2 серпня 75-річний ювілей зустрічає Петро Григорович Душейко — відомий український політик, народний депутат України ІІ скликання (1994-1998), депутат Черкаської обласної ради (1990-1994, 2006-2010), співзасновник агропромислової корпорації «Дніпро», почесний голова Асоціації «Незалежне об’єднання сільськогосподарських підприємств Чорнобаївського району». За особливі досягнення Петро Душейко удостоєний почесного звання «Заслужений працівник сільського господарства України», нагороджений орденами «За заслуги» ІІ та ІІІ ступенів. Почесний громадянин селища Чорнобай, мудрий господарник упродовж десятиліть дбає про землю, підтримує інфраструктуру населених пунктів, соціальні заклади.
Петро Григорович Душейко — легендарна особистість на Черкащині. Трудовий шлях він розпочав ще школярем у рідній Вереміївці — різноробочим у місцевому господарстві, їздовим. Після служби в армії працював у будівельній бригаді радгоспу «Вереміївський», інженером технічного бюро при архітекторі Чорнобаївського району. Пройшов шлях від сільського вчителя математики, директора школи до голови колгоспу «Дніпро» в селі Васютинці. Авторитет молодого організатора виробництва був настільки великий, що земляки обрали його своїм представником у Верховній Раді. Як народний депутат України ІІ скликання, він працював над творенням і прийняттям вікопомного 28 червня 1996 року Основного Закону України. Нині заснована ним агропромислова корпорація «Дніпро» — потужне багатогалузеве виробництво, зусиллями якого тримається економіка і соціальне життя цілого регіону.
Плече для фронту
Із перших днів повномасштабної війни співзасновники корпорації «Дніпро» — родина Душейків — перевели виробництво на воєнні рейки. Сумарно за останні роки на потреби оборони спрямовано понад 100 мільйонів гривень. Підприємства зберігають статус критичних, що дає можливість бронювати до половини військовозобов’язаних працівників, — але натомість беруть на себе низку зобов’язань. Кожен, хто мобілізується з підприємств корпорації, отримує 20 тисяч гривень підйомних. Мінімальна заробітна плата тримається на рівні 26 тисяч гривень — і це, попри воєнні виклики та зростання витрат. Родинам загиблих, зниклих безвісти й полонених, чиї оселі обігріваються твердим паливом, підприємство завозить дрова. Значна частина коштів, які раніше йшли на соціально-культурні потреби, з 2022 року перерозподілена на підтримку Збройних Сил. «Бюджетних коштів завжди не вистачає, тому чималу частину потреб ми закриваємо самі», — наголошує Петро Григорович. За його словами, якщо не покривати ці статті, довелося б жертвувати освітою чи медициною — а на це громади піти не готові.
Допомагає корпорація й військовим підрозділам, які відстоюють цілісність України. «Ми забезпечуємо їх усім, що потрібно. Такою є наша програма, ми її тримаємо», — вважає меценат. Принципова позиція родини Душейків — не афішувати кожну конкретну суму чи адресу допомоги, аби не наражати ані військових, ані благодійників на зайві ризики, але тримати системну, а не разову, підтримку.
Показова історія про адресну допомогу захисникам. «Ми можемо купити у вас тридцять дві тонни капусти, у нас є гроші», — телефонують військові. «Присилайте транспорт — капусту віддаємо, а грошей ми з вас не візьмемо», — згадує співзасновник випадки, коли корпорація без жодної вигоди для себе забезпечувала продуктами тих, кому це найбільш потрібно.
Турбота про соцсферу
Соціальна сфера Чорнобаївщини тримається на плаву значною мірою завдяки ефективній діяльності агрокорпорації. Лише одне господарство — СТОВ «Дніпро» — торік сплатило 30 мільйонів гривень місцевих податків, «Старий Коврай» — 8,5 мільйона, «Красенівське» — 11 мільйонів гривень, а невелике агропідприємство «Надія» у Франківці — 6,5 мільйона гривень. Додатково на Іркліївську сільську раду, поза податками, торік із дивідендів через ПДФО спрямували понад 10 мільйонів гривень.
На ремонт під’їзної дороги до Красенівки корпорація виділила 700 тисяч гривень із корпоративного бюджету, а сам Петро Душейко доклав ще 100 тисяч гривень особисто, як благодійний внесок.
Упродовж тривалого часу підприємства опікуються школами, й навіть тими, що формально не належать до їхньої «парафії», тобто сіл, де господарюють, — постачають продукти харчування або надають кошти, щоб здешевити дитяче харчування. Особлива гордість Петра Григоровича — безкоштовне харчування дітей у школах, рішення про яке ухвалили ще за колгоспних часів.
У Васютинцях зберегли ліцей, де діти навчаються з 1-го по 11-ий клас, їх підвозить із сіл шкільний автобус, але про всякий випадок тримають ще й мікроавтобус.
Підтримують і медицину: міські та обласну лікарні, госпіталь ветеранів, Чорнобаївську багатопрофільну лікарню — благодійно забезпечують овочами власного вирощування. Подбали про відновлення Іркліївського закладу охорони здоров’я — Чорнобаївської районної лікарні №2, відділення реабілітації на базі колишнього санаторію-профілакторію «Сосонка», прагнуть зберегти й залучити кадри галузі.
Лише за 2018-2022 роки на соціальні потреби — прибирання вулиць, ремонт доріг, благоустрій, безкоштовне водопостачання, тепло за символічну плату для шкіл і лікарень — щороку корпорація спрямовувала від 9 до 13 мільйонів гривень. Із початком масштабної війни значну частину цих коштів довелося перерозподілити на потреби оборони, але соціальні програми, наголошує Петро Григорович, ніхто не згорнув. «Основний принцип роботи такий, що ми з вами разом заробляємо кошти для того, щоб краще жилося людям у наших громадах», — формулює свою філософію аграрій.
Не менш важливою вважає підтримку територіальних громад у цілому — з керівниками сусідніх сільських рад домовилися, що частина благодійних коштів обов’язково йде на благоустрій вулиць і за межами «рідних» сіл. Такий підхід, каже він, дає змогу тримати громади єдиними, а не ділити допомогу лише між тими селами, де працюють підприємства корпорації.
Освіта, наука, спорт у пріоритеті
Педагогічне минуле не відпускає Петра Душейка й донині. Випускник механіко-математичного факультету Київського державного університету, він чотири роки вчителював, а у 25 років очолив середню школу в Красенівці — й саме там уперше проявив себе як господарник: спільними зусиллями звели нове приміщення для всіх класів, збудували стадіон і тир для допризовної підготовки. Пізніше, коли вже був головою колгоспу, а потім головою райдержадміністрації, у 1999 році спільно з аграрними підприємствами району відновили роботу чорнобаївського спорткомплексу — з басейном, опаленням і повноцінною роботою гуртків.
Нині Петро Душейко — член Наглядової ради Черкаського національного університету і співзасновник Інституту селянства, ідея створення якого належить професору Анатолію Морозову. Разом вони заснували науковий журнал «Український селянин», який виходить понад 25 років і представлений у провідних наукових бібліотеках світу. «Селянство незаслужено забуте. Війна війною, а освіта залишається освітою, і це — найцінніше вкладення», — зазначає мудрий господар.
Не менш вагомий внесок у спорт. Петро Душейко — президент Федерації греко-римської боротьби Черкаської області. З його ініціативи в Красенівці започаткували щорічне всеукраїнське свято богатирської сили пам’яті Івана Піддубного. За кошти заснованого ним благодійного фонду імені Івана Піддубного ремонтували дороги, музей, школу, дитсадок і будинок культури, газифікували Красенівку і Привітне — малу батьківщину легендарного борця.
«У мене вже є досвід — скоро сімдесят п’ять років», — з усмішкою каже про себе Петро Григорович, коли мова заходить про те, звідки в нього стільки сил на корпорацію, освіту, спорт і культуру водночас. У всіх ініціативах його підтримує дружина Анастасія Олексіївна — вчителька математики, тепер вже пенсіонерка. А також сини — надійна опора, високоосвічені сучасні організатори сільськогосподарського виробництва, меценати, нині — співзасновники агропромислової корпорації «Дніпро». У кожного із засновників розподілені функції. «Григорій Петрович — фінансовий директор, Андрій Петрович — науковий консультант із агровиробництва, Олексій Петрович відповідає за безпеку. А мої питання здебільшого — зовнішні зв’язки та соціальна сфера», — деталізує «батько» корпорації.
Господар рідної землі
У ставленні до землі Петро Душейко — послідовний і принциповий. На прикладі Старого Ковраю він демонструє масштаб: корпорація орендує там три тисячі гектарів, тоді як одноосібні господарі обробляють приблизно півтори тисячі. Але до місцевого бюджету корпорація сплачує 98 відсотків усіх податкових надходжень, тоді як одноосібники — лише два відсотки. Під’їзну дорогу до села будували фактично за кошти «Дніпра» — жоден фермер чи одноосібник не доклав до цього й копійки, хоча користуються нею всі.
Петра Григоровича непокоїть і майбутнє: однією з умов вступу України до ЄС є вирівнювання податкового навантаження незалежно від форми господарювання. «У них так: незалежно від того, якої ти групи, який ти фермер чи одноосібник, усі повинні бути в однаковому податковому полі. А в нас — ще ні», — зауважує він.
Із початком повномасштабної війни співзасновники корпорації ухвалили жорстке рішення щодо прозорості фінансів. «Ми домовилися: все йде чітко й прозоро — через бюджет, сплату ПДВ, ПДФО, п’ятивідсотковий військовий збір. Це — наша перша допомога Збройним Силам України», — пояснює аграрій.
Земельні питання, каже досвідчений господар, потрібно вирішувати виключно у правовому полі — через землевпорядну документацію, а не самозахоплення чи конфлікти. «Правил повинні дотримуватися обидві сторони. Все можна вирішити чітко й визначено, а не підпільно», — переконаний Петро Григорович, згадуючи, як не раз доводилося відстоювати законні права корпорації в судах.
За його словами, дбати про землю — означає не лише вчасно платити податки та дотримуватися сівозмін, а й розуміти відповідальність перед людьми, які на цій землі живуть. Саме такий підхід і дав змогу за півстоліття перетворити чорнобаївську землю на приклад господарювання для всієї Черкащини — землю, яка годує, платить податки, підтримує школи, лікарні, заклади культури та, коли треба, стає опорою для війська.
Тетяна КАЛИНОВСЬКА
