Ця робота в колгоспно-радгоспні часи за своєю важливістю не поступалася косовиці й молотьбі хліба, тому її наше газетярське коло часто називало другими жнивами. І це — не випадково, поскільки вчасно заготовити якісний силос із кукурудзи було святою справою і для колгоспів, і для радгоспів. Бо всі вони мали тваринництво, і силос потрібний був і для звичайних МТФ, і для спецгоспів по відгодівлі ВРХ чи вирощуванні овець. Адже силос — це основний соковитий корм на зимово-стійловий період утримання і великої рогатої, й дрібної худоби. Якоюсь дещицею соковиту кормову нішу доповнював жом із цукрозаводів, однак за вмістом поживних речовин і своєю кормовою цінністю і свіжий, і кислий жом не міг конкурувати з кукурудзяним силосом. Тож силосували качанисту всі, у кого в корівниках, телятниках чи вівчарниках щось мукало чи бекало. Бо як це, зимувати худобі без силосу? Було, було…
Тваринництво виручає, тому його триматимуть надалі
Нині ж другі жнива провадять лише ті агропідприємства, які займаються, паралельно з рослинницькою галуззю, й тваринництвом. Щоправда, таких тепер негусто (я про це наголошую кожного разу, коли пишу про ферми). Бо багато хто з новоявлених латифундистів та агрохолдингів просто не хочуть обтяжувати себе клопотами про тваринництво, яке вимагає повсякденної уваги.
А ось у шполянському СПОП «Відродження» тваринницькою галуззю займалися й продовжують займатись. Генеральний директор групи компаній «Відродження» Юрій Васильович Ляшенко, коли ми з ним спілкувалися з приводу силосування, сказав однозначно:
— Після припинення вивозу зерна через порти та падіння цін на нього, тваринництво виявилося рятівним кругом, який виручив ті агропідприємства, що виробляють молоко та м’ясо. Бо за продаж продукції МТФ кожен місяць надходить якась сума коштів, яка не лише відшкодовує затрати на утримання ферми, а приносить, хай і не великий, але все-таки прибуток. Тому сяка-така гривня і в фермера, і в СТОВ, що має МТФ, на закупівлю необхідного пального буде. Ми про це знали й знаємо, бачили й бачимо, цінували й цінуємо. Тому всі сили кинули в середині серпня на проведення силосування.
Скористалися додатковою технікою
У водія СПОП Станіслава Забожнього — це вже 26-ий сезон силосування.
— Ще один чи два сезони — то можна й на пенсії сидіти, — говорить Станіслав Андрійович. — А силосування — це все-таки робота не з простих.
Я поцікавився у Юрія Васильовича Ляшенка, чи часто силосування починалося так зарані, як цьогоріч.
— Ні, як правило, ця робота розпочиналася в другій половині або в кінці серпня, бувало, що і в перших числах вересня (коли було прохолодне літо).
Це підтвердив і Станіслав Забожній:
— Таке раннє силосування, як нині, мабуть-таки я бачу вперше.
— Надзвичайна спека підігнала старт силосування, бо кукурудза почала сохнути на очах, не по днях, а по годинах жовтіти, — говорить Юрій Ляшенко. — Тому, окрім двох своїх силосозбиральних комбайнів, залучили ще два чужих, найнятих. Бо не можна втратити кращі строки та класти в споруду суху масу качанистої.
На перевезення корму з поля до силосної споруди залучили всі автомашини підприємств групи компаній «Відродження». А на розправленні та трамбуванні маси в споруді працює чотири потужних важких трактори. Тож робота на кормовому дворі буквально кипить.
На силос пішла й частина зернової кукурудзи
— Неймовірна спека цього літа далася взнаки на всіх посівах на наших полях, — говорить директор СПОП із виробництва Микола Іванович Кучковський. — Не стала винятком і кукурудза, у якої спека пригальмувала ріст зеленої маси і, водночас, прискорила висихання стебла та листя.
Як наслідок — кормовий клин дав менше маси на силос, як планувалося. Тому у «Відродженні» вирішили пустити на силос додатково ще частину площі, зайнятої кукурудзою на зерно. Бо користь від качанистої, покладеної в силосну споруду, буде значно більшою, ніж із того збіжжя, що сохне в качанах на цій рекордній серпневій спеці.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Шполянщина
