Напередодні Великодня я з волонтерською групою ГО «Охматівська Січ» із Жашківщини побував у двох підрозділах ЗСУ на Сумщині. Повертаючись назад, уже на черкаській землі звернули увагу на одне з селянських дворищ, де стояла пасіка. Нашу увагу привернуло те, що дещиця вуликів стояла в садочку, а більша їх кількість громадилася в два поверхи, один на одному, попід парканом. Водій Сергій Бурлака відразу констатував причину цього скидання бджолиних хатинок на купу.
— Загинули бджілки взимку, та ще й чимало. Ті вулики, що один на одному поставлені під тином, — порожні, — пояснив Сергій Іванович.
Знаючи те, що він пасічникує не один десяток років, я поцікавився: а як же в нього перезимували божі комахи, чи всі дочекалися весни.
— На жаль, ні, — відповів Бурлака. — Майже 38 відсотків бджолородин загинули. І така ситуація не лише у мене. Жоден із пасічників у нашій окрузі не сказав, що цьогорічна зимівля обійшлася без втрат. Здебільшого опустіла половина вуликів, а в декого загинули дві третини бджолородин і навіть більше. Тому я ось відразу після Великодня поїду закупляти відводки. Вже домовився про це на Закарпатті.
Мертві бджоли не гудуть
За журналістськими клопотами не було часу зайнятися темою перезимівлі бджіл більш детально, але, буваючи в тому чи іншому закутку області, я почав цікавитися цим активніше. Почуте мимохіть заставило поспілкуватися з багатьма знайомими бджолярами більш детально. І вималювалася картина, яку благополучною аж ніяк не назвеш.
Олексій Рибалка з Нової Дмитрівки Золотоніського району пасічникує більш як півстоліття, його добре знають усі бджолярі округи.
— Якщо після цієї зими вийшло 50 на 50, то це — ще не зовсім погано, — пояснює Олексій Васильович. — У багатьох випадках загибель бджіл сягає 70-80, а то й 90 відсотків. Знаю одного пасічника, в якого з 70 сімей вижили лише дві. У селах багато хто тримав удома до десятка вуликів, а нині вони всі порожні. Причому процес зникнення бджіл розпочався ще восени: у багатьох випадках комахи злетіли з вуликів, залишивши рамки з кормом. А сувора зима стала нездоланною перешкодою. І так вже четвертий рік.
Відомий як на Корсуньщині, так і в Черкасах, досвідчений пасічник Василь Шаповал господарює з розмахом, веде бджільництво ретельно.
— На нашій пасіці загинули 20 відсотків комах, — повідомляє Василь Володимирович. — В основному це — пізні та слабкі відводки. У мого сусіда Миколи опустіла половина вуликів, а в багатьох пасічників ситуація ще гірша. Причину загибелі вбачаю в тому, що зима дійсно була такою злою, від якої комахи відвикли. Далося взнаки й те, що у вулики потрапив взяток із оброблених хімією полів. Та й більшість пасічників залишили зимувати комах на соняшниковому медові, що сприятливим аж ніяк не назвеш.
Це вже хімія не вперше діє
Сергій Гнатюк господарює у своєму фермерському господарстві «Струмок», що в приміському селі Городецьке за околицею Умані. Все життя пасічникує.
— Загибель бджіл була й після торішньої зимівлі (хоча такої холоднечі, як цьогорішня, тоді не було), є й після нинішньої, — каже Сергій Валентинович. — 15-20 відсотків загиблих сімей — це ніби й небагато, бо в декого загинуло 75 і навіть 90 відсотків. Але, попри слабкі й пізні відводки, гинуть і ніби нормальні сім’ї. Причину цього я бачу в тому, що вадить пилок, принесений комахами з оброблених хімікатами полів. Пояснюю детальніше: якщо нектар — із отрутою, то бджола загине й не принесе його з поля у вулик. А ось пилок із такою злою домішкою трудівниця несе на своїх ніжках (через що для цих грудочок пилку є інша назва — обніжжя). Принесла, скинула грудочки в комірку, ущільнила їх. Цю пергу бджоли й їдять взимку. А вона ж — не чиста, з домішками, які вадять комахам. Дається взнаки й те, що в грунтах на наших полях через надмірне вживання гербіцидів та отрутохімікатів уже нагромадився їх надлишок. І вони демонструють свою післядію наступного року, будучи присутніми як у квітках, так і в росі, що з’являється вдосвіта на стеблах.
Другий рік акацієвий мед буде рідкістю
— У мене чимало сімей загинули після цієї зимівлі, тож довелося дещо їх прикупити, щоб поновити кількість, — зазначає засновник СФГ «Златополь», що в Дмитрівці Золотоніського району, Василь Драч. — Але загибель бджіл взимку — це ще не вся біда нинішнього року. Бо останні квітневі заморозки в повітрі призвели до того, що померзли бруньки акації білої, які вже розпускалися. Це спостерігається на більшій частині території Черкащини. Так було й торік. Тому годі сподіватися на акацієвий мед. Хіба що десь по ярках-балках (чи, навпаки, на вершинах пагорбів) мороз не пошкодив акацієві бруньки й там сякий-такий взяток нектару з них буде.
Не треба бути жадібним
Дмитро Манько здобував у юності фах пасічника в Чернятинському технікумі на Вінниччині. Кілька десятиріч пасічникує на рідній Христинівщині, в крайньому селі на межі Черкащини та Вінниччини.
— Не відзимували лише пізні та слабкі відводки, тому пасіка зменшилася десь на півтора десятка відсотків кількості сімей, — говорить Дмитро Петрович. — Це, порівняно з позаминулою зимою, дещо більше, але цілком пояснюване: нинішня зима була не лише більш суворою, а й значно довшою. А ось якщо є загибель більше 10-15 відсотків, то це вже — наслідок інших причин. Насамперед, це — недостатня обробка сімей проти кліща, зокрема — дешевими (але малоефективними) препаратами. І друге — нестача корму у вулику, який через сильніші морози споживався комахами в більшій кількості. Тому ті пасічники, які зекономили гроші на препаратах проти кліща та не підгодували цукром сім’ї сповна — кусають лікті, вимітаючи мертвих бджіл весною. Тож моя порада декому з колег: не будьте жадібними, не скупіться для божої комахи. Вона вам за це віддячить втричі.
Сійте гречку та фацелію
— Окрім білої акації, яка постраждала від весняних приморозків, під знаком запитання може опинитися й липа, — прогнозує Василь Павлович Драч. — Торік липа не цвіла, невідомо, чи виділятиме нектар вона й нинішнього літа. Тому від квітуючих садків і жовтих полів розквітлого озимого ріпаку до квітування соняшнику може бути для бджіл довга й голодна пауза. Вихід я бачу один: кожен пасічник має хоч трохи посіяти гречки та фацелії, щоб отримати бодай невеличкий підтримуючий взяток нектару з цих двох медоносів. Інакше може бути, подекуди, зубожіння пасік і під гарячим подихом літніх місяців.
Андрій Лантух пасічникує в одному селі з Дмитром Маньком уже десь десяток років.
— Зима 2025-2026 року зменшила мою пасіку на 12 відсотків, що не катастрофічно, — розповідає Андрій Миколайович. — А щоб сім’ї не лише збереглися, а й наростили сили до цвітіння соняшнику, я вже давно практикую сівбу фацелії на своєму городі. Причому, сію її не всю відразу, а в кілька строків, створюючи таким чином своєрідний квітуючий фацелієвий конвеєр. Це дає свій позитивний результат. Урвіть шматок землі від картоплі чи коренеплодів, і підтримаєте таким чином своїх бджілок у робочому стані, з силою для медозбору з соняшнику. Бджола ситою з картоплі не буде, а вам бульба також не завжди смакуватиме.
Подібна позиція й у Василя Шаповала.
— Фацелія вже зараз гарно розвинулася й може надолужити бджолам хоч дещицю того, що принесе втрата акації, — запевняє Василь Володимирович. — За нинішніх умов це — особливо важливо, щоб мати потужні сім’ї для головного взятку з соняшнику.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора
