таланту до композиторства. Якщо таланту немає — навчитися теж можна, але що ж із цього буде… Розумієте, музику не складають, вона приходить сама.

Коли я здобув освіту і з’явилися знання, почав формуватися досвід — як музиканта, так і людини. Я почав писати музику більш зріло. Композицією професійно займаюся близько 30 років. І з роками йде певне переформатування. Піднімаючись вище за рівнем, я відсікаю менш якісні твори. Беру найкраще, що має для мене сенс.

Х. П.: Ви говорите, що слухали багато музики. Яка то була музика?

Н. С.: Я вихований на кращих творах сучасної класики, всіх різновидах музики: там і класика, і джазова, і романтична, і рок, і популярна… Мені подобається музика взагалі, особливо — мелодійна. Улюбленими композиторами є Бетховен та Шопен. Вони дуже чудові мелодисти. Бетховен — це брила, а Шопен — душа, хоча і Бетховен — теж яскравий мелодист. Також дуже люблю музику Рахманінова, Брамса, Гріга, з українських композиторів — Стеценка та Лисенка, але Бетховен і Шопен — найулюбленіші.

Х. П.: Можливо, саме тому Ваша музика дуже душевна, і мені здається, що ліричність — це головна риса вашої музики. Як її пишете?

Н. С.: Є дуже багато композиторів, які пишуть сучасну музику. Розумієте, кожна людина — різна, і коли пише музику, має певний стан душі. Враховуючи це, композитор вибудовує мелодику. Це чисто індивідуально. Не можна сказати, що от пиши так, і все. А як я не хочу так писати? Моя музика відрізняється цікавими мелодіями, вона мелодична. Тому я, мабуть, можу підвести її десь в якихось моментах до неоромантичної або неокласичної. Десь воно є така. Водночас моя музика не є статичною. Вона змінює і ритміку, і темпи, і динамічний план. Це все — фарби! І потрібно виконувати, як автор бачить.

Х. П.: Чи пишете музику на замовлення, і чи приходить у такому випадку до Вас Муза?

Н. С.: Ні, ні. Я можу написати, але річ у тому, як це розцінювати. Як це сказати? Я розумію інші різновиди життя: життя багатогранне, життя енергетичне. Все є вібрації. Якщо ти відчуваєш вібрації якогось визначеного рівня, то ти їх відтворюєш через звук. Бо звук — це теж вібрація. Їх — ці вібрації — я відловлюю і приймаю. Я ніколи не придумував музику. Я Вам кажу — вона (музика) приходить. А приходить тому, що ти відчуваєш. А потім пішла якась мелодія. Зачепився. Її потрібно одразу записати, бо вона як прийшла, так і піде. Знання, життєвий досвід і вільне володіння музичним інструментом дають можливість це зробити.

Х. П.: Відкрийте секрет, як Вам вдається зловити ці вібрації, про які говорите, зберегти їх? Народившись у голові, музика одразу переноситься на папір, чи народжується під пальцями, коли імпровізуєте на інструменті?

Н. С.: По-різному. От приходжу я до тебе, в мене є якийсь настрій — творчий настрій. Я сів, сиджу і просто граю. Смисл у тому, що ти, для початку, повинен просто вміти грати на інструменті. Дивлюсь — щось із-під рук пішло. Якщо зацікавило — я швиденько на диктофончик записав, щоб не загубити. А потім воно ще приходить і розвивається, а далі дивишся — там, там, там… — і вже щось у тебе є. І вже формується твір. Формується він, якщо у тебе вже є якісь напрацювання, які ти записав. Ти вже можеш його скласти, за формою витримати.

Х. П.: Як Ви вважаєте, більшість творців працюють саме так?

Н. С.: В основному всі працюють однаково, але є певна специфіка. Різниця існує. Моя дружина — Ольга Маськова — поетеса, має професійну літературну освіту. Коли є якась тема, то вона живе з нею. Нормальні, талановиті творці так і пишуть. Просто приходить той момент, коли вона готова до того, щоб відтворити свій задум. І тоді вона пише вірша зразу! Вона не думає над кожним словом. На це повинні бути знання, повинен бути дуже великий словниковий запас. А тут же ж також потрібно, припустимо, музиканту, багато часу провести за інструментом, виконуючи твори, з якими ти входиш у резонанс. Якщо ти не вмієш грати на інструменті, ти не напишеш нічого. Заспівати можеш. До мене приходили люди з проханням записати мелодію. Хтось мені наспівує, хтось награє — я її записую. Так — так, ні — тут не так трошки. А як воно?… І так ми приходимо до відтворення ідеї, з якою він прийшов. І далі я записую для нього ноти вже готової пісні. Також співакам, які виконують бардівські пісні, я робив аранжування. Аранжування — це ж також композиторство.

Х. П.: В яких жанрах пишете музику?

Н. С.: Я пишу як вокальну, так і інструментальну музику, а також твори для хору, симфонічного і камерного оркестрів. Основними моїми жанрами є пісні, романси, твори для фортепіано, віолончелі, саксофона, скрипки, також твори для камерного та симфонічного оркестру. Мені більше подобається писати класичні романси, пісні. Їх у мене біля двохсот, половина з яких написана українською мовою.

Х. П.: Я звернув увагу, що у Вашому доробку велика кількість мініатюр. Схоже, Ви віддаєте перевагу написанню творів малої форми?

Н. С.: Дійсно, я дуже люблю мініатюри. Чому? Тому що в мініатюрі можна сказати все. Дуже багато можна сказати в невеличкому творі. В цьому випадку якраз і розкривається сутність творця, коли він небагатослівний. Сказав коротко, і чітко проглядається якась ідея.

Х. П.: Якому жанру серед творів складної форми Ви віддаєте перевагу?

Н. С.: Серед творів більш крупної форми мені дуже подобається сюїта. Варіант сюїти. Чому сюїта? А тому, що там відсутня прив’язка до тонального плану. В окремих частинах ти можеш використовувати ту тональність, в якій хочеш писати. Нема такого, як, припустимо, в симфонії. У першій частині — там йде тоніка, друга частина йде в тональності домінанти, далі — третя. Хоча це не має значення, має значення те, що в тебе в душі, і те, як ти хочеш записувати.

Х. П.: Чи багато творів у Вашому творчому доробку, в яких збірниках можна їх побачити?

Н. С.: Всього написано понад 300 творів. Першу друковану збірку я випустив у 2009 році. Всього маю 10 збірок, з них 5 — для фортепіано, 1 — для саксофона, 4 — вокальних (пісні, романси). В інтернеті я їх не поширюю, а місцеві мистецькі та музичні школи їх мають.

Х. П.: Ваші твори виконують і фахівці, і аматори не лише в Україні, а й за її межами. Але, напевно, якийсь виступ був дуже яскравим і Вам запам’ятався найбільше.

Н. С.: У мене був концерт авторської музики з симфонічним оркестром Черкаської обласної філармонії за диригування заслуженого діяча мистецтв України Олександра Дяченка. Концерт називався «Україна, і біль, і любов». Для більшості творів симфонічного оркестру я сам робив партитури. Аранжування також робили Михайло Панзюк, Олександр Лісун, Сергій Осауленко. На концерті у виконанні симфонічного оркестру прозвучали мої твори: «Ніжність», «Святковий вальс», «Танго», «Регтайм», «Ностальгія», «Перший сніг», «Ангел». Були там і пісні для хору. Їх виконував Черкаський народний хор, керівник Володимир Федас. Чудово звучали з оркестром і деякі з творів, що спочатку були призначені для виконання піаністами. Це — музична мініатюра «Перший сніг». Багато авторів, коли пишуть твори для оркестру, не використовують фортепіано, в мене ж воно присутнє, як його рівнозначний учасник.

Ліричні рядки черкаської поетеси Ольги Маськової лягли в основу великої кількості моїх пісень. На концерті вони також були представлені. Це — пісня «Мати», яку в супроводі оркестру виконувала Олеся Рожкова; пісні «Мальви» та «Черешня» у виконанні Олександри Круглік та заслуженого артиста України Юрія Ільчука. Я також виступив на концерті з піснею «Крапелька дощу». Пісні «Мої батьки» та «Вечори в Матіолі» співала Анна Куриленко. На концерті звучала «Елегія» — п’єса для віолончелі у супроводі камерного складу оркестру — ніжна, щемлива мелодія, яка створила у глядачів романтичний настрій.

Послухайте цей запис https://www.youtube.com/watch?v=-uU8248VY60&ab_channel=%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%B5%D0%B9%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD

На мій погляд, одним із яскравих виступів на цьому концерті був виступ академічного симфонічного оркестру Черкаської обласної філармонії з твором «Ностальгія». Послухайте. (Звучить музика) …Зараз піде гобой. …Тепер почуєте рояль. …Варіація йде. Це аранжування я також сам робив. Бачите, яка насичена фактура? І рояль — переливи йдуть… Кульмінація і тональність змінюється. При цьому тональність змінилася без модулюючого акорду. Бачите? В цьому є сенс. Я іноді використовую такий підхід. Дуже цікаво виходить.

Х. П: Як вплинули на Вашу музику сучасні події?

Н. С.: Події, які відбуваються, безумовно мають свій вплив. Ця війна теж. Як почалася війна, ми з дружиною — поетесою Ольгою Маськовою — написали пісню для хору з солістом, яка називається «Тримайтеся, люди». Написали ми її тому, що є патріотами й любимо Україну. Її виконував Черкаський народний хор із солістом Віталієм Дукою. Також у виконанні Черкаського заслуженого народного хору прозвучала пісня «Україна».

У день, коли на концерті ці пісні виконувалися, дані події нас не оминули. Сталася перша масована атака на Україну. В цей день повітряна тривога була двічі, одне з повідомлень про неї — за півгодини до початку концерту. Концерт у цей день таки відбувся, але він переносився. Розумієте моє відчуття?

В мене також є твори, що були написані ще до війни з відчуттям цієї події. У мене є така сюїта. Дивіться. (Сергій Нікітін грає на фортепіано…) Є вже відчуття якоїсь тривожності. Ця тема в мене десь із 2004 року. З використанням цієї теми я написав сюїту, що складається з 3-х частин. Вона називається «Лірична». Симфонічний оркестр грав 2-гу частину. Вона — як єдність і боротьба протилежностей. Як два початки. Початок добра і початок зла. Між ними йде боротьба. І все ж добро перемагає!

Х. П: Як Ви вважаєте, чи має якісь особливості музика черкаського регіону?

Н. С.: Є, безумовно, як і у музиці будь-якого регіону. Це ж центральна Україна — має свій колорит та особливості мелосу. На мій погляд, черкащани пристрасно люблять приємні для сприйняття, ніжні, ласкаві мелодії. Я пишу такі мелодії й пропагую життєствердне відчуття любові до рідного краю.

Надихаючись красою нашої природи, поезією видатних українських митців, що мають черкаське коріння, як не відчувати цю красу й не розфарбувати її трепетним звучанням:

Тихесенько вітер віє,

Степи-лани мріють,

Між ярами, над степами

Верби зеленіють…

Сади рясні похилились,

Тополі по волі

Стоять собі, мов сторожі

Розмовляють в полі.

І все то-те… вся країна

Повита красою,

Зеленіє, вмивається

Ранньою росою. (Т.Шевченко)

Я українець. Я люблю Україну. Тому скажу: нам — Вам, мені, всім — потрібно бути єдиними, а музика всіх єднає! Давайте будемо працювати й виховувати нашу молодь у традиціях України. Адже ми — українці!

Х.П.: Дякую за цікаву розмову. Хочеться побажати Вам талановитих, працьовитих учнів, творчої наснаги та гідних виконавців Вашої музики!

Інтерв’ю з Сергієм Анатолійовичем Нікітіним, знаним черкаським композитором, аранжувальником, викладачем по класу фортепіано і синтезатора Черкаської музичної школи №1 імені М.В.Лисенка провів Хлєбніков Павло Юрійович, здобувач вищої освіти за третім (освітньо-науковим) рівнем — доктор філософії першого року денної форми здобуття освіти зі спеціальності 034 «Культурологія» Харківської державної академії культури, випускник Черкаського музичного фахового коледжу ім.С.С.Гулака-Артемовського.