Про нинішні жнива нашою журналістською братією мовлено чимало. І не буде перебільшенням, коли скажу, що рідко хто з моїх колег обходив мовчанкою ті труднощі, які поставило жнивне поле перед хліборобами. Не був винятком і я: у кожному попередньому матеріалі підкреслював, які перешкоди долають аграрії на жнивах. Бо й справді, проблем вистачає. І не лише на початку молотьби, а й у ході збирання урожаю. Бо це — реальність, від якої ніде сховатись і яку нічим не заретушувати, не зарихтувати. Тому що негативних чинників — хоч відбавляй. Десь ударила болісно по ранніх зернових спека, ще десь, навпаки, — затримували молотьбу дощі. А хтось не розрахував запасів пального та зазнав збитків через підвищення цін на солярку.
Наші механізатори — вмілі
Коли я поцікавився у директора ТОВ «Аграрій СВ ПП», що в селі Краснопілка Уманського району, Петра Володимировича Карачуна ходом жнив, чи не надто складним було нинішнє збирання збіжжя, то почув від нього:
— Труднощів не бракувало, так, як і в усіх: під одним небом живемо, під одним Богом ходимо. Але намагалися вистояти, витримати, не розгубитися, що б там не було. Збиральна техніка працювала й працює якісно, бо — у вмілих руках. А на жнивному полі — це основне.
І тут Петро Володимирович справді не перебільшив, бо механізатори в «Аграрії» — досвідчені та вмілі. Чотири потужних сучасних зернозбиральних комбайни демонстрували щоденно і високу якість, і гарні темпи жнивування. Адже знаходяться вони під орудою досвідчених комбайнерів Олександра Дідури, Сергія Хоменка, Миколи Горбунова, Віктора Хоменка, Костянтина Понури, Руслана Постернака. Вони збирання як ріпаку, так і ячменю та пшениці провели якісно, не згаявши жодної погожої днини чи сприятливої години.
— Закінчуємо молотити останнє пшеничне поле, і підуть комбайни на людські городи, — пояснив Петро Володимирович. — Бо селяни в наших селах мають на присадибних ділянках не лише картоплю та овочі, кукурудзу чи соняшник, а й пшеницю та ячмінь. Не всі, звичайно, але є частина тих, хто ці ранні зернові сіють. Допомогти їх зібрати за погоди треба обов’язково.
Прийнятної ціни ніхто не пропонує
Перед виїздом на останнє пшеничне поле під Іванівкою я поспілкувався з головним бухгалтером ТОВ Ларисою В’ячеславівною Дерещук. Тема нашої розмови — ситуація з продажем збіжжя.
— Прийнятної ціни як за пшеницю, так і за ріпак ніхто зараз не пропонує, — пояснила Лариса В’ячеславівна. — Дзвінки час від часу від різних зернотрейдерів лунають, але пропозиції їхні — такі мізерні, що й говорити нічого. Ніхто собі на збиток, за пів ціни, продавати вирощене не буде. Цей обвал ринку збіжжя — прямий наслідок ворожих ударів по морських портах та суднах, що завантажувалися чи прямували вже морем. Тому все намолочене засипаємо у власні засіки на зберігання. Принаймні — до кращих часів, коли запрацюють порти чи відновиться логістика суходолом. Іншого виходу поки що немає.
Спека — небувала, не виключений її вплив на пізні культури
Над полями й городами Краснопілки, Іванівки та Яроватки в ці дні стоїть неймовірна спека, яка б’є рекорди всіх попередніх років та жнив.
— Жнива у нас трохи загальмувалися на початку, бо був гарний дощ, — говорить Петро Володимирович Карачун. — Та це — не біда, бо, як бачимо, той останній дощ став справді рятунковим як для кукурудзи, так і для соняшнику. До сьогодні посіви цих пізніх культур почувалися добре. Біда може настати, коли оця рекордна спека затягнеться, й на зміну їй не впадуть свіжі дощові краплини. Суха погода дошкуляє і землі, й посіяному на ній, і людям. Та, дай Бог, щоб завершилося це спекотне пришестя без лиха і без грози з буревієм чи градом. Бо це — біда.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Уманський район
