Минулого року в березні СПОП «Відродження», що на Шполянщині, зустрічало 25-ту річницю з дня створення. Бо, хоч і війна, а дата все-таки визначна. Тож про це — не забули. Відзначили скромно, вшанували людей праці, щось і з минулого згадали. Минув рік, уже підійшла й нинішня весна. З її березня ясніше стало видно рух агропідприємства, чіткішими стали здобутки, досягнення, шляхи, якими воно до них ішло. Чітко проглядаються й ті орієнтири, що спрямовують рух «Відродження», рубежі, на яких у нього приціл, до яких воно прагне.
Оцінка з позиції журналіста
Коли ця тема стала все частіше з’являтися на моєму журналістському обрії, була думка поспілкуватися з керівництвом «Відродження». А потім, у якийсь момент, мої міркування кардинально змінилися. Для чого я маю влаштовувати тривалу бесіду з очільником господарства, розпитувати про все? Адже як утворення, так і становлення цього агропідприємства, його розвиток впродовж усіх цих років відбувався на моїх очах. Я систематично бував на його виробничих об’єктах, на полях, спілкувався як із керівництвом, так і спеціалістами, рядовими трудівниками. Отже, варто спробувати самостійно оцінити шляхи розвитку «Відродження», його здобутки й досягнуті вершини. А вже потім, зробивши аналіз, звірити свої міркування з оцінкою керівництва СПОП. Такий шлях напрошувався ще й тому, що через щоденну зайнятість і потребу в поїздках далеко за межі Шполянщини генеральний директор Юрій Васильович Ляшенко просто не має можливості вділити багато часу на наше спілкування, хоча й прихильно ставиться до «Черкаського краю». Тому я вхопився за такий варіант і взявся за його реалізацію. Коротко занотував і, домовившись із Ляшенком, минулої суботи ми з ним зустрілися, розглянули мої лаконічні висновки. Скажу відверто: було приємно, що Юрій Васильович позитивно оцінив озвучені орієнтири, мовляв, так воно було, і так є, загальна оцінка — вірна.
Збережена багатогалузевість
У часи, коли колгоспи розділялися, перетворювалися у СТОВи чи ТОВи, створювалися агрофірми, часто відбувалося їхнє перепрофілювання. Приміський шполянський «Маяк» у силу різних обставин також розколовся надвоє. Так і виникло СПОП «Відродження». Але, на відміну від багатьох новоутворень, підприємство не пішло шляхом ліквідації тваринництва та перетворення в таке собі хазяйство, для якого головним є вирощування сої, соняшнику та кукурудзи. «Відродження» зберегло та наростило тваринницьку галузь, зокрема — молочне скотарство. А раз є стадо корів, то на полях сіють не лише всіма шановану сою, кукурудзу та соняшник, а й пшеницю, ячмінь, жито, низку кормових культур для годівлі худоби.
Молочне скотарство не просто зберегли на теренах групи компаній «Відродження», а сягнули вершини виробництва. Підставу так стверджувати дає той факт, що тутешня велика рогата худоба має статус племінної молочної, й у СПОПі вже тривалий час функціонує її племінний завод. Він — широко знаний не лише на Черкащині, а й по всій Україні, навіть за її межами. Та й як не мати такої популярності, якщо вирощені «Відродженням» племінні корови дають за рік 11-12 тонн молока кожна. І воно, це їхнє молоко, має надзвичайно високий вміст як жиру, так і білка. А гній із ферм є органікою для полів, яку ніякими туками не заміниш.
Однак молочним скотарством тваринництво СПОП не обмежилося. З особистої ініціативи Юрія Ляшенка відроджена ще одна галузь тваринництва — вівчарство. Хай у часи повальної спеціалізації його безпосередньо в «Маяку» й не було, однак в Шполянському районі існувало майже в кожному колгоспі. Юрій Васильович знав, що в багатьох агропідприємствах овець позбулися, бо вовна стала нікому не потрібною, а ось баранина народом цінується, як делікатес. Тому «Відродження» започаткувало у себе вівчарство на базі романівської породи овець. Нині отара цієї дрібної худоби займає одне з колишніх тваринницьких приміщень, поголів’я романівок кожного року зростає.
Зберегло «Відродження» й галузь бджільництва. Та як могло бути інакше? Адже пасіка — це не лише чудовий цілющий мед. Головну важливість її й генеральний директор, і спеціалісти бачать у тому, що божі комахи запилюють ряд вирощуваних на ланах СПОП культур. А це — як соняшник, так і гречка, люцерна, еспарцет та інше. Та й, навіть збираючи пилок із мітелок кукурудзи (а таке буває), бджілки струшують його на коси майбутніх качанів, сприяючи таким чином запиленню й тут.
Нова техніка
Певний час «Відродження» послуговувалося тією технікою, що дісталася в спадок від «Маяка», нової було мало. Але з роками питання технічного переозброєння постало на порядок денний. І СПОП почало цей процес. Але, на відміну від багатьох господарств, де намагалися знайти якомога дешевші технічні засоби, у «Відродженні» взяли курс на придбання не просто нових тракторів, комбайнів, сівалок чи навантажувачів, автомашин чи ґрунтообробних агрегатів, а найпотужніших, найдосконаліших, найефективніших. І, хоча такі новинки — не з дешевих, свою позицію агропідприємство не змінило. Отож, за чверть століття цей спадкоємець колишнього «Маяка» має нову найкращу техніку, яка випускається провідними машинобудівними компаніями світу. Нова техніка стала невід’ємною частиною сьогоднішнього виробництва СПОП. Це стосується як рослинництва, так і тваринництва.
…і нові технології
А вони прийшли в СПОП разом із новою технікою. І як вимога, продиктована оновленим технічним оснащенням, і як вимога аграрного сьогодення, що базується на європейських стандартах. Вони міцно та надійно зайняли своє місце. Як у рослинництві, так і в тваринництві. Практично у СПОПі за ці два десятки років перевели все виробництво на нові технологічні рейки. Що, ясна річ, дало свої вагомі результати. Сказане стосується буквально всіх виробничих процесів — і на полях, і на фермах. Отож, ведеться тут виробництво не гірше зарубіжжя, бо плюс від технологічних новацій — беззаперечний.
Матеріальна база — потужна
Про її зміцнення за цих 25 років СПОП подбало капітально. Тут не пішли шляхом руйнації тих зернотоків та зерноскладів, які перейшли у спадщину від колгоспних часів. Зберігаючи їх, дбали й про нове. Величезного значення СПОП надавало здобуттю незалежності від цінових гойдалок на зерновому ринку. Тому вклали мільйони, щоб побудувати власний зерновий елеватор. І за околицею Шполи виросли його блискучі металеві стакани, в яких вміщається понад 50 тисяч тонн збіжжя.
Що стосується галузі тваринництва, то в Скотаревому з’явився новий тваринницький комплекс для молочного стада з сучасним доїльним залом та роботом для підгортання корму. Перша його черга вже діє, завершується оснащення другої.
Отож, чверть століття для «Відродження» було не просто роками існування та боротьби за виживання (як це подекуди є), а сформувалося відрізком епохи сталого зміцнення, загартовування й зростання. Дай, Боже, так і далі тримати цей курс.
Василь МАРЧЕНКО, фото з архіву автора. м.Шпола
